У червні побачив світ дебютний випуск українсько-норвезького періодичного видання, присвяченого літературі та історії 18.06.2026 20:30 Укрінформ У червні було започатковано нове норвезько-українське видання про літературу та історію під назвою “Номер 13” (“Nummer 13”).
Як інформує Укрінформ, про це стало відомо з повідомлення Читомо.
Назва періодичного видання пов’язана з ім’ям українського письменника Валер’яна Поліщука – представника українського мистецького авангарду та одного із засновників журналу “Гарт” у Харкові в 1920-х роках. У жовтні 1927 року його було зафіксовано в радянській амбасаді в Норвегії як “українця номер тринадцять”. Поліщук здійснював подорожі Скандинавією, а згодом написав книгу, присвячену цій мандрівці.
Над першим номером працювали Юлія Підлісна, Катерина Міхаліцина, Галина Листвак, аріель розе, Астрід Сверресдоттер Дюпвік та Мила Бріленкова. До нього увійшли тексти та роботи від понад 20 українських та міжнародних авторів, поетів, перекладачів, істориків, літературознавців, діячів культури та військовослужбовців.
Дебютний випуск присвячений темі знайомих і незвіданих ландшафтів. У ньому представлено історичні та публіцистичні нариси, літературознавчі дослідження, поетичні й прозові переклади, інтерв’ю, літературну критику, а також живопис та графіку.
За словами письменниці та перекладачки Міхаліциної, значущим є те, що перший випуск ґрунтовно розкриває зазначену тему, адже зв’язок між нашими країнами існує давно, і його необхідно лише знову розпізнати та усвідомити з обох сторін.
“Від глобального до локального (за формою, але не за вагою), від історичних роздумів Тімоті Снайдера до поезії Єви Тур і прози Артура Дроня, від античності (скандинавська королева Елісів, вона ж київська князівна Єлизавета) до сучасності: роздумів Катерини Зарембо про справжню природу Донбасу через деміфологізацію радянських наративів, та щирих, зворушливих текстів тих, хто нині боронить і Донеччину зокрема (картини та твори Валерія Пузіка). Інтерв’ю з Наталею Іваничук – як збірка емоцій, процесів, книг та постатей, що формували цей зв’язок із дев’яностих років і, як сама Наталя, продовжують виховувати тих, хто його підтримуватиме. Загалом, цей перший “Номер 13” для мене – про спадковість. Праці, перш за все, якщо ми прагнемо пізнати одні одних ближче, глибше й без утаювань”, – зазначила Міхаліцина.
У першому випуску представлено твори письменника та художника Валерія Пузіка, есеї письменниці та публіцистки Тані Малярчук про Лесю Українку, текст письменниці та поетки Катерини Бабкіної про дім, а також есе-присвята від аріель розе Максиму Кривцову. Крім того, у випуску опубліковано інтерв’ю з перекладачкою Наталею Іваничук. Серед команди перекладачів видання – її учениці Ірина Сабор та Наталя Іліщук.
У виданні також представлено поезії Сергія Жадана, Андрія Любки, Єви Тур, Ігоря Мітрова та Ярини Чорногуз. Окрім того, у випуск увійшли рецензії на нові публікації, підтримані Норвезькою асоціацією авторів і перекладачів нон-фікшн літератури (NFFO).
“Я надзвичайно рада, що мала можливість долучитися до цього проєкту. Знайомство норвежців з українською літературою та культурою в ці жахливі й жорстокі часи видається мені надзвичайно важливим”, – підкреслила норвезька журналістка, історикиня, письменниця та редакторка Астрід Сверресдоттер Дюпвік.
Періодичне видання виходитиме двічі на рік у друкованому та електронному форматах. Наступний номер заплановано на осінь.
Видання в першу чергу орієнтоване на норвезьку аудиторію. Команда також працює над тим, щоб частина тиражу стала доступною для українських читачів. “Незважаючи на те, що обсяг інформації, подій чи публікацій, так чи інакше пов’язаних з Україною, зростає – у Норвегії все ж часто бракує саме української перспективи. Нерідко говорять про Україну… але не разом з Україною. Тому пишаюся, що зробила свій невеликий внесок у створення простору, де такий діалог таки відбувається, і сподіваюся, що це знайде відгук і в інших”, – зазначила юристка та волонтерка культурно-громадських проєктів Мила Бріленкова.
Головна редакторка видання, культурна менеджерка та директорка фестивалів “Дні українського кіно” та “Дні української культури” в Норвегії Юлія Підлісна у вступному слові зауважила, що ідея створення цього видання виникла з потреби зафіксувати те, чого бракувало в норвезьких архівах: “Ми прагнули з’ясувати, що збереглося в норвезьких архівах, наприклад, про Україну 1917–1919 років, коли відбувалася спроба відновлення незалежної української держави. Чи існують сліди українського авангарду та культурного розквіту літератури й театру 1920-х років? Чи є згадки про масове знищення української еліти в Сандармосі 1937 року? І тут ми майже всюди стикалися з мовчанням. Лише поодинокі сліди виявлені в окремих документах. … Ми прагнемо залишити відбиток нашого існування для майбутнього. Ми не хочемо, щоб архіви майбутньої Норвегії були настільки ж мовчазними щодо долі України у 2026 році, як нині мовчать про події 1926 року та наступного десятиліття”.
Як інформував Укрінформ, польська премія Nike 2026 оголосила перелік номінантів з 20 авторів, серед яких – збірка Юрія Завадського.
Фото з сайту Читомо
Історія Література Норвегія Поезія