Фото до статті
- Автор
- Віка Гриненко
- 22 червня, 11:10
- 9075
Різні держави світу активно запроваджують обмеження щодо доступу дітей до соціальних мереж: Велика Британія з 2027 року заборонить соцмережі для осіб, молодших 16 років, а Данія, Нідерланди, Франція та Польща пропонують обмежити доступ для підлітків до 15 років.
В Австралії заборона використання соціальних мереж для підлітків до 16 років набула чинності з 10 грудня 2025 року. Країна заборонила Facebook, Instagram, TikTok, Snapchat, X, Threads, YouTube, Reddit, Twitch і Kick – проте дозволено користуватися Roblox, YouTube Kids, Google Classroom, Pinterest чи LinkedIn. Попри заборони, 61% австралійських підлітків досі користуються соцмережами, обходячи перевірки, зокрема, вказуючи чужі імена та прізвища.
Україна в цьому аспекті залишається поза увагою: відсутні законодавчі акти, державні рекомендації чи обмеження стосовно користування соцмережами для дітей. Це означає, що відповідальність лягає на батьків. Як свідчить досвід Австралії, простої заборони недостатньо – потрібен комплексний підхід: батьківський контроль, цифрова грамотність, відкритий діалог та розуміння. Про вплив соціальних мереж на здоров’я дітей, правила їх використання, а також переваги та недоліки ми поспілкувалися з психологинею Альоною Даценко (Володіною) та керівницею онлайн-підтримки, психологинею фонду «Голоси дітей» Оленою Лісовою.
Як соціальні мережі впливають на психіку дітей
Прямого впливу соціальних мереж на дитячу психіку не існує. Некоректно стверджувати, що депресія чи тривожність виникли виключно через TikTok чи Instagram, пояснює психологиня Альона Даценко.
За її словами, характер впливу соціальних мереж на дитину зумовлюється такими факторами:
- біологічними: генетична схильність, особливості темпераменту, схильність до тривожних станів тощо;
- соціальними: зовнішні умови та обставини, контекст життя дитини.
Мозок підлітка: чому цей вік такий вразливий
Згідно з останніми дослідженнями, префронтальна кора головного мозку формується до 23–25 років. Ця ділянка відповідає за контроль імпульсів («бачу, але не роблю»), прийняття рішень, критичне мислення та оцінку ситуацій і ризиків. У підлітковому віці ця функція ще недостатньо розвинена. Через недорозвиненість механізмів самоконтролю підліток стає вразливим до дофамінових механізмів соціальних мереж, алгоритми яких постійно утримують увагу, провокуючи залежність.
Крім того, підлітковий вік – це особливий етап, коли батьки втрачають свою першість, а однолітки стають головним орієнтиром. Соціальне оточення та прагнення отримати схвалення від групи («чи приймають мене інші, як вони до мене ставляться?») формують самосприйняття дитини. Соціальні мережі перетворили природне прагнення до соціальної інтеграції на жорстокий експеримент, де самооцінка вимірюється кількістю лайків, коментарів, переглядів та підписників.
Така особливість розвитку мозку пояснює різке погіршення статистики психічного здоров’я. Численні соціологічні та клінічні дослідження показують, що підлітки почали частіше звертатися по допомогу через депресію, тривожність та суїцидальні думки протягом останнього десятиліття – приблизно з того часу, як Instagram почав набирати популярності.
Особливо в зоні ризику перебувають діти передпідліткового та раннього підліткового віку (8–14 років). У дівчат спостерігається більш різкий стрибок звернень: рівень госпіталізації почав зростати з 2010 року, а до 2020 року він зріс утричі. Масштабне дослідження організації Sapien Labs підтверджує цю тенденцію: чим раніше дитина отримувала смартфон та доступ до соціальних мереж, тим гіршим був її психічний стан у віці 18–24 років. Ранній доступ до платформ безпосередньо пов’язаний із розвитком депресії, тривожних розладів, безсоння та розладів харчової поведінки (РХП). Цей фактор мав сильніший і більш негативний вплив на дівчат.
Діаграма ілюструє рівень психічного здоров’я серед дівчат та молодих жінок у США у період з 2001 по 2018 рік. З 2012 року, коли Instagram почав набирати популярності, психічне здоров’я дівчат різко погіршилося, зокрема, зросла кількість пацієнток з депресією, депресивними епізодами та суїцидами. Інфографіка Jean M Twenge
Водночас хлопці схильні більше до онлайн-ігор та самоізоляції, ніж до соціального порівняння. Тому зростання психічних проблем у цій групі фіксується, але воно значно нижче, ніж у дівчат-підлітків.
