Повну версію оновленої редакції розмістили на вебсторінці Інституту мовознавства НАН України. Ніяких «индиків» чи безапеляційних «етерів» там немає, проте є «проєкт» та варіанти правопису.
Слід нагадати, що 22 травня 2019 року Кабмін затвердив нову редакцію Українського правопису. Чимало медіа поширили відомості про зміни, що містилися тільки у проєкті 2018 року, але після всенародного обговорення їх відхилили або пропонують виключно як варіативні.
«Индика» прибрали, правильно лише «індик»
Отже, літера «и» на початку можлива лише у двох добре засвоєних українських словах: і́рій та и́рій, і́род та и́род (у значенні «надзвичайно жорстока людина»).
Так само «и», як і раніше, припустима на початку вигуків (ич!), часток (ич який спритний), дієслова и́кати та похідного від нього іменника и́кання. А також у деяких загальних та власних назвах, які походять із тюркських та інших мов, згідно з їх первісною вимовою: ийбе́н, ир, Ич-оба́, Кім Чен Ин.
Проєкт та проєкція
Певно, чи не єдиною найбільш кардинальною зміною у написанні слів стала непохитна «є» у словах: проєкт, проєкція, оскільки вони утворюються подібно до ін’єкція, траєкторія, об’єкт та інших слів з латинським коренем -ject-.
Також спростили й передавання звукосполучень [je], [ji], [ju], [ja]. Відтепер це літери «є», «ї», «ю», «я» у всіх випадках: Савоя замість Савойя, фоє замість фойє та ін.
«Пів» пишемо окремо
Спростили написання числівника «пів» у значенні «половина» з іменниками. Відтепер завжди правильно буде писати окремо: пів áркуша, пів годúни, пів відрá, пів мíста, пів огіркá, пів óстрова, пів я́блука, пів я́щика, пів я́ми, пів Єврóпи, пів Кúєва, пів Украї́ни.
Якщо ж «пів» з іменником становить цілісне поняття і не виражає значення половини, то їх пишемо разом: півáркуш, пíвдень, півзáхист, півкóло, півкýля, півмі́сяць, півóберт, півовáл, півострів.
Мінісукня, віцепрезидент, вебсайт — разом
Разом пишемо слова з першим іншомовним компонентом, що визначає кількісний вияв чого-небудь: архі-, архи-, бліц-, гіпер-, екстра-, макро-, максі-, міді-, мікро-, міні-, мульти-, нано-, полі-, преміум-, супер-, топ-, ультра-, флеш-.
А також слова з першим іншомовним компонентом анти-, віце-, екс-, контр-, лейб-, обер-, штабс-, унтер-.
Російські прізвища на -ОЙ передаємо через -ИЙ
Прикметниковий закінчення російських прізвищ «-ой» пропонують передавати через «-ий»: Донськúй, Крутúй, Луговськúй, Полевúй, Соловйо́в-Сєдúй, Боси́й, Трубецькúй. Виняток: Лев Толстой.
Священник
Раніше слово «священик» було винятком і писалося з однією «н», тепер його підпорядкували спільному правилу подвоєння приголосних у випадку збігу кореня або основи -н- (-нь-) і суфіксів -н-(ий) -н-(ій), -ник, -ниц-(я).
Дікенс, Те́керей, Бе́кі — без подвоєння приголосних -кк-
Буквосполучення ck, що в англійській, німецькій, шведській та деяких інших мовах передає звук [k], відтворюємо однією українською буквою «к»: Ді́кенс, Ді́кінсон, Дже́ксон, Те́керей, Бе́кі, Бу́кінгем, Бі́смарк, Брю́кнер, Бро́кес, Лама́рк, Што́кманн, Стокго́льм, Ру́дбек, Ше́рлок.
Варіативні зміни: писати можна і так, і такАудієнція і авдієнція, лауреат і лавреат, аудиторія і авдиторія
У словах, запозичених з давньогрецької та латинської мов, буквосполучення au зазвичай передається через ав: автенти́чний, автобіогра́фія, автомобі́ль, а́втор, авторите́т, автохто́н, ла́вра, Авро́ра, Маврита́нія, Павло́.
У запозиченнях з давньогрецької мови, що мають усталену традицію передавання буквосполучення au шляхом транслітерації як ау, припускаються орфографічні варіанти: аудіє́нція і авдіє́нція, аудито́рія і авдито́рія, лауреа́т і лавреа́т, па́уза і па́вза, фа́уна і фа́вна.
Кафедра і катедра, ефір і етер, міф і міт, Борисфен і Бористен
Буквосполучення th у словах грецького походження передаємо зазвичай буквою т: антоло́гія, антрополо́гія, апте́ка, а́стма, бібліоте́ка, католи́цький, теа́тр, тео́рія, ортодо́кс, ортопе́дія, Амальте́я, Промете́й, Те́кля, Таї́сія, Теодо́р.
У словах, притаманних в українській мові з ф, дозволяється орфографічна варіативність на зразок: ана́фема і ана́тема, дифіра́мб і дитира́мб, ефі́р і ете́р, ка́федра і кате́дра, логари́фм і логари́тм, міф, міфоло́гія і міт, мітоло́гія, Агата́нгел і Агафа́нгел, Афі́ни і Ате́ни, Борисфе́н і Бористе́н, Демосфе́н і Демосте́н, Ма́рфа і Ма́рта, Фесса́лія і Тесса́лія та ін.
Ра́дості й ра́дости, любо́ві й любо́ви, Білору́сі й Білору́си
Іменники на -ть після приголосного, так само слова кров, любо́в, о́сінь, сіль, Русь, Білору́сь у родовому відмінку однини можуть мати як варіант закінчення -и: гі́дности, незале́жности, ра́дости, сме́рти, че́сти, хоро́брости; кро́ви, любо́ви, о́сени, со́ли, Ру́си́, Білору́си.
Гете і Ґете, Гулліве́р і Ґуллівер, Вергілій і Верґілій
У прізвищах та іменах людей дозволяється передавання звука [g] двома способами: шляхом адаптації до звукового складу української мови — літерою г (Вергі́лій, Гарсі́я, Ге́гель, Гео́рг, Ге́те, Грегуа́р, Гулліве́р) та шляхом імітації іншомовного [g] — літерою ґ (Верґі́лій, Ґарсі́я, Ге́ґель, Ґео́рґ, Ґе́те, Ґреґуа́р, Ґулліве́р і т. ін.
Правильні фемінітиви
Крім того, новий правопис визначає, за допомогою яких суфіксів можливо утворювати фемінітиви, водночас не змушує їх вживати.
Документ підготувала Українська національна комісія з питань правопису, яка працювала протягом 2015–2018 років. Були враховані окремі зауваження та пропозиції громадськості. У процесі підготовки до друку вірогідні деякі видавничо-редакційні корективи.
Завантажити повний текст затвердженого нового Українського правопису 2019
Источник: www.osvitoria.media
