Драматургія ветеранів – істина, закарбована гарячими слідами 28.07.2026 13:00 Укрінформ
Сил оборони України провели у Києві масштабний Фестиваль перших п’єс від ветеранів
Фестиваль перших п’єс — це знакова подія, яка підсумовує завершення третього навчального курсу Театру Ветеранів, заснованого ТРО Медіа. Програма включає прем’єрні сценічні читки текстів, створених ветеранами та ветеранками російсько-української війни.
На освітньому курсі майбутніх драматургів опановують основи професії. Фінальний етап — презентація ескізу вистави за написаною п’єсою. Початківець-драматург відчуває повну відповідальність — обирає режисера читання, разом із ним формує акторську команду, бере участь у репетиціях та впливає на кінцевий результат.
ТІ, ХТО НАС ПІДТРИМУЄ, БАЧАТЬ: МИ ВІРИМО В ТЕ, ЩО РОБИМО
Третій Фестиваль перших п’єс проходив у Києві з 17 по 26 липня. Цього року він встановив власний рекорд — як за тривалістю фестивальних днів (вісім), так і за кількістю подій (близько тридцяти). У попередні роки (фестиваль започатковано у 2024 році) він мав меншу тривалість та більш лаконічну програму. Як бачимо, є резонанс, публічний інтерес, але найголовніше — стабільність.
«Ті, хто нас підтримує, бачать: ми віримо в те, що робимо. Зараз все тримається на ентузіазмі та бажанні конкретних людей щось робити на межі власних можливостей, і це робиться не заради показності, а тому що ми справді вважаємо, що це важливо», — зазначив у коментарі Укрінформу співзасновник Театру Ветеранів, художній керівник освітнього курсу, військовослужбовець Максим Курочкін.
Проєкт реалізується за підтримки Посольства Королівства Нідерландів в Україні Netherlands Embassy in Ukraine. Фестиваль проходить завдяки співпраці з Goethe-Institut Ukraine та фінансуванню в межах Фонду стійкості.
Презентація ескізу вистави на Фестивалі перших пʼєс
ЗДЕБІЛЬШОГО ВЕТЕРАНИ ПИШУТЬ ПРО НАЙБЛИЖЧЕ І НАЙБОЛЮЧІШЕ ДЛЯ НИХ – ДОСВІД, ЗДОБУТИЙ НА ВІЙНІ
Двадцять вісім подій фестивалю були розподілені на кілька секцій: перша секція — читки за п’єсами випускників цьогорічного освітнього курсу. Друга секція — п’єси випускників-драматургів попередніх років. Третя — п’єси військових, які наразі перебувають на службі, і не мали змоги долучитися до навчального процесу, але виявили бажання та написали п’єси. Також були представлені п’єси першого освітнього набору у Львові, куратором якого була ветеранка Аліна Сарнацька.
Важливо, що до фестивалю долучилися й досвідчені автори: першою подією Фестивалю став показ вистави «Лимони» за п’єсою ветерана Максима Девізорова, яку він поставив як режисер та брав участь у ній як актор. Нову п’єсу «Tengo frio» («Мені холодно») презентував і відомий автор-ветеран Валерій Пузік, у ній він майже фотографічно відтворює обставини одного виходу з позиції, дії побратимів, їхні думки та переживання.
Максим Девізоров та Максим Курочкін під час Фестивалю перших пʼєс
Перед написанням текстів наставники не висувають жодних вимог до драматургів-початківців щодо жанрів та тематики майбутніх п’єс; вони можуть вільно писати про будь-що, однак здебільшого пишуть про найближче та найболючіше для них — досвід, отриманий на війні.
«Ми жодним чином не обмежуємо драматургів у тематиці, виходимо з того, що не існує «правильного» способу написати п’єсу, але нам, звісно, цікаво, щоб вони максимально залучили власний досвід. Тому зазвичай вони пишуть про те, що пережили: травматичні моменти боїв, втрати, ключові рішення, момент вибору йти до війська. Ми зацікавлені в драматургії загалом, щоб ветерани ставали драматургами і писали. Тому це можуть бути і комедії, і драми, і абсурд, і тексти з фантастичними елементами, і абсолютно документальні п’єси», — розповідає Максим Курочкін.
