Усім хочеться бути справедливими та об’єктивними. Запам’ятатися кожному учневі справжнім наставником, а не упередженою людиною, що ставить високі бали лише обраним улюбленцям. Але контролювати себе вдається не завжди… І ось уже учень здається таким перспективним та чимось схожим на вас — чому б не поспілкуватися більше? А он той бешкетник хай би зник з очей! То як уникнути фаворитизму?
Підлабузників насправді не люблять
Не варто, напевно, обговорювати те, чи можна свідомо нерівно ставитися до учнів. Здається, очевидно, що це суперечить азам педагогіки. А ось як симпатія закладається несвідомо?
Те, що вчителі виокремлюють та особливо люблять відмінників, — лише стереотип. Звісно, приємніше пояснювати матеріал тому, хто розуміє. Та й старанність у навчанні викликає у вчителів позитивні почуття. Утім, старанність притаманна не обов’язково найкращим учням. І всі ці почуття — цілком природні, не мають нічого спільного з потаканням улюбленим учням. У цьому переконані й американські експерти.
Інший стереотип. У дитячих фільмах улюбленцями авторитарного вчителя стають, зазвичай, ябеди, що розповідають про витівки інших учнів, або підлабузники, які сиплють нещирими компліментами та пропонують особисту допомогу (наприклад, піднести зошити). Утім, у професіонала дитина, яка так вчиняє, скоріше викличе занепокоєння, ніж симпатію.
Симпатія та антипатія не завжди явні
Реальна небезпека перестати бути об’єктивним чатує на вчителя тоді, коли учень нагадує його самого в минулому чи є чимось близьким — за захопленнями, характером тощо. Навіть тинейджер, який зриває заняття, викличе не роздратування, а симпатію у вчителя, якщо нагадає йому, як він сам бунтував у підлітковому віці.
І навпаки, ніхто не хоче помічати в собі навіть натяку на расизм. Аж раптом учителю спадає на думку, що не можна довіряти представникам народу рома або вихідцям з Афганістану. І якщо в класі є дитина такої національності, спілкування з нею може бути ускладнено.
А що робити, якщо старшокласник ззовні — копія хулігана, який ображав вас колись у дитинстві? Антипатію так само важко контролювати, як і симпатію. Тож важливо чесно виявляти для себе будь-які неявні, несвідомі упередження та відстежувати, як вони можуть вплинути на вашу поведінку в класі.
Ми маємо право на будь-які почуття, доки вони не впливають на наші вчинки. Ось тут потрібна обережність. Адже навіть щире бажання заохотити, мотивувати, розкрити одну дитину, не улюбленця, а того, хто найбільше потребує допомоги, може стати причиною образ інших учнів, якщо їм бракуватиме уваги. Справедливий розподіл дасть змогу уникнути таких образ. А що ще можна зробити?
8 дієвих заходів для профілактики упередженості
1. Контролюйте звертання до учнів
Найтиповіша та найпростіша помилка: тих учнів, що припали до душі, неусвідомлено називати на ім’я, лагідно звертатися на кшталт «Зіронька, пташечка, лапуся». Часом таке виривається мимохіть. Дотримуйтеся однакового стилю спілкування. Найкраще звертатися до кожного на ім’я. Надто холодний та офіційний варіант (наприклад, на прізвище) може принести вам репутацію вчителя, який взагалі не любить дітей. Якщо ж вирвалося щось зменшувально-пестливе, варто так само звернутися до інших учнів, до класу загалом, наприклад: «Ви ж для мене всі зіроньки». Інакше ризикуєте стати героєм анекдоту: «Я однаково люблю цих двох учениць: Настусю і оту… як її.. дівчинку».
2. Усвідомлюйте свої симпатії та антипатії
Першим кроком до уникнення фаворитизму є усвідомлення будь-яких неявних, несвідомих упереджень, які ви можете мати. Пам’ятайте про те, як ваші упередження можуть вплинути на вашу поведінку в класі.
Існують різноманітні методики, що допомагають краще усвідомлювати почуття. Наприклад, метод натхненного навчання, про який ми вже писали, дає змогу порефлексувати стосовного кожного учня (для цього є навіть готові бланки).
3. Будуйте стосунки з усіма у класі
Надійний спосіб запобігти фаворитизму — побудувати щирі стосунки з кожним учнем у вашому класі. Не пошкодуйте знайти час, щоб по-справжньому пізнати своїх учнів, дізнатися, що робить їх унікальними.
Часто спілкуйтеся з дітьми, розпитуйте про їхнє життя поза школою та виявляйте інтерес до їхніх захоплень. Іноді допоможе швидка розмова під час обіду чи після уроку. Що більше ви знаєте історію кожного, то легше оцінити його індивідуальність. Це допоможе вам уникнути зайвої уваги до деяких учнів.
4. Дотримуйтеся свого плану управління класом
Ключовий спосіб підтримувати справедливість — дотримуватися плану управління класом. Не змінюйте правил для певної дитини. Бажано, щоб усі учні взяли участь у складанні правил класу, своєрідної конституції. Добре, якщо вони записані та висять на видноті.
