Дослідження Harvard Review of Psychiatry відкриває висновки, над якими варто замислитись. Жінки, які зазнали булінгу в дитинстві, у 27 разів частіше страждають на панічні атаки в дорослому віці. А в чоловіків булінг у дитинстві призводить до 18-кратного збільшення суїцидальних думок і дій. Булінг не лише перетворює життя дитини на жахіття та провокує відтерміновані в часі психологічні та фізичні проблеми, а й є причиною академічних та економічних втрат: жертви цькування з більшою ймовірністю стикнуться із фінансовою нестабільністю та безробіттям у молодому та середньому віці. Освіторія на прикладі реальних історій розповідає, які протоколи реагування на булінг використовують у різних школах світу та яку участь беруть батьки у протидії цькуванню.
США
Миттєва реакція на булінг,
суворіші санкції за кожне нове порушення
Письменниця та дослідниця булінгу Настя Мельниченко, чий син з особливими освітніми потребами неодноразово піддавався булінгу, розповіла Освіторії:
— Одного разу мій син прийшов після школи та розповів про те, як йому сказали: «Краще б тебе росіяни вбили, путін у вас до влади прийде все рівно». Словом, діставали на тему його українськості. На той момент я розуміла, як має працювати у Штатах протидія шкільному булінгу, адже два роки досліджувала цю тему. Тож сказала Северину звернутися до канцлерки школи й повідомити про булінг. Вона миттєво запропонувала написати заяву на ім’я директора, у якій син вказав:
- повний опис ситуації: що, за яких обставин, де і коли відбулося,
- чи були свідки цього випадку булінгу.
Паралельно на сайті школи я знайшла політики протидії булінгу. Посилаючись на них, написала і від свого імені листа на ім’я директора та вказала, що чекаю зворотного зв’язку про те, яких заходів вжила школа, аби це зупинити.
Оскільки своє звернення я подавала через онлайн-форму на сайті школи — щось мені підказує, що лист так і не дійшов до адресата. За весь час перебування в Штатах відповіді я так і не отримала. Натомість робота закипіла по лінії звернення мого сина. Після його заяви кривдників дуже швидко спрямували на розмову до директора. Рішення полягало в тому, що порушникам дали попередження та затримали після уроків. Їм чітко сказали: якщо продовжуватимуть свої дії — міри будуть серйозніші. Включно із забороною відвідувати школу (так, в американських школах це вважається суворим покаранням) і залученням батьків. А якщо і це не допоможе — випадки булінгу можуть бути занесені в особову справу учня. А ці особові справи напряму впливають на шанси випускника вступити до коледжу.
Уже після першого попередження все «затихло». Але через деякий час кривдники знову взялися за своє. З ними знову проводили бесіди, щоб ситуація не повторювалася. Насправді, це крутий приклад реакції школи — реакція була миттєва! Ніхто не намагався замовчувати історію чи переконати мою дитину, що сказане — це «не так вже і страшно».
До слова, окремого листа я написала канцлерці школи. Розповіла, що син травмований війною в Україні, і коли чує щось про те, що «краще б тебе вбили росіяни», це погіршує його психологічний стан. Відповідь отримала одразу — що це дійсно неприпустимо і що буде вжито суворих заходів. А кінець цієї історії — позитивний: після другого звернення сина до директора та адміністрації булінг більше не повторювався.
Іспанія
Заборона відвідувати школу для кривдників,
шалена підтримка дитини адміністрацією
— Колись раніше чула, що в Іспанії один з найнижчих в Європі рівнів булінгу в школах завдяки програмі протидії цькуванню. Чула, але не перевіряла цю інформацію, — розповідає психологиня Анастасія Осадча. — Аж до того часу, поки мені не зателефонували зі школи. Директорка розповіла, що в школі стався акт фізичного насилля в бік моєї доньки Каті.
Далі мені покроково, чітко і повільно розповіли:
- що і коли сталося;
- як Катя почувається зараз і як почувалася, коли все тільки сталося (фізично і психологічно, без жодних прикрашань);
- яких заходів вжили щодо нападниці.
Резюмували це все словами про те, що адміністрація школи взяла ситуацію під особливий нагляд.
