Улюблені мільйонами українців письменники розповіли для Освіторія. медіа, як чинити батькам та вчителям, аби діти вважали читання найогиднішим винаходом людства та ніколи-ніколи не схотіли би брати книгу до рук. За жодних обставин! Довіртесь літературним зіркам України, і вам вже не доведеться витрачати гроші на ці товстезні, дороге-е-езні й часом такі красивезні прямокутники з паперу.
Читайте, усміхайтесь, і… краще чиніть навпаки:)
Марія Матіос
письменниця, авторка збірок поезії, публиціст
Дитина ніколи не візьме до рук книгу, якої немає вдома. А отже — не купуйте книжок, і ваша дитина не звикне, що в її життєвому просторі завжди є доступ до цікавого читання.
Не читайте! Нехай син чи донька ніколи не побачать вас із книжкою, а лише з телефоном. Ось так ви зростите «зомбовану» дитину, яка мислитиме і сприйматиме світ в режимі кліпів TikTok-у. А потім на пенсії чи навіть швидше ви кусатимете лікті: «Чому ж я не привчив(ла) свою дитину до думання й критичного мислення?» Бо наш світ багатоманіший, ніж показує TikTok. А в таких соцмережах діти швидко звикають до «кліпового» сприйняття. А ще втрачають терпіння, яке дозволяє зануритись у щось глибше, аніж споглядання роликів.
Завжди тримайте в думці: все закладається в дитинстві.
Ірена Карпа
письменниця, співачка
Якщо перед вами стоїть місія відбити охоту до читання у вашої дитини — зробити це легко й просто. Методично змушуйте, знаходьте для цього різноманітні й вишукані способи. Порівнюйте доньку чи сина із собою: «А я в твоєму віці ковтав багатотомники ночами!»
Знеційнюйте читацький смак дитини. — «Це ще що за нісенітниця й крінжуха?» Забирайте «небажаний» екземпляр і тицяйте чаду до рук «необхідне» та «потрібне» для розвитку. Хай же дитятко нарешті навчиться гарному смаку на книги у вас, відмінниці й медалістки.
Залякуйте! Це взагалі класика, багато хто успішно користується саме цим прийомом. «Мордякою зараз в книгу дам! Нездарою хочеш вирости? Ану відкривай і при мені 30 сторінок та щоб одразу переказав». Або ще таке: «Ти оце хочеш бомжувати, як виростеш? Книгу в зуби, неуче».
Порівнюйте дитину з іншими, «багаточитними»: «А син моєї подруги просить купувати йому нові книги, а не нові ігри на «плейстейшн».
Цензуруйте книги, які читає дитина «не за віком». — «Ця книга для тебе занадто доросла! Ще не доріс, ану щоб я її в тебе не бачила ще роки три». За моїм досвідом з доньками — щойно кажу, що не можна щось конкретне читати — це стає для них суперцікавинкою. Та й навіть ще мені бабця казала, видираючи з рук Мопасана: «Рано!» А я вже то по третьому колу перечитувала й тишком-нишком собі раділа.
Василь Шкляр
письменник, громадський діяч
Можете сказати дитині: «Читання — марна справа. Ніколи не читай книг, і коли виростеш — люди одразу це прочитають по твоєму обличчю». Кажу так, бо й сам по обличчю можу розрізнити, хто читає, а хто ні.
Ще згадую історію, як одного хлопчика запитали: «А навіщо читають книжки?» А він з усією серйозністю відповів: «Люди читають, щоб не бути дульними». Я хоч і набагато старше, але думка в мене така ж. Книжка — це виховання почуттів, мислення, мови.
Андрій Кокотюха
письменник і сценарист
«Ані кроку поза шкільною програмою!»
