Чи не забагато розваг у сучасній школі? Як молодому вчителю здобути авторитет? Чи можна педагогу розміщувати в соцмережах фото з пляжу? Усі ці запитання та побоювання турбують чи не кожного освітянина. Проте нове покоління українських учителів — інтерни програми «Педагогічний навігатор» від ГС «Освіторія» — руйнують 7 найпоширеніших міфів про роботу в школі.
Стартувати завжди непросто, особливо коли йдеться про початок професійного життя. Тривожно, незвично, але цікаво. Багато ідей, те не завжди є інструменти для їхньої реалізації. А от починати шлях із наставниками значно легше. Особливо якщо це фіналісти або переможці Global Teacher Prize Ukraine, які діляться секретами педагогічного успіху. Педагоги-інтерни програми «Педагогічний навігатор» мають змогу скористатися їхніми практичними порадами, перейняти найкращі українські та світові практики, зокрема фінський підхід до наставництва. Інтерн може звернутися до досвіченого педагога, щоб розв’язати складну ситуацію у стосунках з учнями, колегами чи батьками, поставити запитання стосовно інклюзії, методик викладання в Новій українській школі тощо. То якими є найпоширеніші міфи про роботу вчителя та як молоді педагоги їх руйнують?
Міф № 1 Учитель має поставити себе, бути серйозним, щоб завоювати авторитет
Євгенія Дорошенко працює вчителькою хімії третій рік у Щербанівському ліцеї Полтавської області, починала з посади асистента вчителя:
— Багато хто з учителів та батьків вважає, що дисципліна — це жорсткий підхід та атмосфера, в якій не можна розслабитися. Але страх не є здоровим ґрунтом для навчання та суперечить дитиноцентричній концепції Нової української школи. Так звана позитивна дисципліна передбачає заохочення, відчуття взаємоповаги. Учні мають відчути, що їхня думка важлива. Діти поважають того педагога, який поважає їх. Наприклад, у класі, де вчитель залучає учнів до обговорення теми, вони із часом демонструють кращі результати, бо не бояться ставити питання і просити про додаткові пояснення. Діти повини підіймати руки, бо їм цікаво, а не через побоювання, що педагог засуджує їх через пасивність. Особисто для мене освіта — це не просто передавання знань, а можливість змінювати життя дітей, впливати на їхнє майбутнє. Тому я відчуваю величезну відповідальність і кожного дня вчуся разом зі своїми учнями.
Георгій Петров майже два роки викладає математику, фізику та астрономію у Вінницькому ліцеї № 27. Походить з учительської династії. Жартує, що намагався уникнути долі, стати айтівцем, закінчив технічний університет з відзнакою. Але гени кандидатів філологічних та педагогічних наук перемогли, тож обрав педагогічну освіту:
— Коли я вперше прийшов до своїх старшокласників, побачив в очах страх і недовіру. На жаль, від учителів очікують залякування, підвищення голосу, покарань: маєш бути суворим та серйозним. Коли я почав з ними жартувати, у них спочатку був шок, потім здивування. А потім з кожним новим жартом вони все гучніше і гучніше сміялися. Нині ми з ними можемо на перервах поговорити про все, що завгодно, а на вихідних разом пограти в комп’ютерні ігри. Коли стосунки між учителем та учнем дружні, підліткам хочеться більше дізнаватися нового. І вчителю, своєю чергою, хочеться розповісти охочим більше, ніж було заплановано на урок. Що ближчий учень до педагога, то активнішим стає, відкривається, краще працює.