Ваші емоції часто можуть взяти верх над вами, особливо після довгого дня, пов’язаного зі складними дітьми. Відкиньте свої почуття і залишайтеся відданими початковому плану. Коли у вас є чіткий план, ви з меншою ймовірністю відхилитеся від нього.
5. Залучайте кожного учня
Багато вчителів використовують таку систему, як метод жеребкування, щоб забезпечити справедливість у класі. Напишіть ім’я кожного учня на паличці та випадково вибирайте під час опитування. Багатьом учителям початкової школи подобається такий підхід, оскільки він усуває запитання «Чому ви ніколи не вибираєте мене?», яке вони часто чують від учнів. Нудніший варіант — рухатися за переліком, коли роздаєте завдання, опитуєте чи закликаєте до участі.
Завдяки сучасним технологіям багато вчителів переходять на такі онлайн-програми, як «Вибір учителя» або «Випадковий вибір». Ці інструменти чудово підходять для того, щоб переконатися, що кожен учень отримує шанс.
6. Гарантуйте прозорість в оцінюванні
Простий спосіб забезпечити справедливе оцінювання — розкрити дітям його критерії. Можна просто видрукувати з інтернету, якими є вимоги для отримання певного бала. Ще краще, якщо знайдеться час пояснити, що саме очікується на певний бал під час виконання конкретного завдання (принаймні значущого, такого як контрольна робота, диктант, проєкт, тестування, есей). Ця прозорість заспокоює учнів, показує неупередженість учителя і те, що оцінювати всіх будуть за однаковими стандартами.
Практикуйте взаємооцінювання та самооцінювання за цими критеріями. Це дасть змогу учням глибше прояснити їх для себе. Корисно давати дітям по черзі побути учителем, який оцінює роботи інших. Проаналізуйте всім класом, які оцінки видалися об’єктивними, а які ні, з якими труднощами зустрівся сам «учитель».
7. Чергуйте обов’язки та можливості
Покладання на одного з учнів обов’язків у класі, як-от бути лідером проєкту чи особою, яка роздає матеріали, часто викликає скарги інших на фаворитизм. Щоб цього уникнути, створіть систему, у якій обов’язки та керівні ролі регулярно змінюватимуться. Це може бути щось таке просте, як таблиця вакансій, яка змінюється щотижня, або лотерея з витягуванням імен, щоб визначити, хто отримає певні ролі.
Те саме стосується таких можливостей, як відповіді на питання чи ведення групових дискусій. Легко звикнути викликати тих самих учнів, які завжди підіймають руки. Щоб дати кожному змогу взяти участь, спробуйте використати онлайн-генератори випадкових імен або інший схожий метод. Такий підхід допомагає запобігти фаворитизму та заохочує малоактивних учнів до роботи.
8. Майте відповідь на запитання: «Чи я ваш улюблений учень?»
Для учнів початкової школи є типовим бажання сподобатися вчителю, вважають британські колеги. Першачки хочуть бути в центрі уваги, як удома з батьками. Але часом навіть підліток може збентежити таким питанням. Краще, щоб воно не застало вас зненацька. Звісно, серйозне «Я ставлюся до всіх однаково» — найпростіший варіант відповіді. Але діти можуть сприймати це як відторгнення, аналог «Ти мені не подобаєшся».
Перевести на жарт — кращий варіант. Але жарт має бути добрим, таким, що доводить: ви любите всіх учнів (а не ігноруєте всіх). Наприклад, можна відповісти: «Безперечно!» А потім підійти до наступного учня та з перебільшеною мімікою та жестами сказати: «Ні, насправді ти, але це наш секрет!» І потім повторювати це іншим учням, доки всі не почнуть сміятися.
Інші варіанти: «Ти! Аж до наступної людини, яка поставить мені це запитання», «Сьогодні, саме в цей момент, ти».
Чимало залежить від віку учнів та ступеня довіри до вчителя. Якщо йдеться про підлітків, які усвідомлюють, що сарказм учителя — це не бажання їх образити, а спосіб створити веселу атмосферу, можна дати «суворі» відповіді: «Ти був ним, доки не спитав про це», або «Ти на другому місці. Хочеш знати, хто фаворит? Усі ці люди!» і показати на решту класу.
А ось учням початкової школи набагато важливіше почути, що їх люблять. Тож кожному можна відповісти: «Так, і не просто улюблений учень, а й дорога мені людина».
Певно, найкращий варіант, хоча й непростий, відповісти, давши кожному конкретну характеристику: «Ти мій найулюбленіший дев’ятирічний експерт із динозаврів», «А ти мій найдорожчий мрійник про мандри на Марс». Тобто у відповіді ви говорите про інтереси та сильні сторони саме цієї дитини. Звісно, це потребує зусиль. Але якщо ви з легкістю можете розповісти про кожного свого учня так багато цікавого та позитивного, ви точно не страждатимете на фаворитизм.
Поділитися цією статтею
Источник: www.osvitoria.media
