Викрадене мистецтво, відтворене в артпринтах 14.05.2026 17:54 Укрінформ МЗС України та Херсонський художній музей нагадують про мародерство росіян
Нещодавно відбулось відкриття другої експозиції, де представлені вкрадені російськими загарбниками експонати Херсонського обласного художнього музею імені Олексія Шовкуненка у вигляді високоякісних артпринтів. Цього разу виставку розмістили в приміщенні Міністерства закордонних справ України – з метою постійної уваги в Києві представників іноземних держав до воєнних злочинів РФ, що країна-агресор здійснює безпосередньо в українській культурній царині.
Міністр закордонних справ Андрій Сибіга підкреслює, що стратегію нейтралітету мистецтва Москва активно застосовує, щоб нав’язати свої трактування та поширювати власну версію дійсності, в той самий час щодня вбиваючи мирних громадян в Україні. «Ми постійно доводимо це партнерам та відкриваємо погляд тим, хто ще не розгледів за цією "нейтральністю" дієвий інструмент агресії», – заявляє очільник МЗС.
Укрінформ побував на відкритті виставкового проєкту «Повернення пам'яті. Викрадене мистецтво, відтворене в музейних артпринтах. Херсонська колекція». Розповідаємо про 30 полотен, що були обрані для нагадування про неправомірне вивезення вантажівками в останні дні тимчасової російської окупації Херсона восени 2022 року з обласного художнього музею 10 785 предметів.
Слід зазначити, що інший проєкт «Херсон: НЕ/вкрадене. Штудії та омажі», що привертає увагу до зібрання Херсонського обласного художнього музею імені Олексія Шовкуненка, міжнародним пошуком якого займається Інтерпол і про який детально писало інформаційне агентство, наразі демонструють в Канаді, в Торонто.
ПОЛОТНА ЯК ДОКАЗОВА ОСНОВА ВЧИНЕНИХ РОСІЄЮ ЗЛОЧИНІВ
Очільниця Херсонського художнього музею Аліна Доценко в центрі
Під час п’ятого року повномасштабної російсько-української війни питання повернення викраденої музейної спадщини та притягнення воєнних злочинців до відповідальності за подібне мародерство є важливими для нашої держави нарівні з іншими нагальними. Дані взаємопов’язані аспекти, жоден з яких не можна відкласти, зараз можна побачити у приміщенні МЗС України: на першому поверсі відвідувачів зустрічає виставка сучасних українських оборонних розробок, а на шостому представлені Указ «Про ратифікацію Конвенції про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту і Протоколу цієї Конвенції», датований 9 січня 1957 року, та виставка про пограбовані РФ у 2022-му полотна з Херсонського обласного художнього музею імені Олексія Шовкуненка.
Херсонський художній музей. Фото зі сторінки закладу у фейсбуці
Нагадаємо, російська окупація Херсона тривала з 2 березня до 11 листопада 2022 року. Деяким працівникам Художнього обласного музею вдавалося створювати для нападників ілюзію, що в будівлі відсутні експонати, тому що офіційно в закладі відбувався ремонт. Однак 19 липня окупанти захопили музей, а за два тижні до звільнення російські колаборанти почали вивозити цінності, називаючи злочин «евакуацією».
Врятувати музейну колекцію у тих умовах було неможливо, стверджує перший заступник голови Херсонської обласної ради Юрій Соболевський, який увесь час перебував в окупації. «Росіяни одразу взяли під контроль обласний музей. Я впевнений, що вони наперед планували вивезення цих культурних цінностей. На жаль, трапилась зрада однієї зі співробітниць іншої установи. Росіяни, як сарана, п'ять днів вивозили вантажівками музейні експонати».
Юрій Соболевський
Юрій Соболевський зазначає, що відразу після звільнення міста, в Херсонському обласному художньому музеї імені Олексія Шовкуненка була його директорка Аліна Доценко. Пан Юрій розповідає: «Ще не встигли організувати розмінування музею, а пані Аліна вже була там. Коли приїжджав до неї, то тримав за руку та просив: "Будь ласка, дайте саперам попрацювати", тому що росіяни в місті залишили безліч небезпечних пасток, подвійних замінувань».
Аліна Доценко говорить, що виставковий проєкт «Повернення пам’яті. Викрадене мистецтво, відтворене в музейних артпринтах. Херсонська колекція» чітко визначає державу-агресора Росію як крадія світового рівня. Кожен артпринт є нагадуванням про тимчасове «порожнє місце» в інституції південного українського міста, яке продовжують обстрілювати російські війська. Разом з тим ліцензовані репродукції слугують доказом у справах про культурний геноцид. «Фізично ці роботи все ще в руках ворога, але мистецькими проєктами ми вже зараз повертаємо їх у публічний простір в Україні та за кордоном», – додає Аліна Доценко.
Марʼяна Беца в центрі
Заступниця міністра закордонних справ України Марʼяна Беца на відкритті виставки в МЗС наголосила, що в умовах руйнування ворогом нашої ідентичності питання збереження культурної спадщини є надзвичайно важливим. За словами чиновниці, вивезення музейних експонатів є не тільки варварським наступом на українську культуру, але й воєнними злочинами, що документуються для подальшого надсилання матеріалів до міжнародних судових органів. Вже є декілька проваджень у Міжнародному кримінальному суді, Міжнародному суді ООН. Також створюють Спеціальний трибунал щодо злочину агресії проти України. «Маємо велику надію, що ці злочини Росії також будуть частиною доказової бази, яка стане основою проваджень проти Росії», – говорить Марʼяна Беца.