Анна Немцану півтора року працює вчителькою географії в Херсонському ліцеї № 52 «Перспектива»:
— Щоби учні тебе поважали, треба зрозуміти їх. Для гарної комунікації потрібен час. Коли я обирала професію, думала, буде максимально легко, адже я прекрасно володію предметом і легко знаходжу спільну мову з дітьми. Проте все виявилося не так просто. Питання дітей «Навіщо мені ваш предмет?» часом вибиває з колії. Учням треба показувати, що спочатку ти особистість, а вже потім учитель. Вони бачать у тобі лідера, який відкриває незвіданий світ. Треба бути їхньою мотивацією і руйнувати стереотипи. Упевнена, що немає дітей, які нічого не хочуть. Головне, вміти їх зацікавити, а це може зробити сучасний і креативний педагог. Ось тоді буде й авторитет.
Міф № 2 Учні нині не працюють у класах, а граються. Учитель перетворюється на аніматора
Максим Савінов, 19 років, працює педагогом-організатором, викладає інформатику в ліцеї № 9 Хмельницької міськради:
— Те, що здається просто іграми, насправді є діяльнісним підходом, навчанням через діяльність та через гру. Доведено, що це один з найефективніших підходів, який дає змогу залучити та мотивувати дітей. Відсоток запам’ятовування інформації, яку учень почув чи побачив, значно нижчий, ніж стосовно отриманої через діяльність, групову роботу. Гра — значно ефективніший спосіб формування компетентностей. Учителям, які звикли вважати реальною роботою лише вправи в зошиті, доводиться стрімко змінювати способи викладання. Консервативність чи її відсутність залежать не від віку чи досвіду роботи, а від гнучкості, готовності до змін, бажання нових форм роботи.
Цікаво, що навчальні ігри виникли не за часів НУШ. У педагогічних портфоліо, методичних роботах є чимало згадок про таку форму подання та закріплення матеріалу. То чому ж вона досі когось дивує?
Міф № 3 Учительський колектив зазвичай не дружній, а конкурентний
Ольга Савчук за фахом учителька початкових класів, але два роки свідомо працювала на посаді асистента вчителя, тому що бажає розвивати інклюзивне навчання. Обрала професію за прикладом першої вчительки. З 2024/2025 навчального року працює в
початкових класах Чернівецького багатопрофільного ліцею №4:
— У нас усе навпаки! Такого відчуття, що ти молодий-зелений, тобою ніхто не цікавиться, взагалі не виникає. У нашому ліцеї є Школа молодого вчителя, в якій за кожним фахівцем закріплюється досвідчений учитель, який його супроводжує з тої чи тої дисципліни перші роки роботи. Також у нас охоче запрошують ходити на уроки одне до одного. Я особисто намагаюся регулярно кілька разів на місяць відвідати уроки колег. Але важливо дотримуватися, так би мовити, авторського права, поважати роботу колег. Якщо один учитель вигадав щось цікаве, а інший впроваджує у себе, але ніколи навіть не згадає, чия це ідея, це породжує недовіру та конкуренцію.
Максим Савінов:
— Здорова конкуренція має бути. Як і здорова критика: коли щось критикуєш, відповідно, щось пропонуєш. Зблизити колектив можуть різні заходи у позаурочний час: спільні зустрічі, чаювання, походи, спілкування за інтересами. Наприклад, у моїй школі вчитель може займатися певним проєктом, наприклад, соціально-емоційним та етичним навчанням або цифровими технологіями, і на канікулах він ділиться напрацюваннями з усіма охочими колегами.
Георгій Петров:
— У перші два тижні мого вчителювання колеги просто завалили мене всякими методичними рекомендаціями, порадами, як знайти підхід до кожного класу тощо. Я особисто конкуренції взагалі не бачив, тільки підтримку та допомогу.
Міф № 4 Учителю варто приховувати помилки від учнів, щоб вони не розчарувалися в ньому
Євгенія Дорошенко:
— Хоча цей міф досить поширений, як на мене, він не має реальних підстав. Педагог, який визнає помилки, демонструє такі важливі якості, як чесність, здатність до саморефлексії, самоаналізу, готовність до розвитку. А ще це створює довірливі стосунки між учителем і учнями. Діти почуваються комфортно в класі, бо бачать, що за помилку не засуджують, її завжди можна виправити. Так ми навчаємо учнів правильно реагувати на помилки та шукати істину.