Катя прийшла зі школи в дуже поганому емоційному стані. Мала «кортизолове» обличчя. Немає такого терміна, я сама його вигадала. Це коли на фоні стресу відбувається спазм периферійних судин, зокрема у шкірі, через що шкіра виглядає блідою із сіруватим відтінком. А також є пастозність обличчя, такий помірний рівномірний набряк, бо кортизол затримує воду в організмі.
Я розпитала Катю, що сталося. Розповідь дитини була ідентичною тому, що розповіла директорка.
Старша дівчинка з паралельного класу підійшла до моєї доньки зі словами «пішли поговоримо». Катя ще не навчилася розрізняти такий формат соціальної взаємодії, тому погодилася. Та дівчинка почала розповідати Каті про те, що вона хоче «відбити» в неї хлопця, який їй дуже подобається — мовляв, як ти посміла! Наступної миті вона схопила Катю за волосся, і донька впала й подряпала долоні. Ракель не планувала зупинятися, але інша дівчинка відштовхнула її від Каті. Це помітила ще одна дівчинка й підійшла допомогти. Вони вдвох повели Катю до директорки, щоб розповісти, що сталося.
Я була вражена навичками дівчат у цій ситуації. Вони запитали Катю, де вона почуватиметься комфортніше і в більшій безпеці, поки вони вдвох зайдуть у кабінет, щоб розповісти, що сталося. Запропонували на вибір два варіанти, де Катя могла б лишитися почекати.
Зовсім скоро в кабінеті директорки були Катя, Ракель та її дідусь. Дівчина мала вибачитися перед Катею. Вона це зробила, але Катя їй не повірила. Дідуся ніхто не просив вибачатися, але він це зробив щиро, за відчуттями Каті.
Ті дві дівчинки чекали на Катю під дверима. Оскільки через усі ці обставини вони запізнювалися на урок, а Катя була все ще в стресовому стані, вони повели її в клас і замість неї пояснили вчителю причини запізнення.
Після школи вони спитали Катю, чи буде їй спокійніше, якщо вони проведуть її до зупинки автобуса. Вона сказала, що так. Вони і це зробили, і були з нею, поки вона не сіла в транспорт.
Під час розмови з директоркою наступного дня мені повідомили, що антибулінгові заходи стосовно порушниці стануть жорсткіші, бо це вже не перший випадок цькування з її боку. Наразі порушниці заборонено кілька днів відвідувати школу — тут це сприймається як дуже тяжке покарання. А після цього вона не зможе ходити в школу та зі школи самостійно. Її обов’язково супроводжуватимуть батьки чи інші родичі.
Також директорка ще раз наголосила, що вони за тією дитиною встановили додатковий контроль, коли вона в школі.
Було ще одне питання. У Каті спортивна секція починається не одразу після школи, а за деякий час після неї. Оскільки ми живемо далеко, то вона цей час проводить десь там. Спортивний центр — навпроти школи. І що я маю побоювання, щоб та Ракель її не сталкерила. Директорка відповіла, що школа відкрита до 21:00 і Катя може проводити тут стільки часу після уроків, скільки їй потрібно, якщо вона почувається тут безпечніше, ніж на вулиці.
У четвер Катя прийшла зі школи і я її запитала, як минув день. Вона сказала, що була у психологині. Та питала, як вона почувається зараз. І запропонувала прийти до неї з подругами, щоб вони разом із психологинею розробили план дій, коли Ракель повернеться до школи після покарання забороною на її відвідування. Я так розумію, це спосіб надати дітям ефективні методи дій у такій ситуації і запобігти розгортанню булінгу чи інших негативних соціальних явищ у будь-якому напрямку.
Франція
Радикальна боротьба з булінгом — можливі кримінальна відповідальність та ув’язнення від 3 до 10 років
та штраф до 150 000 євро
Одного разу дитина розповіла, що один з однокласників після словесної перепалки сказав: «Забирайся швидше у свою країну, чому ви тут сидите?», — розповідає журналістка Галина Кричковська. — І хоча під поняття булінгу одиничне публічне висловлювання не підпадає, школа зреагувала ідеально швидко, чітко. Тепер я знаю, що особисто для мене буде зразком реагування на такі випадки.
