Вважається, що учитель повинен говорити. Але коли ж робити перерву? Якою має бути її тривалість? Чим це різниться під час доповіді, перевірки знань та спілкування з вихованцями. Це особливо суттєво під час віддаленого та комбінованого навчання. Як встановили американські науковці, іноді тиша навчає ефективніше за розлогі промови. «Освіторія» дослідила актуальні висновки науковців із різних куточків світу з цієї теми.
Варто зупинятися говорити, коли є бажання
У який момент варто завершувати бесіду? На перший погляд, відповідь проста: коли тема вичерпана, обом стало нудно і виникає потреба в мовчанні. Однак, як показало дослідження вчених з Гарвардського університету, а також їхніх колег з Університету Пенсільванії та Університету Вірджинії, люди часто не здатні навіть на це. Зазвичай бесіди не завершуються в той момент, коли один чи навіть обидва співрозмовники цього прагнуть. Результати цих дослідів представлені в праці, опублікованій у Proceedings of the National Academy of Sciences. Такі самі принципи працюють під час діалогів між вчителем і учнем або класом, а також під час пояснення нового матеріалу.
На думку дослідників, розмови, які займають значну частину нашого часу та є невід’ємною складовою багатьох професій, недостатньо вивчені. Тому спершу вони провели опитування через Amazon Mechanical Turk серед понад 800 осіб щодо їхньої останньої розмови. Приблизно 67% респондентів хотіли, щоб розмова завершилася раніше, але не могли її припинити. Половина опитаних скаржилися саме на часовий проміжок: вважали його занадто великим або малим.
Без пауз і швидко — це викликає напруження
Висновок для педагогів та людей різних професій, яким необхідно виступати з доповідями, презентаціями: уривки тиші та короткі виступи роблять взаємодію кращою, а не навпаки. Люди говорять багато, але бажають отримувати інформацію в стислому та лаконічному вигляді, мати час на її обмірковування.
Якщо до довгої розмови додається ще і велика швидкість мовлення, то це сприймається слухачами як збудження, і самі стають більш напруженими, менш зв’язно висловлюють свої думки під час відповіді, поводяться менш тактовно та позитивно. У цьому переконує дослідження британських експертів з Корнуельського університету, які досліджували спілкування на прикладі роботи працівників кризових служб.
Там навіть розробили програму обчислення «Кількісна оцінка причин та наслідків розмов», яка дозволяє аналізувати спілкування за допомогою комп’ютерів. Робота була представлена на конференції Асоціації обчислювальної техніки з питань комп’ютерної підтримки кооперативної роботи та соціальних обчислень. Зазначалося, що розуміння ефективного застосування мови також допоможе у галузі освіти, у процесі навчання.
Цікавий факт: професіонали, які проходили навчання щодо спілкування з людьми у критичних ситуаціях, підсвідомо діяли по-різному — якщо клієнт говорив швидко і без зупинок, людина ставала дуже стурбованою. Ввічливі слова («дякую», «будь ласка», «дуже приємно» тощо), позитивно забарвлені вислови консультанти «гарячих ліній» використовували частіше не з тими, хто найбільше потребував допомоги, а з тими, хто спілкувався більш повільно, розмірено, з паузами.
Порахуйте мовчки до п’ятнадцяти
А які ж саме паузи потрібні під час опитування? Це питання було предметом вивчення італійських науковців з Римського університету Ла Сапієнца.
Експерти дослідили кожен епізод тиші під час занять у 12 різних школах. Загалом 15 годин записів були розшифровані та проаналізовані за допомогою сучасних технологій. Вони впевнилися, що педагоги під час опитування після поставленого питання роблять перерви не довше однієї секунди, а потім звертаються до іншої дитини або починають допомагати. Те саме відбувається, коли мова йде про опитування всього класу: якщо піднімають руки, за мить вчитель реагує саме на них. Але якщо цей відрізок часу трохи збільшити, то правильних відповідей буде значно більше. І вони будуть більш глибокими та детальними, ніж ті, які надають діти одразу після запитання.
Дослідники дають просту рекомендацію: порахувати мовчки до п’ятнадцяти, перш ніж звернути увагу на підняті руки або якось спонукати учня, який має відповідати. Учні мислять та реагують з різною швидкістю. Але навіть тим, хто звик одразу тягнути руку вгору або знає відповідь напам’ять, варто дати час на роздуми, щоб відповісти більш якісно. Але це порада лише для перевірки засвоєного матеріалу.
Поділитися цією статтею
Источник: www.osvitoria.media
