Музеї під час війни: здобутки, втрати, несподіванки 17.05.2026 09:00 Укрінформ 18 травня світ відзначає Міжнародний день музеїв. Цьогоріч його проводять під девізом Museums Uniting a Divided World – «Єднання поділеного світу через діалог та мир»
Традиційно, події до Міжнародного дня музеїв стартують у найближчі вихідні – 16–17 травня. Велика кількість закладів безкоштовно організовують фестивалі, лекції, концерти, майстер-класи та нічні екскурсії.
В Україні відзначення набуло особливого сенсу. Адже під час війни більше 1400 об’єктів культурної спадщини пошкоджено та втрачено назавжди, десятки музеїв розграбовані загарбниками. Незважаючи на це, музейна спільнота вражає своїми стараннями для збереження колекцій як державних, так і приватних фондів, артефактів, які вивозять з місць проведення бойових дій. Музеї стали не тільки притулками для них, але й осередками фіксації злочинів агресора.
Діяльністю українських музеїв під час війни та свіжими експонатами зацікавились репортери Укрінформу.
РІВНЕНСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ КРАЄЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ: ЛІТОПИС ОДНОГО БАТАЛЬЙОНУ ТА БРАСЛЕТ, ЯКИЙ ОЧІКУЄ НА ЗНИКЛОГО БЕЗВІСТИ ВОЯКА
Рівненські працівники музею перейняли задум військових, спільно створивши експозицію «Літопис одного батальйону». Вона присвячена 14 окремому розвідувальному батальйону «Полісся».
Капелан Геннадій Полюхович зазначає, що одного разу вони відчули, як їхній підрозділ, який вже чотири роки на передовій, «розгубився» між іншими, у медійному плані.
– Батальйон складається з добровольців, це звичайні люди. Ми відчули, що акцентують увагу на більш «розпіарені» підрозділи, тому посилили діяльність у цьому напрямку. Я познайомився з директоркою обласного краєзнавчого музею Аллою Жижкевич, потім з’явилася думка створити в них експозицію. Отримали згоду командування та почали діяти. Підкреслю, що без музею, звісно, цей проєкт не досяг би такого розмаху, – розповідає капелан.
Ідею підтримали музейники, оскільки для них це був виклик. Як відзначила вчена секретарка музею та кураторка виставки Олена Семенович, ймовірно, це унікальна в Україні експозиція, яка присвячена подіям, що не завершились, продовжуються, і розповідає про один батальйон, його історію, заснування, бойові дії, втрати.
– Представники батальйону звернулися до нас, щоб ми створили експозицію до четвертої річниці створення їхнього підрозділу. Фактично, праця тривала близько пів року. Ми дуже активно співпрацювали з командуванням, капеланами, ветеранами, бійцями, родинами. Вони до нас приїжджали, ми брали в них інтерв’ю, – ділиться вона.
Олена Семенович звертає мою увагу на стенд, де відображена мапа бойових дій батальйону. Це мапа Донецької області, адже з грудня 2022 року до сьогодні батальйон виконує бойові завдання саме там.
– Тут показані населені пункти, які боронив батальйон у різні періоди. Мапа зроблена по роках, тобто ось (вмикає підсвітку, – ред.) 2022 рік, Бахмут та Опитне… Перші втрати у 2022-му були саме в Бахмуті. Усе це нам розповідали ветерани та бійці. За їхніми словами, найбільших втрат батальйон зазнав 11 травня 2023 року в населеному пункті Оріхово-Василівка. Було багато загиблих, зниклих безвісти, поранених. Їм про це нелегко згадувати. Найважчими для бійців були п’ять населених пунктів, і саме ми їх виділили: Бахмут, Опитне, Іванівське, Оріхово-Василівка, про яку вже я згадувала, і зараз вони в Костянтинівці, – каже кураторка виставки.
У залі розміщені три планшети, де, вдягнувши навушники, можна прослухати зафіксовані на аудіо спогади капеланів, медиків, командирів, ветеранів та бійців.
В окремому боксі – розповіді про загиблих, тепер це 59 історій.