РОБОТИ ПИМОНЕНКА, ЗАРЕЦЬКОГО, АЙВАЗОВСЬКОГО ТА ПОЛОТНО, ЯКЕ ВРЯТУВАЛИ ВІД НАЦИСТІВ
«Великодня заутреня» Миколи Пимоненка. Артпринт
Проєкт «Повернення пам’яті. Викрадене мистецтво в музейних артпринтах. Херсонська колекція» створено Херсонським обласним художнім музеєм у співпраці з мистецькою платформою Vivid Fusion. В цілому виставка представляє 30 робіт. З найвідоміших і впізнаваних представлені варіанти «Колядок» і «Великодньої заутрені» Миколи Пимоненка (1862–1912), який колись показував свої роботи в Мюнхені, Парижі, Берліні, Лондоні. Його полотно «Гопак» придбав Лувр, а «Вихід з церкви у Страсний четвер» – музей в Мюнхені. Митець був членом Паризької інтернаціональної спілки мистецтв і літератури.
Єдиний твір Віктора Зарецького (1925–1990), який знаходився в колекції Херсонського художнього музею, – «Українка Ганна Струк». Після вбивства дружини художника – мисткині‑правозахисниці Алли Горської в 1970 році – на його творчість також тривалий час було накладено заборону. Свою україноцентричну позицію шістдесятника художник підкреслив вже в назві роботи. Мистецтвознавці стверджують, що картина створена, ймовірно, на початку 1970-х. У трактуванні образу відчувається вплив монументалізму, що походить від традицій українського та європейського модерну, – стилю, який вивчав Віктор Зарецький і яким захоплювався. Митець створив узагальнений образ українки, підкреслюючи глибоку красу.
Учасники відкриття виставки у МЗС України
Ще один центральний образ виставки – «Портрет дівчини у вишитому вбранні» Михайла Брянського (1830–1908). Народжений у Києві живописець зобразив на картині, за оцінками етнографів, одяг Київщини чи південного регіону України. Розкішна вишивка з цього полотна Михайла Брянського надихала на творчість людей в тимчасово окупованому росіянами Херсоні та за його межами, у 2022-му й наступні роки повномасштабної війни. Репліки створених вишиванок стали вираженням підтримки музею та всіх українців у час важких випробувань військовою агресією РФ.
Карпатську красу на виставці представляють роботи Леоніда Чичкана (1911–1977), професора Київського художнього інституту. Портретне зображення «Василина» – це жінка в традиційному гуцульському одязі. Живописець віртуозно обрав широкі, виразні пастозні мазки, які створили експресію й динаміку образу. А «Вечір у Карпатах» показує панораму українських гір на заході сонця.
Виставковий проєкт у МЗС України
Одним із найвідоміших українських художників кінця XIX – початку ХХ століття був Сергій Васильківський (1854–1917). Він починав свою творчу діяльність у Харкові, добре співав і грав на бандурі. З юних років цікавився українською історією. Певний час він проживав у Франції та подорожував Європою. Російські загарбники вкрали з Херсонського обласного художнього музею імені Олексія Шовкуненка полотно «Козаки в степу» Сергія Васильківського. Художник зобразив фігури двох вершників на тлі квітучого південноукраїнського степу, вкритого скіфськими курганами. А в далині на обрії – ніжно-блакитний Дніпро…
Очікує на повернення до стін Херсонського художнього музею і картина-реліквія «Пізня осінь» художника Михайла Холодовського (1855–1926), який жив і працював на Полтавщині поблизу Лубен. Цей твір надійшов до Херсонського музею старожитностей ще 1912 року. Під час нацистської окупації Херсона у ході Другої світової війни музей було майже знищено, а художні твори з нього вивезли до Німеччини та Румунії. «Пізню осінь» тоді врятував для міста учень Олександра Мурашка та Федора Кричевського – художник Георгій Курнаков (1887–1977), народжений у Маріуполі.
Українське мистецтво укріплює свою суб’єктність
З числа творів, викрадених російськими мародерами в Херсоні, також роботи одного з кращих мариністів Івана Айвазовського (1817–1900); Руфіна Судковського (1850–1885), якому пророкували не меншу славу, однак його життєвий шлях доволі рано обірвав тиф; а також друга Тараса Шевченка Костянтина Трутовського (1826–1893); вихованця Київської художньої школи Миколи Мурашка Костянтина Крижицького (1856–1911), якого, вірогідно, за небажання повністю асимілюватися в імперській столиці називали «впертим хохлом».
Окрім того, до виставки «Повернення пам’яті. Викрадене мистецтво в музейних артпринтах. Херсонська колекція» додали іконопис з фондів музею. Одна з ікон Богоматері з Чернігівщини має назву «Втамуй мої печалі». На тричастинній іконі центральним є дуже шанований в Україні з XIV століття святий Георгій, який пронизує дракона, що є символом зла.
Музейники сподіваються, що з часом вдасться покарати воєнних злочинців РФ за всі злочини в Україні, у тому числі й за розкрадання музеїв. І вірять, що згодом зможуть повернути викрадені твори. Хоча всі розуміють, що цей шлях, який вимагає багатьох дій, може бути тривалим.
Валентина Самченко, м. Київ
Фото Олександра Клименка
Культура Музей МЗС Виставка Агресія РФ Художник Сибіга