Аби відбити інтерес до читання на все життя у юного читача або читачки — запропонуйте дитині чітко слідувати шкільній програмі з будь-якої літератури — української, зарубіжної. Адже саме шкільна програма найчастіше повільно й методично вбиває дитячий інтерес до книги. Навіть освітні реформи в цьому не допомагають із досвіду, яким діляться люди. Бо не кожне «оновлення» — клієнтоорієнтоване. Візьмімо школяра-підлітка, який хоче прочитати книгу. У цьому бажанні він геть не відрізняється від дорослого. І якщо на цей вік найбільш цікавою літературою є фантастика, пригоди, фентезі та умовиний Гаррі Поттер — дайте ж дітям цієї магії та не змушуйте завчати сюжет депресивних оповідань. З якогось дива укладачі програм переконані, що в 12-16 років діти можуть поглинути весь блискучий «розумняк», придуманий українськими та світовими класиками.
Повірте, до «серйозної» літератури діти доростуть самі. Але якщо їм не пропонувати популярну, «модну» літературу — до цієї серйозної вони «не дочитаються». Пам’ятайте, що великий стрибок робиться з розбігу. І от саме ця улюблена підлітками поп-літ є тим стрибком в серйозне інтелектуальне читання.
Якби я мав змогу редагувати шкільну програму з літератури — перш за все склав би список авторів, які працювали в той чи інший період, взяв би їхні основні твори та про кожен розповів би дітям невеличку анотацію. А саме — цікаві факти з біографії автора та чим прославився в світі літератури. А потім учні самостійно обирали б серед цього списку, що їм ближче до душі. Якщо всі оберуть одне — це зовсім не погано, як і те, що певних авторів діти не читатимуть взагалі. Тут головне — умова самостійно обрання книг до читання.
Також головна умова інтересу до книги — вміти складати про неї свою думку. Адже твір може й не сподобатись. Якщо учень аргументує, чому — погану оцінку за негативний фідбек ставити ніхто не має права.
Ірен Роздобудько
письменниця, сценаристка, викладачка
Приведіть дитину під маленький магазинчик в спальному районі міста, покажіть там дядечок, які п’ють пиво або щось міцніше. Станьте неподалік і попросіть дитину дослухатись до їхніх розмов. — «Доню (сину)! Перед тобою взірець і найкращий приклад твоєї майбутньої компанії друзів та колег. Вони теж вважають, що є набагато цікавіші заняття, аніж гортання сторінок. До того ж, книги якнайкраще підходять для підпирання стелажів, що покосились».:)
Або ще: «Ну звісно, ти в майбутньому не хочеш подорожувати різними прекрасними містами та незвіданими країнами. І тим паче не хочеш спілкуватись та бути частиною спільноти розумних, успішних людей. Своїх кумирів ти побачиш теж тільки в соцмережах. Тож і витрачати час на це безглузде читання не варт!»
Вигадайте покарання за непрочитану з книги «норму». Старий-добрий ремінець? Вилучення гаджетів на три дні? Вибір за вами.
Я кажу своїм студентам: коли ти споживаєш очима літери й складаєш їх у слова — завжди будеш ментально здоровою людину. Мозок потрібно тренувати, як і м’язи. Читанням ми «накачуємо» фантазію. Соцмережі — фастфуд. А книга — їжа, яку треба вміти посмакувати, ковтнути й перетравити. Або ж навпаки — виплюнути, якщо не до смаку.
Іван Андрусяк
поет і прозаїк, дитячий письменник
Частіше вмикайте телевізор, особливо новинні блоки, — нехай дитина «напуває» лексикон почутим від чиновників. А вони якраз носіїї певного типу мовної стилістики, що видає практично нульовий контакт із книгами. Скажіть дітям, що у регулярному й беззаперечному «КнигоНеЧитанні» варто рівнятися саме на цих людей.
І в жодному випадку не читайте самі! Якщо дитина не бачить батьків із книгою — вірогідність привити культуру читання та любові до книг зменшується в геометричній прогресії.
Наказуйте читати! Кажіть: «Так треба, це твоє зобов’язання, доки не досягнеш повноліття. Ще одна чудова практика — карайте читанням. — «Ти сьогодні накоїв шкоду, маєш прочитати додаткові 20 сторінок».
Поділитися цією статтею
Источник: www.osvitoria.media
