Історично-політичний трилер «Слава» готується до прем'єри: перші кадри з процесу зйомок

22 Липня 2026

Історично-політичний трилер українського виробництва «Слава» від режисера Дениса Соболєва завершено та готується до презентації. Творці вперше оприлюднили кадри зі знімального процесу та поділилися подробицями роботи над кінострічкою.

Закритий кінопоказ фільму вже відбувся у місті Львів, тоді як команда працює над розробкою фестивальної стратегії для міжнародної прем’єри. Стрічка присвячена судовому процесу над агентом КДБ Богданом Сташинським, який відповідальний за вбивства Степана Бандери та Лева Ребета.

Проте, «Слава» не є біографічним кіно чи розповіддю про одного героя, який одноосібно змінює хід історії. «Це політична драма про боротьбу українців за право бути почутими у світовому співтоваристві». Головні ролі у фільмі втілили Лілія Матвієнко, яка зіграла образ незламної Слави Стецько, та Юрій Хвостенко, який виконав роль молодого та діяльного Ярослава Стецька. Ресурс «Нове українське кіно» отримав деталі з матеріалу видання LiKE in UA.

«Слава» розкриє тему суду над убивцею Степана Бандери

Сюжет фільму розгортається у 1962 році в німецькому місті Карлсруе. На судовій лаві опиняється представник КДБ Богдан Сташинський — виконавець резонансного вбивства очільника ОУН Степана Бандери. Однак, Слава та Ярослав Стецьки, разом зі своїми прихильниками, мають намір перетворити це судове засідання на безпрецедентний міжнародний трибунал над усією системою політичних убивств, що практикувалася Радянським Союзом. Аби відкрити очі світу на терор, що чиниться Кремлем, їм доведеться кинути виклик не лише радянським спецслужбам, а й нерішучості західних союзників.

Згідно зі словами режисера, ідея фільму виникла після зацікавлення судовим процесом щодо агента КДБ Богдана Сташинського, який у Мюнхені здійснив убивства видатних українських діячів Лева Ребета та Степана Бандери. Саме під час відкритого судового процесу світ вперше почув свідчення про використання Радянським Союзом політичних убивств за кордоном як інструменту державної політики.

Проте, творці вирішили не створювати стандартну судову драму чи біографічну кінострічку. «Ми не прагнули створити чергову пострадянську картину про нібито всемогутній КДБ, який все контролює і якому неможливо протистояти. Нас більше зацікавило інше питання: чому така потужна система боялася людей, які не мали власної держави, армії чи значних ресурсів, але продовжували говорити про незалежну Україну», — поділився режисер стрічки Денис Соболев.

Центральною фігурою кінострічки стала Слава Стецько, через образ якої глядач знайомиться зі світом української політичної еміграції, її інформаційною боротьбою та спробами переконати міжнародну спільноту зосередити увагу не лише на виконавці злочинів, але й на радянській системі, яка стояла за цими діями.

За словами Дениса Соболєва, «Слава» виходить далеко за рамки простої реконструкції історичних подій. Це не лише розповідь про судовий процес над Богданом Сташинським чи діяльність КДБ, а фільм про сутність імперії, яка, незалежно від своєї назви, прапора чи політичного устрою, прагне позбавити інші народи права на власну історію, культуру, державність та майбутнє. Саме тому стрічка проводить паралелі між подіями 1960-х років та сьогоденням, демонструючи, що змінюються лише методи тиску — від політичних убивств, роботи агентів та пропаганди до сучасних інформаційних технологій, тоді як сама логіка імперської політики залишається незмінною.

«Для глядачів з інших країн це можливість усвідомити, що нинішня війна — це не випадковий конфлікт, а прояв значно глибшої імперської традиції, яка століттями заперечувала право України на самостійне існування», — підкреслює режисер. Водночас, на його думку, для українського глядача «Слава» є історією про повернення власної пам’яті та вшанування героїв, які продовжували боротьбу за незалежність навіть за відсутності власної держави.

Як команда працювала над достовірністю «Слави»

Підготовка до створення стрічки тривала кілька років і вимагала ґрунтовного дослідження архівних матеріалів, документів КДБ, свідчень свідків та історичних джерел. За словами Дениса Соболєва, навіть під час зйомок та монтажу творці постійно звіряли кожну деталь — від точності реплік та документів до особливостей роботи журналістів, функціонування спецслужб та політичної атмосфери того часу.

Проєктна команда провела детальне вивчення роботи радянських спецслужб. Як зазначив режисер, архівні документи демонструють не лише масштаби репресивної машини, але й її страх перед українським визвольним рухом.

«Найбільш вражаюче — це буденність зла. Людина могла бути об’єктом переслідування роками, могло готуватися її викрадення чи вбивство, а в офіційних документах це виглядало як звичайна службова діяльність», — зауважує режисер.

Водночас, на його думку, «в матеріалах спецслужб відчувається їхній справжній страх. Вони боялися не тільки збройного опору. Вони боялися слова, публікації в газеті, пресконференції, виступу на публіці, самого факту існування української політичної еміграції».

Візуальне рішення «Слави» також має символічне значення. Творча група повідомляє, що під час роботи над кінострічкою та її постером черпала натхнення з творів Георгія Нарбута та Ніла Хасевича, прагнучи не лише відтворити атмосферу епохи, а й нагадати про митців, які формували українську візуальну культуру. Саме тому автори відмовилися від декоративної стилізації 1960-х років на користь естетики чорно-білого політичного плаката.

Для відтворення атмосфери 1960-х років команда використовувала візуальні ефекти, проте зробила їх майже непомітними. Ці ефекти допомогли прибрати сучасні елементи з кадру, відновити міське середовище та гармонійно поєднати художні сцени з архівними матеріалами.

Окрему увагу автори приділили звуковому оформленню фільму. Саунд-продюсер Володимир Третьяков зазначає, що команда намагалася створити максимально автентичне звучання епохи, аби глядач міг відчути атмосферу часу не тільки через декорації та костюми, а й через звуки міського простору, інтер’єрів, транспорту та людських голосів.

«Особливу роль у фільмі відіграє музика. Вона не просто супроводжує події, а розкриває внутрішній стан героїв, підкреслює кульмінаційні моменти та допомагає відчути те, що персонажі не завжди можуть висловити словами».

Стрічку створює кінокомпанія Ganza Film за підтримки Держкіно. Наразі команда розробляє фестивальну стратегію. Серед можливих майданчиків для міжнародної прем’єри розглядаються Tallinn Black Nights Film Festival, FilmFestival Cottbus, а також фестивалі та спеціальні покази в Канаді для міжнародної аудиторії та української діаспори.