Найбільше здивувало, що всі діти в класі дитини були обізнані, як реагувати на цю ситуацію. «Я знаю, що ми тепер маємо зробити», — сказала однокласниця моєї дитини та взяла її за руку на знак підтримки. Вони пішли до класної керівниці, яка зафіксувала цю ситуацію. Потім вони пішли в шкільний департамент, і там цей випадок ще раз детально записали, з підтвердженням від свідків.
Ситуація виявилася серйозною для того учня, адже його тато написав мені смс, а потім ще й спробував порозумітися під час телефонного дзвінка, щоб зупинити рух цієї заяви. Я не стала цього робити, адже з незнання такі речі не говорять. А той хлопчик чудово знав, що моя дитина виїхала з України, з місця бойових дій. Виявилося, що кривднику занесли догану в його особисту справу як випадок цькування за національною ознакою (для Франції це дуже важлива тема).
Учню також дали покарання: 3 години сидіти на самоті в аудиторії та написати пояснення, в якому він донесе висновки з цієї ситуації. Усі діти та вчителі знали, що він несе це покарання. Через пів року в мене була розмова з директором про те, чи нині все гаразд. Більше із цим однокласником ніяких інцидентів чи з’ясування стосунків не було.
Цікавий момент: на початку навчального року батьки, учні, педагоги та адміністрація школи підписують угоду з описом форсмажорних випадків. Конкретно в нашій школі прописали, що перший випадок булінгу передбачає попередження, бесіду та покарання. Якщо булінг повториться — учня чи ученицю без обговорення буде виключено зі школи.
У Франції приділяють багато уваги та виділяють величезні бюджети на протидію булінгу. Існують спеціальні «гарячі лінії», на які дитина може повідомити про цькування в навчальному закладі. Також у школах проводять багато заходів, спрямованих на протидію булінгу, а вчителі говорять про неприпустимість цькування навіть із найменшими учнями. Наразі на законодавчому рівні у Франції намагаються встановити кримінальну відповідальність за булінг у школі: від 3 до 10 років ув’язнення та 10 років ув’язнення, якщо через булінг дитина наклала на себе руки. А таких випадків навіть за останні роки — понад 10. Якщо дитина через булінг перестала ходити до школи, порушника можуть ув’язнити на 8 років. Ув’язнення супроводжує суттєвий штраф: від 45 до 150 тисяч євро. Закон ще не набрав чинності, але є велика ймовірність, що його ухвалять.
Ще один великий пласт теми булінгу — булінг дітей проти вчителів. У державних школах значний недобір учителів не через різницю в зарплаті порівняно з приватними та величезне навантаження, а через страх вчителів іти на уроки до старших класів.
Аргентина
Двотижневий недопуск до навчання
і всебічне розслідування випадку булінгу
— В одній з аргентинських шкіл, де навчаються мої діти, стався випадок булінгу. П’ятеро дітей цькували одного хлопця. Виявилося, що цей хлопець вже займався із психологом через таке ставлення до нього, але в іншій школі, — розповідає дизайнерка Яна Новосьолова. — Усіх п’ятьох кривдників одразу ж після з’ясування обставин інциденту відсторонили від навчання на два тижні. Адміністрація школи запросила кожну сім’ю до розмови спершу окремо, а потім ще й зібрала всіх учасників на спільну бесіду. Через два тижні відсторонення ці діти пропустили іспити, і перездаватимуть їх окремо аж влітку.
Нідерланди
Залучення поліції діє краще,
ніж відсторонення від навчання
— У мовній школі, в якій я працювала в Нідерландах, активно використовують такий метод протидії булінгу, як тимчасове відсторонення від навчання, — розповідає вчителька Ірина Бусол. — Але і місцеві учні, і українці, які там навчалися, сприймали це не як покарання, а як спосіб відпочити. Помітила тоді, що учні з України вибачалися щиро, якщо когось образили. Натомість учні з інших країн часто робили це не зовсім щиро, за моїми спостереженнями. Дивляться на тебе і кажуть одне, а вийшовши за двері школи, знову булять та принижують. Разом з батьками українських учнів я вирішила привернути увагу школи в Нідерландах до цього моменту, і на знак протесту проти формальності антибулінгового підходу одного дня всі 120 учнів не вийшли на навчання. І вже тоді нарешті до вирішення проблеми цькування підключилася поліція. Зміни відбулися, булінгу стало в рази менше. Проте контракт зі мною ця школа не продовжила.