Театр Ветеранів свідомо відходить від поширеної думки, що до появи літературних, драматургічних, художніх (а не документальних) творів про війну потрібна часова дистанція у десятки років. Люди невідворотно повертатимуться до цієї теми знову і знову, але важливо зафіксувати її по-живому, по гарячих слідах, щоб ніхто цю страшну правду не зміг перекрутити.
«Коли ветеран зараз напише щось неправдиве, йому відразу про це скажуть! Це ж дивляться свідки тих самих подій — побратими та люди, які живуть одночасно з ними. Тобто ніхто вже не зможе сказати, що цього не було, чи було не так, розумієте? Ось цей момент є визначальним для нас. Я не думаю, що так багато у світі літератур і театрів працювали над цим, фіксували по гарячих слідах такі речі», — наголошує Максим Курочкін.
Презентація ескізу вистави на Фестивалі перших пʼєс
МИ МРІЄМО, ЩОБ ВИСТАВИ ЗА П’ЄСАМИ ВЕТЕРАНІВ З’ЯВЛЯЛИСЯ В БАГАТЬОХ ТЕАТРАХ КИЄВА ТА УКРАЇНИ
Театр Ветеранів уже має власну історію та помітний на театральних радарах, і звернутися до режисерів по співпрацю не є великою проблемою, однак натхненникам фестивалю цікаво ввімкнути «мисливський інстинкт» у самих режисерів. А саме: оголошується відкритий набір, куди режисери подають заявки (цього року було близько 50 заявок на 28 подій фестивалю). Далі режисерам, які зацікавилися, розсилають тексти, і вони звертаються до конкретного драматурга з пропозиціями. Ба більше, у драматурга є можливість вибрати з кількох режисерів, які ним одночасно зацікавилися. Існує практика, що якщо концепції двох режисерів дуже цікаві, то одна п’єса може отримати і дві різні режисерські версії. Зокрема, цього разу текст Олени Шацевої «Діяти за обставинами» режисували дві режисерки — Олена Щурська і Наталія Торжевська, кожна по-своєму, поставили проникливу історію трьох жінок у місті, яке найближчим часом має опинитися під окупацією. Зазвичай фестивалі так не діють, але Театр Ветеранів працює саме на драматурга.
Презентація ескізу вистави на Фестивалі перших пʼєс
П’ЄСИ ВЕТЕРАНІВ РОЗЛІТАЮТЬСЯ ПО ВСІЙ УКРАЇНІ, А ОСЕРЕДКИ ТЕАТРУ ВЕТЕРАНІВ ВЖЕ Є У ЧЕРНІГОВІ ТА ЛЬВОВІ
Цього року відкриття Фестивалю та його фінальна частина відбулися в Національному академічному драматичному театрі імені Лесі Українки. Чи може це означати, що вистава котрогось із ветеранів-драматургів скоро з’явиться на цій сцені?
Військовослужбовці ТРО Медіа не виключають такої можливості, але говорити про це поки зарано. Театр Ветеранів мріє, щоб вистави за п’єсами ветеранів з’являлися на багатьох театральних майданчиках Києва та України. І вони справді поступово з’являються. Зокрема, випускниця першого освітнього курсу для ветеранів Аліна Сарнацька відразу під час Першого Фестивалю перших п’єс отримала лист про намір поставити виставу за її п’єсою «Баланс» від Національного драматичного театру імені Марії Заньковецької у Львові. І це сталося! Також за цю п’єсу Аліну визнано «Найкращою драматургинею року» ІІ Київського рейтингу Укрінформу «Театральний інфобум». Відтоді вона написала ще дев’ять п’єс, і на цьому фестивалі глядачі побачили ескіз її вистави «Маленькі таємниці Вікторії» в режисурі Вікторії Білан. У 2026 році драматургиня сформувала та втілила в життя перший львівський освітній курс Театру Ветеранів, результати якого були тут представлені (Мар’яна Чорномиргін «Поплач, або звари борщу», Андрій Тераз «Випадок у торакальному відділенні», Дмитро Ільїн «Переживака», Марта Шийко «Жінка з холодильником»).