Олена Семенович зазначає, що фотографії були зроблені звичайними телефонами, тому потребували обробки. Потім до музею привезли артефакти з поля бою.
– Ці речі використовували вояки батальйону, усі вони – з передової.
На виставці представлені особисті речі загиблих, світлини та відзнаки, які родини передали музею на тимчасове зберігання.
– Дві сім’ї погодилися надати оригінали цих нагород, звісно, на тимчасове зберігання, – каже вона.
Є тут і речі, пов’язані з тими, хто пропав безвісти, – це 31 людина.
Олена Семенович показує мені браслет з написом «Навіть коли між нами відстань, я завжди поруч» та натільний освячений хрестик. Ці речі у 2024 році воїн Андрій Шкроба попросив капелана, який був тоді у Рівному у справах, освятити та привезти йому на передову. Капелан повернувся на Схід до підрозділу, але не встиг зустрітися з Андрієм, бо він пропав безвісти.
– Мати Андрія постійно телефонує до командування, до капелана й запитує, чи вже знайшли її сина, чи є якась інформація. А ці речі – тут, чекають на Андрія, – ділиться пані Олена.
Фото надане музеєм
Кураторка виставки додає, що вони підтримують зв’язок з підрозділом і збагачують розповіді під час екскурсії новими спогадами.
Для музею ця виставка важлива ще й тому, що дев’ять працівників музею пішли боронити Україну. Це і наукові співробітники, і завідувачі відділів, і охоронці, і художники-реставратори.
– Серед них є ті, хто вже не повернеться до музейних залів… Двоє наших працівників загинули, віддавши життя за Україну. Це завідувач відділу давньої історії та середніх віків Олексій Войтюк та охоронець Валентин Антошко. Для нас це непоправна болюча й несправедлива втрата, з якою ми ніколи не змиримося. Олексій Войтюк – науковець, археолог, реставратор, педагог, друг, Людина, знана на всю Україну. Таких більше не буде… Довгих три роки ми щиро сподівалися, чекали на його повернення, молилися. Але, на жаль, дива не сталося…
Ще один колега зник безвісти, і його доля досі залишається болем і надією водночас. Шестеро наших колег зараз на фронті. Ми чекаємо на них, – додає пані Олена.
Фото авторки та ті, що надав музей
ТЕРНОПІЛЬ, МУЗЕЙ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОЇ БОРОТЬБИ: ГОДИННИК ЗАГИБЛОГО БІЙЦЯ ТА РОСІЙСЬКИЙ ДРОН
Музей національно-визвольної боротьби Тернопільщини створений у 2019 році. У своїх стінах він зберігає історію боротьби українців за власну державу від початку ХХ століття і до наших днів. Збірки закладу поповнюються майже щодня. Лише з початку вторгнення в музеї зібрано більше 60 прапорів бойових підрозділів ЗСУ з підписами захисників та понад 400 нарукавних знаків.
Уляна Чепіль
– Найчастіше експонати російсько-української війни приносять до музею військовослужбовці, коли приїжджають до Тернополя. Вони з великою цікавістю розглядають нашу експозицію та охоче її доповнюють. Нещодавно бійці 105 бригади привезли російський дрон SUPERKAM S350 вартістю понад 100 тис. доларів, який вдалося збити вперше в історії бригади, – розповідає завідувачка відділу російсько-української війни Уляна Чепіль.
У музеї зібрані різні види зброї українських військових, сухпайки, військова форма підрозділів, особисті речі бійців.
– Дуже шкода, що вже немає серед живих власників багатьох експонатів. Ось шеврон бійця 44 бригади, талановитого фотографа Юрія Костишина з позивним «Кіт Характерник». Ми організовували в музеї виставку його світлин, коли він був у відпустці, і показали йому нашу експозицію. Юрій запропонував нам свій шеврон. Спеціально пішов додому і того ж дня приніс та підписав для музею свої фото. У грудні минулого року він загинув на фронті.
