Повчати чужих дітей – справа, насправді, невдячна і часто викликає невдоволення інших батьків. У сучасному світі, де кожна дитина – індивідуальність, батьки часто відстоюють дімку свого чада, навіть якщо воно зробило щось не так. Як зробити зауваження так, щоб не здатись грубим і не ввічливим? Про це і поговоримо далі.
Сучасні діти про ввічливість знають значно менше, ніж діти років 15-20 тому. Все частіше можна спостерігати, як дорослі губляться від некультурних, а іноді і просто обурливих вчинків і слів чужих дітей в громадських місцях. Існують також ситуації, коли зауваження слід зробити, аби захистити власну дитину.
Якщо ситуація змушує вас зробити дитині зауваження, пам’ятайте про кілька головних правил – як саме зробити зауваження, що можна робити і говорити, а що ні.
В першу чергу швидко проаналізуйте ситуацію. Якщо ситуація не вимагає екстреного втручання, можливо, не варто лізти зі своїми зауваженнями. Поставте себе на місце батьків цієї дитини і подумайте, чи дійсно поведінка дитини виглядає зухвалою, або все-таки вона поводить себе відповідно свого віку?
Всі свої претензії пред’являйте батькам дитини. До дитини звертайтеся тільки в тому випадку, якщо інших способів вплинути на поведінку дитини немає або ж немає поруч батьків дитини. Пам’ятайте, що єдині, хто мають право повчати дитину – її батьки.
Розмовляйте з дитиною ввічливо. Неприпустима агресія, крики, хамство, образи і тим більше заподіяння шкоди дитині і будь-які фізичні дії. Звичайно, є винятки (наприклад, коли дитина агресивно нападає на іншу дитину і невтручання може призвести до травмування), але це лише винятки. У більшості ж випадків, розмови з дитиною буває досить.
Якщо ваша «нотація» не принесла результатів, а батьки дитини як і раніше не реагують – йдіть від конфлікту в сторону. Ви зробили все, що могли. Решта – на совісті і плечах батьків маленького нахаби. А тим, що ви покинете територію поруч, вбережете і власну дитину, і свої нерви.
Не потрібно оцінювати поведінку дитини. Тобто, пояснювати, що вона поводиться погано. Потрібно припиняти сам акт нахабства, демонструючи, що вам це неприємно, просіть зупинитись і не робити більше такого.
Пояснюйте чужій дитині, що вона не права. Уявіть, що саме своєму чаду ви робите повчання і з цієї позиції розмовляйте з чужою дитиною. Своїх дітей ми вчимо правилами поведінки максимально точно, ввічливо і з любов’ю. Саме тому діти нас чують і слухають.
Тримайтеся в межах дозволеного, не виходьте за рамки розуму і не керуйтесь емоціями, щоб не наробити шкоди.
Що можна сказати батькам чужої дитини, якщо вона не реагує на зауваження?
Батьки завжди гостро реагують на зауваження сторонніх людей, зроблені їх дітям. Буває, що зауваження не є справедливими, і зроблені з «шкідливості» і ось такого характеру людини, якого дратує вже просто присутність чужої дитини.
Але в більшості випадків зауваження сторонніх людей обгрунтовані, і вимагають відповідної реакції батьків дитини. Головне – правильно робити ці зауваження, щоб у батьків не з’явилося бажання нахамити вам у відповідь просто з принципу.
Як саме робити зауваження? Наприклад, ось так:
Ваше втручання просто необхідно.
Ми без вас не впораємося.
Між дітьми явно назріває конфлікт, серед них, випадково, немає вашої дитини?
Чи не могли б ви, на час поїздки, притримати ніжки свого чада?
Наші діти не можуть поділити гірку (гойдалки тощо) – давайте допоможемо їм визначити черговість?
Ваша головна зброя в боротьбі з паливодами і їх невихованими батьками – ввічливість. Якщо батьки швидко взяли до відома, що їх дитина надходить некрасиво, і втрутилися в цей процес, то в подальших ваших коментарях і зауваженнях немає необхідності.
Якщо ж батьки шибеника грубо відповідають вам тим самим, що і їхня дитина, краще уникайте подальших розмов з ними, так ви збережете нерви і собі, і власній дитині покажете хороший приклад.