Соцмережі: ризики й можливості
На думку Даценко, соціальні мережі дітям взагалі не потрібні. Цю «потребу» створили дорослі, зокрема самі розробники, відповідальні за бізнес-моделі, що базуються на дофамінових механізмах. Вони перетворили соцмережі на подобу «Гри в кальмара»:
пиши пост, створюй відео, застосовуй фільтри, просувай контент, відстежуй лайки та підписників, читай коментарі. Якщо реакції немає – ти поза грою
У підлітковому віці відбувається процес відокремлення від батьків та пошук «своєї групи». З еволюційної точки зору: опинитися поза групою або бути вигнаним з неї означає загрозу для життя. Отже, коли всі користуються Instagram, а ваша дитина – ні, вона може відчувати себе «ізгоєм».
Однак жоден віртуальний світ не може замінити реальний: він не навчить вирішувати конфлікти, ефективно спілкуватися чи будувати стосунки. Навпаки, онлайн-простір підмінює ці поняття, створюючи ілюзію соціалізації. «Наприклад, у реальному житті ми зазвичай не ображаємо незнайомців на вулиці та не кидаємо в них каміння, тоді як у соцмережах люди без вагань виливають свою злість у коментарях під відео. Така безкарність та анонімність (навіть зі справжнім ім’ям вас не так просто ідентифікувати) розмивають межі дозволеного, що призводить до жорстокого булінгу», – зазначає Даценко.
У соціальних мережах люди також не вчаться витримувати напругу реального живого конфлікту – коли ви стоїте, обливаючись потом від нервів, стримуєте сльози від їдкого коментаря або зриваєтеся на крик через «невинний жарт». Ці емоції та реакції можуть зупинити нашу поведінку (наприклад, припинити сварку), інакше люди не вчаться розпізнавати емоції та адекватно на них реагувати.
Соціальні мережі також допомагають підтримувати зв’язок, але для цього все одно потрібні активні дії – написати чи зателефонувати, а не просто поставити вподобайку в стрічці. Лайк – це імітація уваги без справжньої зацікавленості: поставив вподобайку і пішов далі, навіть не ознайомившись з дописом. Справжні соціальні навички – вміння слухати, співчувати та підтримувати зв’язок – вимагають активних дій.
З іншого боку, Лісова зазначає, що попри всі ризики, цифровий простір надає багато позитивних можливостей. Зокрема, завдяки інтернету діти можуть продовжувати онлайн-навчання у школах та університетах, долучатися до волонтерських чи громадських ініціатив, створювати творчий контент та опановувати іноземні мови, брати участь у різноманітних молодіжних проєтах і за потреби отримувати психологічну підтримку.
В умовах війни інтернет часто стає важливим джерелом стійкості, навчання, соціальної підтримки та збереження відчуття приналежності до спільноти. Тому головне завдання дорослих сьогодні — допомогти дітям навчитися користуватися ним безпечно, критично та відповідально.
Чим небезпечні соцмережі
Самі по собі соціальні мережі не є ані поганими, ані хорошими – вони мають двоякий вплив. З одного боку, це зручна платформа для спілкування та освітніх можливостей. З іншого – саме соцмережі породили нові форми насильства, які раніше відбувалися переважно офлайн, зауважує психологиня Лісова.
Зокрема, йдеться про кібербулінг – систематичне переслідування, приниження або залякування дитини через онлайн-платформи. Серед найпоширеніших форм: образливі висловлювання, цькування, виключення з онлайн-спільнот чи чатів, поширення чуток та/або фотографій без згоди. Такий булінг може тривати цілодобово, а аудиторія свідків часто є набагато ширшою (весь інтернет). Крім того, жертвою онлайн-насильства може стати будь-яка дитина, незалежно від її успішності, соціального статусу чи рівня цифрової грамотності.
Найбільш вразливими є підлітки 10–17 років, які відчувають самотність і мають недостатню підтримку з боку дорослих. Крім того, вони проводять багато часу онлайн без нагляду батьків і активно шукають нові знайомства в інтернеті.
Основні загрози для дітей і підлітків в українському інтернеті сьогодні:
Контентні ризики:
• доступ до матеріалів, що містять насильство та травми;
• інформація про самопошкодження чи суїцид;
• дезінформація та пропаганда;
• екстремістський контент.
Міжособистісні ризики
• кібербулінг: образи, цькування, виключення з онлайн-спільнот;
• грумінг: встановлення дорослим довірливих стосунків з дитиною з метою сексуальної експлуатації;
• секстинг: надсилання інтимних фотографій або повідомлень інтимного характеру, часто під тиском;
• сексторшен: шантаж інтимними матеріалами.