Також у нас зберігаються бронежилет, вервиця (намисто або вузлики для відліку прочитаних молитов, поклонів під час молитви, – ред.), годинник та нагороди Сергія Тришкалюка – молодшого лейтенанта ССО, життя якого обірвалося разом з двома побратимами 1 березня 2023 року на Сумщині. Місце їхнього перебування здав підліток, що там жив, і росіяни їх атакували. Родичі Сергія передали його речі музеєві. Символічно, що його годинник досі йде, – з сумом у голосі розповідає пані Уляна.
Поряд із сучасними експонатами протягом останніх років музей поповнюють унікальні артефакти минулого. Саме сюди передали на зберігання п’ять бідонів з документами Української повстанської армії.
– Усередині бідонів були повстанська література, фінансові документи, періодика, а також альбом з роботами головного художника УПА Ніла Хасевича та його учнів. А ще фотоапарат упівців, – додає фахівчиня.
Також до музею пів року тому передали бібліотеку філії Українського національного об’єднання в Торонто, яка налічує майже 16 тис. видань.
Зі слів пані Уляни, музей відвідує багато школярів, студентів, а також закордонних гостей.
– Ми розповідаємо про визвольну боротьбу, починаючи з XX століття. До сьогодні супротивник залишився той самий і використовує ті ж методи. І навіть коли мине 50 чи 100 років, ми не маємо права забувати, яка велика ціна нашої Незалежності. Пам’ять важлива. І кожен підпис на прапорі, кожен шеврон – це літопис, яку ми повинні зберегти, – підсумовує Уляна Чепіль.
Фото авторки
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ КРАЄЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ: ЕКСПОНАТ «КРИЛА», ЯКИЙ ПОЄДНАВ ЗНАХІДКУ З МИНУЛОГО Й СУЧАСНУ КАРТИНУ НІКІТИ ТІТОВА
У перші дні повномасштабного вторгнення Івано-Франківський музей, як і більшість українських музеїв, припинив свою роботу. Через небезпечну й непрогнозовану ситуацію музейники вирішили приховати основну частину експозиції. У відкритому доступі були лише артефакти відділу природи. Заховати саркофаг Ярослава Осмомисла чи макет міста просто не було сил і можливостей. Втім, вже у червні 2022 року фахівці зрозуміли, що музей має функціонувати, і роботу почали відновлювати.
Галина Беднарчик
– Під час війни до музею почали приходити не просто туристи, а люди, для яких Івано-Франківськ став тимчасовим притулком, і вони хотіли більше дізнатися про історію та традиції міста. Ми формували колекції, відкривали експозиції, іноді показували ікони, скульптури чи інші витвори XVIII–XІV століть, які мають велику історичну та культурну цінність. Основна частина цих експонатів досі зберігається у фондах, – каже директорка музею Галина Беднарчик.
Паралельно музей почав співпрацювати з художниками-переселенцями, організовувати їхні виставки, аукціони та благодійні збори на підтримку ЗСУ. Так в Івано-Франківському музеї з’явився відомий диджитал-художник, плакатист Нікіта Тітов, який через війну переїхав сюди з Харкова, і музей запросив митця до співпраці.
– Одного разу Нікіта Тітов приніс нам свою дуже лаконічну картину, на якій зображене крило ангела. Ми прийняли її в експозицію. І ось за деякий час до нас приїхала делегація з Львівського центру реставрації оглянути твори, які потребують особливого збереження та відновлення. У поле їхньої уваги потрапив «ківот» (дарохранильниця, – ред.), що мав вигляд маленької моделі церкви й належав до періоду Австро-Угорщини. Традиційно в таких ківотах зберігають святі дари. Той ківот потрапив до нас ще з музею атеїзму, а тому реставратори вирішили його трішки оновити й провести консерваційні роботи. Коли вони зняли з ківота купол, то знайшли там маленьке крило – абсолютну копію того, яке намалював Нікіта Тітов, не знаючи про існування цього фрагмента, – розповідає Галина Беднарчик.
Поки що музейники не знають, фрагмент якої скульптури знайшли реставратори, і хто її автор. Є лише припущення, що крило ангела могло потрапити до музею ще за радянських часів, коли сакральні твори безжально знищували. Втім, поки триватимуть пошуки та дослідження, у експозиції Івано-Франківського краєзнавчого музею з’явився новий експонат «Крила», що поєднав знахідку з минулого й сучасну картину Нікіти Тітова.
