Законопроєкт Гетманцева про ФГВФО може зірвати співпрацю України з МВФ
Новий законопроєкт щодо Фонду гарантування вкладів суперечить зобов’язанням України перед МВФ. Документ розширює повноваження ФГВФО та створює ризики для банківської системи.
Законопроєкт, ініційований головою комітету ВР з питань фінансів, податкової та митної політики Данилом Гетманцевим, щодо змін у регулюванні діяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) може поставити під загрозу співробітництво України з міжнародними фінансовими організаціями. Аналіз законопроєкту свідчить, що його норми суперечать зобов’язанням, взятим Україною перед Міжнародним валютним фондом (МВФ) у межах чинної програми фінансування, передає УНН.
Зобовʼязання України перед МВФ
Відповідно до додатку 1 до Меморандуму про економічну та фінансову політику від 11 грудня 2024 року, з яким ознайомився УНН, Україна взяла на себе зобов’язання не змінювати розподіл ролей та обов’язків учасників системи фінансової безпеки під час воєнного стану. У документі прямо зазначено:
“Ми утримуватимемося від внесення будь-яких змін до розподілу ролей та обов’язків учасників системи фінансової безпеки під час воєнного стану. Нинішня структура системи фінансової безпеки значною мірою сформована реформами, проведеними в рамках попередніх програм за підтримки Фонду (МВФ – ред.), і добре зарекомендувала себе в кризові часи. ФГВФО відіграє важливу роль у системі фінансової безпеки України, забезпечуючи захист вкладів та вирішуючи проблеми неплатоспроможних банків. Відтак, ми визнаємо, що збереження його нинішньої ролі у системі фінансової безпеки є надзвичайно важливі”.
У рамках співпраці з міжнародними фінансовими організаціями у серпні 2024 року Рада з фінансової стабільності створила робочу групу, до складу якої увійшли представники Нацбанку, Мінфіну та ФГВФО, для перегляду механізмів управління Фондом гарантування вкладів фізосіб. Він повинен охопити склад Адміністративної ради, а також підзвітність ФГВФО, правовий захист, функціонування структур прийняття рішень, внутрішній контроль та процедури призначення директора-розпорядника. Останнього мають призначати на відкритому конкурсі.
Ця робоча група повинна підготувати законодавчі пропозиції щодо усунення прогалин у законодавстві до кінця березня 2025 року. Нові процедури призначення повинні передбачати залучення незалежної кадрової компанії для надання допомоги у процесі відбору та створенні номінаційного комітету, що складатиметься з представників з правом голосу та представників міжнародних фінансових організацій в якості спостерігачів.
Враховуючи, що часу до виконання зобовʼязань перед МВФ залишається критично мало ,Гетманцев, очевидно, вирішив скористатися нагодою і “протягнути” через парламент законопроєкт, який зробить Фонд гарантування вкладів повністю ручною структурою. Звісно, подаватиметься це все “під соусом” міжнародної співпраці.
Однак законопроєкт Гетманцева пропонує суттєве розширення повноважень ФГВФО, зокрема у нормотворчій діяльності та визначенні критеріїв ліквідації банків. Це створює ризик зловживань і прямо порушує зобов’язання щодо незмінності структури фінансової системи, закріплені в меморандумі.
Юридична невизначеність та ризики для банківської системи
Документ також суперечить дорожній карті реформування ФГВФО, розробленій у консультаціях із МВФ та іншими міжнародними фінансовими організаціями. Зокрема, запропонований законопроєкт не містить механізмів контролю за діяльністю фонду та не передбачає незалежного призначення керівництва. Натомість він надає Національному банку України та ФГВФО практично необмежену дискрецію у питаннях виведення банків з ринку.
Тобто Гетманцев пропонує створити модель, за якою Нацбанк і Фонд гарантування вкладів можуть без жодного зовнішнього контролю запроваджувати власні правила та використовувати власно створені критерії задля виведення будь-якого банку з ринку. Це напряму суперечить зобов’язанням взятим Україною перед міжнародними фінансовими організаціями.
Особливо суперечливим є положення щодо використання так званих “правил ФГВФО” замість нормативно-правових актів, що суттєво ускладнює регулювання і створює простір для правової невизначеності. Такий підхід порушує взяті Україною зобов’язання щодо забезпечення прозорості фінансового сектору та відповідності міжнародним стандартам оцінки активів банків.
Ризик непрозорої оцінки активів та загроза корупційних схем
У Меморандумі України та МВФ окремо підкреслюється необхідність реформування підходу до оцінки активів неплатоспроможних банків. Передбачено, що Фонд державного майна України у співпраці зі Світовим банком та іншими партнерами розробить стандарти оцінки фінансових активів та запровадить єдиний реєстр оцінок.
Однак законопроєкт, запропонований Гетманцевим, ці вимоги ігнорує, що в подальшому може призвести до масових зловживань під час реалізації активів проблемних банків.
Крім того, замість створення механізмів розподілу прибутку від операцій з активами, проєкт передбачає лише механізми компенсації збитків, що суперечить міжнародним рекомендаціям та може призвести до непрозорого виведення активів на користь окремих банків.
Обмеження прав вкладників і збільшення судових ризиків
Більше того, законопроєкт Гетманцева містить низку норм, що прямо суперечать Конституції України в частині права громадян на вільне володіння майном, а також права на судове оскарження та справедливий суд. Крім того, законодавча ініціатива Гетманцев порушує низку чинних законів і створює великі корупційні ризики.
Засновник юридичної компанії “Касьяненко і партнери” Дмитро Касьяненко розкритикував законопроєкт Гетманцева в частині обмеження строків для оскарження в судах рішень ФГВФО до 1 місяця. За його словами, це суперечить загальним засадам цивільного законодавства і створює передумови для зловживань відповідальними посадовими особами. Юрист наголосив, що це не відповідає статті 55 Конституції України, яка гарантує кожному право на судовий захист, а також суперечить практиці Європейського суду з прав людини, що вимагає забезпечення розумних строків для звернення до суду.
Голова ГО “Незалежне антикорупційне бюро України” Арсен Марінушкін вважає, що законопроєкт Гетманцева лобістський і є спробою створити зручну правову реальність для ФГВФО.
“Вже не вперше спостерігаю тривожну тенденцію в законотворчості, коли в спеціальних законах автори намагаються встановлювати “позовну давність” там, де її за визначенням бути не може. На мою думку, з одного боку це юридична маніпуляція, щоб виправдати Фонд гарантування за можливі помилки, а з іншого – елементарне нерозуміння правових основ”, – зазначив Арсен Марінушкін.
Положення, які значно скорочують права вкладників та акціонерів, не були передбачені дорожньою картою реформ Фонду гарантування вкладів фізосіб, а їх впровадження підвищує ризики судових позовів щодо конституційності закону, що створює загрозу для всієї банківської системи країни.
Порушення домовленостей із МВФ у нинішній ситуації невизначеності може негативно вплинути на подальше фінансування України. Враховуючи критичну роль зовнішньої підтримки в умовах війни, прийняття законопроєкту Гетманцева у запропонованій редакції може стати причиною перегляду програми співпраці або навіть призупинення траншів від міжнародних партнерів. Це поставить під загрозу макроекономічну стабільність держави.
Источник: www.unn.com.ua