Експлуатаційні ризики:
• шахрайство
• крадіжка персональних даних
• сексуальна експлуатація
• втягнення в незаконну діяльність через соціальні мережі.
Лісова розповідає про випадок роботи з підлітком, яку ображали однокласники. Вони створили окремий чат у Telegram, де поширювали про дівчинку неправдиву інформацію та заохочували інших писати негативні коментарі, влаштувавши конкурс на найжорстокіший з них. Дівчинку, яка зазнавала цькування, запросили до чату, коли там зібралася велика кількість образливих повідомлень. «Найбільша проблема полягає в тому, що подібні ситуації часто залишаються непоміченими для дорослих – або вони недооцінюють їхню серйозність, або не знають, як правильно діяти».
Сьогодні для українських дітей існують додаткові загрози в соціальних мережах. Йдеться про контакти з представниками ворожих інформаційних мереж та вербування підлітків для передачі інформації або виконання певних завдань за винагороду. Російські спецслужби нерідко залучають підлітків через Telegram-канали, пропонуючи «легкі гроші». Зокрема, минулого року було затримано 16-річного мешканця Дніпра, який надавав інформацію для наведення ракет на Дніпро та Полтавщину. Такі дії найчастіше кваліфікуються як державна зрада або диверсія, за що передбачено довічне позбавлення волі.
Крім того, в інтернеті поширюється багато маніпуляцій на теми війни, евакуації, втрати близьких. Особливо вразливими в цьому контексті є діти, які пережили депортацію, окупацію, втрату близьких або друзів, вимушене переміщення, тривалу розлуку з батьками, а також діти військовослужбовців.
Як зрозуміти, що дитина потрапила в інтернет-біду:
(усі ці ознаки не свідчать прямо про те, що дитина стала жертвою булінгу або грумінгу)
– емоційні зміни: дитина стає тривожною, дратівливою, спостерігаються різкі зміни настрою або стабільно пригнічений стан;
– поведінкові зміни: дитина раптово втратила бажання відвідувати школу або гуртки, уникає друзів, несподівано видаляє свої облікові записи;
– ознаки, пов’язані з використанням гаджетів: дитина поспіхом закриває екран, коли поруч з’являються дорослі; нервує при отриманні повідомлень; починає таємно користуватися новими обліковими записами; часто переписується вночі;
Важливо пам’ятати: якщо ваша дитина ховає екран телефону або листується вночі, можливо, вона просто прагне приватності. Не слід негайно перевіряти смартфон підлітка – почніть розмову, щоб з’ясувати причини такої поведінки.
– маркери грумінгу або сексторшену: поява дорогих подарунків нез’ясовного походження; надмірна емоційна прив’язаність до онлайн-знайомих (людей, яких дитина ніколи не бачила); панічний страх втратити доступ до телефону; прохання про гроші без чітких пояснень.
В Україні за допомогою можна звернутися до: шкільного психолога, ювенальної превенції Національної поліції, кіберполіції, урядової консультаційної лінії з питань безпеки дітей в інтернеті «1545» або до спеціалізованих дитячих та правозахисних організацій.
З якого віку дитину можна пускати в інтернет
Повна ізоляція дитини від технологій до 16 років не є доцільною і неможливою, вважає Даценко. Однак онлайн-активність повинна відбуватися під наглядом дорослих.
1–5 років: етап пасивного споживання
Педіатричні асоціації рекомендують обмежувати екранний час для дітей до 5 років до однієї години на добу – виключно під наглядом батьків. Це можуть бути якісні мультфільми, інтерактивні ігри, освітні ресурси тощо. «Година екранного часу – це загальний час, проведений дитиною перед екраном. Часто батьки дають планшет, щоб дитина спокійно їла. Але тоді вона не фокусується на смаках та текстурі їжі», – пояснює Даценко.
5–8 років: етап перших гаджетів
До 8 років дитині смартфон точно не потрібен. Кнопковий телефон для зв’язку, особливо в українському контексті, є корисним, але можна обійтися без флагманських смартфонів.
У цьому віці дитина має засвоїти поняття «цифрового сліду» та «персональних даних»: розуміти, якою інформацією про себе можна ділитися з незнайомими людьми; вміти розпізнавати небезпечний контент, про який обов’язково слід повідомляти батькам.
Цифровий слід – це унікальний набір даних і записів про активність в інтернеті. Він формується з інформації, яку користувач залишає свідомо (публікації, лайки, реєстрації), та з даних, що збираються автоматично (історія пошуку, файли cookie, IP-адреса).