– Тепер ми розповідаємо відвідувачам цю дивовижну історію про ангельські крила, які завжди виникають у нашому житті, щоб оберігати й підтримувати. Зараз нам усім потрібні ця віра й підтримка, – додає Галина Беднарчик.
На її переконання, музеї сьогодні мають не тільки зберігати експонати у фондах, а робити все можливе, щоб вони отримували нове життя. Для цього івано-франківські музейники оцифровують свою збірку народного одягу з Опілля, Бойківщини, Покуття та Гуцульщини. Адже у фондах зберігається майже 3 тис. одиниць вишитих сорочок та аксесуарів старовинного одягу. Показати усе неможливо, а завдяки новим формам музейної роботи фондова колекція доступна для дослідження, відшивання та творчості.
Фото авторки
ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОБЛАСНИЙ КРАЄЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ: РОДИННА ІКОНА ТУРИСТА З ВТРАЧЕНОГО БУДИНКУ
Зі слів директорки Чернівецького обласного краєзнавчого музею Тетяни Мінаєвої, під час війни змінилося ставлення до музею, його ролі та призначення в суспільному житті. У закладі за цей час посилилася співпраця з колегами та колекціонерами зі східних і південних регіонів країни, а ще у багато разів зросла кількість відвідувачів із центральних, східних і південних регіонів країни. Трапляється чимало випадків, коли люди чи організації передають цікаві родинні експонати.
Тетяна Мінаєва
Зокрема, директорка музею пригадала один із нещодавніх, коли поповнювачем фондів їхнього закладу став звичайний турист із Кривого Рогу.
– Під час екскурсії у відділі археології до нашої співробітниці підійшов чоловік, який проживає у Кривому Розі, але є уродженцем Херсонщини. На жаль, в умовах повномасштабної війни він втратив свій будинок і майже все майно. І коли пройшовся нашими залами, то сказав нашій завідувачці відділу: «Я бачу, що у вас тут багато ікон на дереві, а в мене від прадідуся збереглася ікона, зроблена в подібному стилі. І я хотів би вам її передати». Ми, звісно ж, погодилися. І нам дуже приємно, що цей чоловік для збереження родинної пам’ятки обрав саме наш музей, – каже Тетяна Мінаєва.
Після повернення із Чернівців до Кривого Рогу цей чоловік переслав дерев’яну ікону разом зі старовинною рамою австрійських часів, самостійно оплативши усі поштові витрати.
Як розповіла зберігачка фондів музею Наталія Холодницька, надіслана ікона датується приблизно кінцем XIX – початком ХХ ст. На ній зображений Ісус Христос із гроном винограду в руках, біля нього – два архангели. Хоча дерево, на якому написана ікона, почало трохи руйнуватися, яскравість збереженого зображення свідчить про якісне виконання та використання найкращих фарб.
– Цю ікону зі зворотного боку трохи поїв шкідник. Тож коли ми отримали її, обробили антисептиком і скипидаром на натуральній основі. Далі на неї чекає повноцінна реставрація, – пояснює Наталія Холодницька.
Після оформлення документів, необхідних для дарування експоната, його передадуть реставраторам. У Чернівецькому краєзнавчому музеї сподіваються, що до листопада цього року проведуть виставку нових надходжень, серед яких представлять вже відреставровану ікону туриста з Кривого Рогу.
Фото автора
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ХУДОЖНІЙ МУЗЕЙ: «ЮДИФ» ВІД ХАРКІВСЬКОЇ СКУЛЬПТОРКИ
З перших днів повномасштабної війни Хмельницький обласний художній музей адаптувався до складних реалій та зумів швидко відновити роботу, започаткувати нову групу зберігання й поповнити свою колекцію понад пів тисячею нових експонатів.