Міф № 5 Учитель має приховувати негативні емоції
Ольга Савчук:
— Часом колеги вважають, що вчитель не може злитися, не може ображатися. Має бути позитивним. Але, як на мене, важливо бути щирим, просто екологічно проявляти свої почуття. Варто відверто сказати: «Я зараз переживаю образу, оскільки ви не виконали домашнє завдання». Звісно, ідеться не про крики та сльози педагога. Це і є соціально-емоційне навчання: продемонструвати, як правильно зарадити собі з власними почуттями.
Анна Немцану:
— До слова, одне з неочікуваних переживань у професії: ніколи не думала, що вчителям так болить, якщо учні не підготувалися до уроку, допоки сама із цим не зіткнулася.
Міф № 6 Учитель має дбати про публічний імідж
Георгій Петров:
— Жодних фото з відпочинку і тим паче з пляжу? Не френдити учнів? Мені здається, адекватна адміністрація школи, учні та батьки не звертають увагу на особисту сторінку вчителя в соцмережах. Ми живемо в демократичній країні, якщо комусь не подобається контент педагога, завжди можна відписатися. А батькам варто, залежно від віку дитини, контролювати, що саме вона переглядає в інтернеті. Ми з учнями іноді виставляємо спільні відео у TikTok та Instagram. Від колег та батьків маємо лише позитивні відгуки.
Ольга Савчук:
— Учитель теж має право на особисте життя. Тож один з варіантів: завести окремо сторінки для роботи та для себе. У першій презентувати результати, життя школи, професійні знахідки. А фото з відпочинку викладати на другій, яку можна відкрити тільки для друзів і рідних, а не для учнів.
Міф № 7 За часів Google учителю не потрібна загальна ерудиція, лише професійні знання
Максим Савінов:
— Учитель має, перш за все, розвивати м’які навички. Предметні навички ми маємо регулярно підвищувати, готуючись до уроків. Але варто і в цьому бути гнучким. Адже сьогодні вчитель може викладати інформатику, а на наступний навчальний рік — математику. Загальну ерудицію теж слід регулярно підвищувати, адже педагог — людина, якій має подобатися вчитися нового все життя.
Георгій Петров:
— Треба розвивати все. Важливо бути сучасною обізнаною людиною. Але і пояснювати той самий матеріал однаково сотого разу — ну, таке собі. Не знаю, як деякі вчителі, користуючись однаковими планами уроків, ще не знудилися. На мою думку, учителю варто опановувати нову методологію подання матеріалу, перевіряти на різних класах, чи заходить дітям, чи ні. Та й загалом регулярно підвищувати кваліфікацію.
Ольга Савчук:
— Нерідко можна почути: «Навіщо ти йдеш на курс чи майстер-клас, якщо там не дають сертифікат підвищення кваліфікації?» Але вчителю важливо покращувати ті навички, які в нього слабкіші за інші, а не ті, за які нараховують години підвищення кваліфікації. У ліцеї, де я працюю, ми постійно активно навчаємося. Запрошуємо найкращих тренерів онлайн або офлайн. Для нас на осінніх канікулах провели презентацію про застосунок «Вивчаю — не чекаю». А на попередніх канікулах тренер презентував курс «Дізнайся про змішане та дистанційне навчання».
Євгенія Дорошенко:
— Учням варто бачити, що їхній учитель цікавиться не лише предметом, який викладає, а й іншими сферами життя, має широкий світогляд, може пояснювати зв’язки між різними галузями знань. Це дає змогу формувати в учнів інтегроване уявлення про світ, розвивати здатність збирати інформацію з різних джерел та узагальнювати. Безумовно, загальна ерудиція дозволяє вчителю бути цікавою особистістю. І мені здається, це теж стимулює учнів до саморозвитку.
Поділитися цією статтею
Источник: www.osvitoria.media