Персональні дані – будь-яка інформація, що дозволяє ідентифікувати особу: повне ім’я, паспортні дані, адреса, фінансові номери, податковий номер.
8–12 років: зона високого ризику
Даценко зазначає, що це доволі ризикований вік: саме тоді діти вперше стикаються з порнографією чи іншим небезпечним контентом через однолітків. Тому важливими є батьківський контроль та довіра: щоб дитина могла розповісти про побачене та отримати пояснення. До того ж будь-які теми, які ініціює дитина (секс, алкоголь, паління, новорічні дива на кшталт існування Миколая тощо), слід сприймати без осуду, заборон чи покарань – надавати пояснення, що відповідають віку.
12–16 років: період автономії
У цьому віці дитина точно обійде будь-які заборони: обмеження, навпаки, стають викликом для дорослих – «хто кого». Тому саме тут дітей варто навчати безпечного користування інтернетом. Підліток повинен розуміти, як функціонують алгоритми, що таке залежність і штучний інтелект, вміти відрізняти факти від фейків та розпізнавати грумінг – коли сторонні дорослі люди втираються в довіру до дітей з метою подальшого насильства.
Чому класичне правило «менше часу онлайн» не працює?
У мирний час найперша порада щодо врегулювання використання соціальних мереж – скоротити час онлайн для дитини або тимчасово вилучити гаджет. Однак в умовах російсько-української війни ситуація є складнішою: багато дітей таким чином підтримують зв’язок зі своїми друзями та родичами, навчаються, дізнаються про актуальні події тощо.
Тому замість тотального блокування Лісова радить батькам зосередитися на:
- збільшенні безпечного та змістовного часу в інтернеті;
- розвитку критичного мислення та цифрової грамотності;
- обговоренні правил користування інтернетом;
- підтримці балансу між онлайн- та офлайн-активностями;
- залученні дитини до різноманітних спільнот однолітків та «живого» спілкування.
Даценко переконана, що індивідуальна заборона на рівні родини в сучасному світі не буде ефективною – цифрова грамотність має випереджати появу облікового запису в соціальних мережах. Одне з авторитетних видань у сфері нагляду Common Sense та АРА виділяє три стратегії батьківського контролю:
- принцип відкритості. Таємні перевірки телефону чи соціальних мереж дитини або програми стеження є прямим порушенням приватності підлітка;
- концепція угоди. Варто заздалегідь обговорити всі обмеження та їхні наслідки;
- розширення автономії залежно від віку. Дитину слід навчати поступово: спочатку батьки беруть на себе всю відповідальність, потім стають наставниками, а з 16 років – менторами, коли відповідальність переходить до самих підлітків.
Чи існують взагалі безпечні соцмережі?
«Як не буває безпечної дози алкоголю, так само немає безпечних соціальних мереж для дітей», – стверджує Даценко. Відносно безпечними, за умови батьківського контролю, є YouTube, оскільки це платформа для пасивного споживання контенту. Однак короткі відео – Shorts – працюють за тими ж дофаміновими алгоритмами і можуть викликати залежність.
YouTube активно рекомендує дітям згенеровані штучним інтелектом відео, які маскуються під «навчальний контент». Йдеться про ролики, які нібито навчають малюків та дошкільнят алфавіту й назв тварин. У них тварини та люди часто зображені зі спотвореними рисами обличчя та/або зайвими кінцівками.
Платформа Discord, знайома геймерам, несе високий ризик грумінгу та кібербулінгу. Організації, що займаються захистом дітей від онлайн-насильства, вказують, що зловмисники часто використовують саме Discord для здобуття довіри неповнолітніх, маніпулюючи їхнім інтересом до комп’ютерних ігор.
Натомість Instagram і TikTok вважаються найнебезпечнішими платформами з точки зору шкоди для ментального здоров’я підлітків. Через акцент на візуальному контенті, постійне порівняння свого життя з відфільтрованими версіями життя інших та агресивні алгоритми утримання уваги, саме ці дві мережі найчастіше стають тригерами депресії, тривожних розладів, РХП та самопошкоджувальної поведінки у підлітків.
Віка Гриненко – головна редакторка новин та авторка текстів на Village. Приєдналася до команди у 2024 році – до «Village» ніколи не писала і не думала, що це взагалі можливо. Під час навчання в університеті почула фразу, що «редактор має знати все про дещо і дещо про все» – з того часу керується цим правилом у роботі та пробує себе в різних темах: від вітаміну D та власного досвіду виживання в блекауті до аналізу міських проблем і репортажів.