ХОХМ арт-хаб
– 24 лютого 2022 року наш колектив майже в повному складі прийшов на роботу, щоб захистити твори та перенести їх зі стін експозиції у фондосховище. Звісно, ми всі були шоковані тим, що відбувалося, проте вже через 10 днів відкрили в музеї артхаб, розуміючи, що через наше місто їде багато людей зі Сходу та Півдня, які завітають до нас. У нашому артхабі впродовж 2022 року допомагали майже 80 волонтерів, і ми весь цей час працювали безоплатно, фактично займаючись арттерапією і реабілітацією, – згадує заступниця директора музею з наукової роботи та розвитку Олена Михайловська.
Фоторафія Максима Кривцова
Виставкову діяльність музей відновив у березні 2022 року з експозиції Хмельницької обласної організації Національної спілки фотохудожників та започаткував нову групу зберігання «Фотографія». Нині в ній 139 світлин, зокрема, військовослужбовців Влада Німака, Дениса Кривого та Максима Кривцова.
Загалом упродовж 2022–2025 років фонди Хмельницького музею поповнилися 512 експонатами, серед яких скульптура, живопис, графіка, розпис і фотографія.
Сергій Захаров "Майданчик"
Зокрема, у 2022-му заклад придбав у художника Сергія Захарова картину «Майданчик».
– Сергій створив цю роботу на основі фотографії з Маріуполя. На ній зображені розбитий обстрілами дитячий майданчик і могила з дерев’яним хрестом. Цей твір важливий, щоб ми попри плин часу пам’ятали про ті події. У цьому контексті мистецтво відіграє роль своєрідного документа. Коли в березні 2022 року художник створював ту роботу, то якраз шукав свого сина, який навчався в Маріупольській філії Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури й не виходив на зв’язок. Батько транслював свої переживання через мистецтво, – зауважує Михайловська.
Віктор Покиданець, робота з серії "Потаємні схованки росліта"
Ще одна робота, яка з’явилася в музеї під час повномасштабної війни, є подарунком миколаївського художника Віктора Покиданця з його серії «Потаємні схованки росліта» у стилі редімейд. Усередині книги російського письменника Івана Тургенєва вирізана «ніша» під шприц для ін’єкцій. Робота символізує своєрідну ін’єкцію «великої російської культури» у нашу свідомість, яка тривала роками.
Любов Якименко "Юдіф"
Фонди музею також поповнилися роботою харківської скульпторки Любові Якименко «Юдиф» (Юдиф, або Юдита – героїня старозавітної книги, яка врятувала рідне місто від нашестя ассирійців, – ред.).
– Ще до повномасштабної війни ми вели перемовини щодо придбання дерев’яної поліхромної скульптури «Юдиф». Коли Любов Якименко евакуювалася зі сім’єю із Харкова, сказала: «Якщо ми виживемо й Харків відразу не розбомблять і не захоплять, я вашому музеєві подарую цю скульптуру». Обіцянки вона дотримала. Це унікальна скульптура з абсолютно інноваційною композицією. На ній Юдиф тримає голову Олоферна, якого вбила. Багато наших відвідувачів ділилися враженнями про те, що скульптуру можна порівняти з Україною, яка бореться з великим монстром – Росією.
Фото надала Олена Михайловська
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ХУДОЖНІЙ МУЗЕЙ ІМ. ГРИГОРІЯ ҐАЛАҐАНА: ВІДНОВЛЕННЯ ЗНИЩЕНОГО ТА ДВА ПІДЙОМНИКИ ДЛЯ ЛЮДЕЙ З ОБМЕЖЕНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ
На початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну музей зазнав серйозних ушкоджень. Зокрема, 6 березня 2022 року біля приміщення вибухнула міна, осколками та вибуховою хвилею було вибито більше ніж 30 вікон. Також зазнали руйнувань музейні кабінети, реставраційна майстерня. Тому основним завданням дирекції було відновити пошкоджене, щоб запобігти подальшому руйнуванню.
Керамічне панно Галини Севрук "Давній Чернігів"
– Починали із заміни вікон, робили це за благодійні кошти, – розповідає заступниця директора музею Світлана Демченко.
На щастя, каже вона, більшість експозицій вдалося евакуювати до безпечного місця. І хоч побачити їх поки що не можна, сам музей наразі працює: відвідувачам пропонують експозиції з музейних фондів, сюди приходять обдаровані художники, триває міжмузейна