За п’єсою «Вийти за межу» Наталі Зарицької (презентованою на Другому фестивалі) поставлена вистава, з якою Театр Ветеранів здійснив свої перші гастролі за кордоном — до Чехії. За п’єсою випускника-драматурга Сергія Іванова «На підвал!» була поставлена вистава в Херсонському театрі імені Миколи Куліша та на сцені в Миколаєві. А виставу за п’єсою «П’єса 22, або Шлях героя» Володимира Туки ставили Херсонський обласний академічний музично-драматичний театр імені М. Куліша та Національна оперета України. Він також не зупинився на першому успіху й на Третьому фестивалі, за його п’єсою показали виставу «Апельсин» у режисурі Катерини Вишні Вишневої.
Отже, тексти драматургів-випускників розлітаються по всій Україні, а регіональні осередки Театру Ветеранів уже з’явилися в Чернігові та Львові.
Максим Девізоров та Катерина Вишня Вишнева під час Фестивалю перших пʼєс
ВАЖЛИВО, ЩОБ ЯКОМОГА БІЛЬШЕ АКТОРІВ БРАЛИ УЧАСТЬ У ЧИТАННЯХ ТА ПІДТРИМУВАЛИ ТВОРЧІСТЬ ВЕТЕРАНІВ
Щодо акторів, задіяних у фестивальних подіях, то на рівні філософії, натхненникам проєкту важливо, щоб їх було якомога більше, щоб вони активно долучалися і підтримували цей рух.
«Наш Фестиваль прагне бути відкритим майданчиком для акторів, щоб якомога більше людей зустрілося з творчістю ветеранів, щоб навколо читок створювалися нові акторсько-режисерські колективи. Протягом року до нас звертаються військовослужбовці та ветерани, які не планують писати, але хочуть спробувати себе в акторстві, чи повернутися до акторської професії після поранення. Для них це стає елементом реабілітації, відновлення у професії. Наприклад, після дуже важких поранень та контузії актор Андрій Валенський взяв участь у читаннях п’єси Геннадія Удовенкова «Весна». Повертаючись до тематики, тут можна додати, що перша п’єса Удовенка була про його важке поранення в бою, а от «Весна» — вже про його дитинство, про момент, що врятував його, коли знайшлася людина, яка почала давати книги хлопчику з проблемної сім’ї», — розповів Максим Курочкін.
Презентація ескізу вистави на Фестивалі перших пʼєс
За його словами, у планах Театру Ветеранів започаткувати та видати серію збірок п’єс ветеранів, адже за три фестивалі їх уже назбиралося досить багато.
«Нас цікавить, щоб Фестиваль був самодостатньою системою, і незалежно від того, хто б це робив, він робив це етично, екологічно, правильно і з користю для ветеранів і для суспільства. Ми зацікавлені, щоб ветерани-драматурги — випускники освітніх курсів Театру Ветеранів продовжували писати п’єси, набували досвіду взаємодії з людьми та викликами театру. Це не замінить багаторічної практики, але підготує до основних типових ситуацій. Наш пріоритет — не шоу, а користь для автора та творчої команди», — резюмував Максим Курочкін.
Презентація ескізу вистави на Фестивалі перших пʼєс
Насправді цей унікальний Фестиваль — це не просто двадцять вісім цікавих п’єс — дебютів від ветеранів та військових, це двадцять вісім доль, у які вплетені сотні, тисячі й мільйони збережених життів, за які вони воювали. Це новітня історія України, гірка, але правдива. Це гумор крізь сльози, це надія, попри морок, це людяність у нелюдських умовах, це сила людського духу й любові. Зрештою, це важливий досвід авторів, завдяки якому життя триває. І якщо на початку їм потрібен маленький аванс глядацької довіри, то згодом вони повернуть його на театральні сцени України талановитими, впевненими, гарними текстами, яким ми аплодуватимемо стоячи.
Фото надані ТРО Медіа
Фестиваль Культура Театр Ветерани війни Війна з Росією