Письменник Олег Ущенко у книжці «За тиждень – Великдень!» ділиться старовинними рецептами паски з Опілля Ексклюзив 17.03.2026 18:12 Укрінформ До книжки «За тиждень – Великдень!», яка щойно вийшла у львівському видавничому домі «Свічадо», потрапили не тільки згадки про релігійне свято, але й прадавні рецепти паски та бабки з Опілля.
Про це журналісту Укрінформу повідомив автор книги «За тиждень – Великдень!», кінорежисер, прозаїк та волонтер Олег Ущенко.
«Ця книжка про Пасху, якої вже не існує. Вона про те, що бачили і закарбували юні очі. Нині святкування проходять по-іншому. Після виходу різдвяного видання (книжка «Їде, їде Бог на санях» – ред.), ми зрозуміли, що потрібно "діставати" з-під асфальту минуле, щоб воно не зникло у бетонних джунглях сучасності. Ці спогади для літопису, щоб пам’ятати, як ми жили у ті непевні радянські часи… У книжці навіть є один рецепт паски та один бабки», – розповідає Ущенко.
За його словами, трансформування паски до солодкої здоби почалося з 70-х років.
«Традиційно, паска – це великий круглий ритуальний хліб, а бабка – та сама паска, тільки солодка, з сухофруктами та іншими добавками. На Опіллі на посвяту у кошику несли паску, не солодку випічку. І такою вона була не тільки на Опіллі, а по всій Україні. Адже тоді було всюди складно з білим борошном. А цукор вважався делікатесом. Ми застали вже солодку паску, котру пекли з великої кількості жовтків. Пригадую, одного разу моїй матусі запропонували швидкий рецепт паски, і він починався з того, що "потрібно 50 жовтків…"», – згадує письменник.
З його слів, на Опіллі до Великодня починали готуватися одразу після завершення Різдва. У час нестачі, люди завчасно намагалися придбати продукти для святкового столу. У той час світ ділився на радянські свята та релігійні.
«Радянські були нещирі та офіційні. Їх застосовували для прання і обробітку городів, а до релігійних, дійсно, готувалися», – додав Ущенко.
Як згадує письменник, вже за місяць до Великодня починали пекти невелику випічку, котру зберігали у полотняних мішечках. Згодом пекли печиво, сирники, маківники та рулети. У кожній оселі було щонайменше десять видів різноманітних тістечок та перекладанців. Паску починали пекти у Чистий четвер, або ж п’ятницю, оскільки вона мала бути щойно спеченою.
«На Опіллі паска мала випікатися, як говорила моя бабуся, при чистій оселі і помитих дітях. Дівчат перед тим купелили у запашних травах, і це був особливий ритуал. Перед паскою обов’язково молилися, ще як ставили опару на тісто. Випікали пасок дуже багато, звичайною кількістю вважали не менше 10-15», – каже Ущенко.
До кошика, згадує письменник, ще клали крашанки. Писанки були присутні по всій Україні, проте найбільшої популярності набули на Бойківщині, Гуцульщині та Лемківщині.
«На Опіллі використовували цибулиння. Бабуся обмотувала кожне яйце марлею і міцно зав’язувала ниткою. Десь на яйці був один шар марлі, десь – два і три. Відповідно і відтінки на яйці, після варки у лушпинні, також були різні. Крашанки здавалися мармуровими і виглядали тоді дуже гарно», – запевняє Ущенко.
Письменник зізнається, що зараз пече паску не солодку, але з десятком жовтків та з родзинками. Запевняє, все варто робити за натхненням. У ці дні найважливіше зрозуміти значення Великодня, тому що «у ньому дуже сильний код».
«Для мене Великдень – це символ пробудження світу і того, що світ ніколи не закінчиться. Навіть після нас люди будуть збиратися, святкувати і вигадувати свої рецепти», – усміхається Ущенко.
Як повідомляв Укрінформ, документальний фільм режисера Олега Ущенка «Війна тітки Світлани», знятий в Івано-Франківську, збирає кошти на дрони в українських храмах у США, ПАР та Канаді.
Фото Укрінформу можна придбати тут
Книги Великдень Письменник Паска