Японія
Школам дорожча репутація, тому
випадки «ідзіме» часто замовчують
В Японії булінг пов’язаний з поняттям «ідзіме». Це поширений саме в цій азійській країні вид цькування, коли булерами виступає група дітей, в якій часто присутні навіть друзі жертви. Свідки мовчки спостерігають за ситуацією, але втручатися бояться, бо є великий ризик, що вони стануть наступними жертвами. Ця мовчазна співучасть посилює булінг — агресори сприймають відсутність протесту як схвалення.
«Спершу дитину намагались ізолювати та ігнорувати в класі, а потім почалось відкрите знущання, — розповідають батьки жертви булінгу в Японії в застосунку Quora. — Коли дійшло до фізичного булінгу — ми попросили вчителів вжити заходів. Але ситуація залишилася без змін, школа реагувала мінімально. Працівники побоювались, що це нашкодить бездоганній репутації навчального закладу».
До 2013 року питання булінгу в Японії не регулювалося на юридичному рівні. І тільки після трагічного самогубства учня через знущання однокласників у середній школі в місті Оцу (префектура Шіга) країна ввела антибулінговий закон, який зобов’язує школи розслідувати та повідомляти про інциденти цькування. Цей випадок заохотив японських батьків не боятися взаємодії зі школами, якщо їхню дитину цькують, та звертатися по допомогу до юристів, якщо школи не реагують на їхнє звернення щодо проблеми булінгу.
Велика Британія
Часто булять і самих учителів.
Навіть шкільні сторожі та кухарі
проходять антибулінгову підготовку
Видання BBC шокує статистикою: кожен п’ятий учитель у Великій Британії за останній рік піддався фізичному насильству з боку учнів. Нам може видатися дивним, що в «країні аристократів» учні можуть собі дозволити давати ляпаси педагогам. Здається, ця тенденція походить із родин учнів. Адже кожному 5-му вчителю доводиться чути словесні образи від батьків своїх підопічних. Ще 40% респондентів з майже 10 тисяч опитаних говорять, що стали свідками агресивної поведінки школярів.
Про випадок булінгу учні в першу чергу заявляють у NSPCC — Національне товариство із запобігання жорстокому поводженню з дітьми. А ще тут популярна серед учнівської молоді гаряча лінія Childline. Одна із жертв шкільного булінгу анонімно розповіла у своєму зверненні: «Однолітки ображали мене через темніший, ніж у них, колір шкіри. Казали, що моя шкіра «брудна». Друзі відвернулися від мене, не хочуть, аби їх бачили разом зі мною. Хоча я народилася в Британії, весь час чую про себе щось на кшталт: «Забирайся у свою країну». Щоб стати «світлішою», намагалася навіть наносити спеціальний макіяж. Бо я просто хочу ходити в школу і не боятись осуду».
Для реагування на булінг у Великій Британії часто використовують перевірену на практиці схему Olweus Bullying Prevention Program. Її розробив шведсько-норвезький психолог Дан Ольвеус. В основі програми лежить ідея, що окремі випадки булінгу часто є продуктом ширшої культури, яка толерує віктимізацію. Як наслідок, це отруює всю шкільну екосистему. Ось які кроки реагування на булінг передбачає програма «Ольвеус»:
- визнання проблеми та проведення внутрішніх опитувань у школах, щоб дізнатися про досвід учнів у питанні булінгу;
- формування чіткої та прозорої системи санкцій, які не мають бути несподіванкою для дитини;
- дорослі мають бути позитивними рольовими моделями та демонструвати нульову толерантність до будь-яких форм віктимізації. Вони також повинні навчитися розпізнавати місця в школі, де булінг найбільш імовірний, і регулярно контролювати їх;
- кожен дорослий у школі повинен пройти базову підготовку з питань булінгу — люди, які працюють у кафетерії, водії автобусів, сторож;
- на рівні класу діти самі проводять зустрічі, щоб обговорити природу булінгу і те, як вони можуть допомогти учням, які стали жертвами поганої поведінки;
- ідея протидії булінгу має глибоко вкоренитися в культурі навчального закладу.
Поділитися цією статтею
Источник: www.osvitoria.media
