«Навіщо мені цей предмет?», «Навіщо мені читати цю книгу?», «Навіщо мені це домашнє завдання?» — чи чуєте ви ці запитання від своїх учнів? Тоді книга Артура Пройдакова «Хто це робить? Як навчити дитину вчитися» саме для вас! У ній переможець премії Global Teacher Prize Ukraine 2021 та один із найкращих учителів світу щедро ділиться порадами з викладання. Як знайти спільну мову з підлітками? Які навички є найціннішими в сучасному світі та чи справді варто боятися цього ШІ? Артур пише про все це відверто та спираючись на свій багаторічний досвід. У матеріалі ми зібрали 8 тез, які надихнуть кожного вчителя.
Артур Пройдаков , вчитель української мови та літератури,
переможець премії «Глобальна вчительська премія Україна» 2021 року,
фіналіст Глобальної премії вчителя 2023 року
1
У домашніх завданнях якість важливіша за кількість.
«Не кількість, а якість. Краще запропонувати одну вправу, ніж 5. Але нехай це завдання буде точно посильним для дітей. Має зникнути час, коли і батьки, і діти сидять за столом по 3–4 години, розв’язуючи задачі з алгебри. Все в міру. Особливо у важкі часи навколо. Уявіть собі. День у школі з кількома повітряними тривогами та переходами до укриттів, поверненням додому і навіть виконанням домашніх завдань без урахування того, чи зрозуміли діти тему чи ні. Тому я відкрито агітую тут за баланс. Читати роман повністю з вівторка по четвер, виконувати 10 завдань за один вечір, готувати творчу роботу з іншими дітьми в онлайн-форматі за два дні (незважаючи на можливі труднощі з доступом до Інтернету) наразі не дуже раціонально».
2
М'які навички студентів важливіші за зубріння
«Нам потрібно розуміти, що йдеться про ті навички, які допомагають нам, перш за все, ефективно взаємодіяти з іншими, приєднуватися до команд та підтримувати ефективність, а також бути готовими до змін».
«Зараз школярі повинні вчитися вирішувати реальні проблеми, використовуючи знання, які вони отримали з різних дисциплін. НУС започаткував переосмислення конструктивної співпраці між вчителями та дітьми. З ролі пасивних спостерігачів на уроці діти перетворюються на активних учасників взаємодії, вони частіше функціонуватимуть у команді, досліджуватимуть світ, знаходитимуть спільну мову з іншими, проявлятимуть креативність тощо. Ці тенденції будуть ефективними в довгостроковій перспективі, оскільки вони зберігають гнучкість перед обличчям нових викликів в освіті, оскільки вони підкреслюють м’які навички майбутніх випускників. А це, у свою чергу, відіграватиме чи не вирішальну роль у їхній подальшій професійній кар’єрі».
«Завдання, що вимагають комунікації, самовираження, емоційності, лідерства, креативності та врахування особистого та соціального контекстів, залишаються у сфері відповідальності кожної людини. Сьогодні м’які навички – це вже не просто приємний бонус до професійного резюме. Вони є обов’язковим елементом у побудові успішної кар’єри».
«Неможливо ідеально опанувати soft skills за один урок, семестр чи рік. Це довга подорож, де ми відточуємо свої навички, перевіряємо свою здатність реагувати на різні виклики в різних ситуаціях. У школі можна отримати атестат про повну середню освіту з оцінками. Але балів і оцінок за проходження курсу «Soft skills» не буде, бо це дуже індивідуально. Наприклад, хтось з раннього дитинства здатний блискуче спілкуватися, виступати на сцені та розповідати історії перед великою компанією. А хтось буде ніяково під час підготовки до публічного виступу навіть у дорослому віці».
3
Вчитель – це наставник,
а не просто носій знань
«Існує стереотипне уявлення, яке сягає корінням у давнину. Кажуть, що вчитель – це перша і остання інстанція істини, зосередження сили знань і вмінь. «Слово вчителя – закон. Ти мусиш слухатися, крапка!» – такі вказівки часто можна почути від батьків напередодні початку навчального року. Частково це правда, коли йдеться про перший клас: коли навколо багато незнайомого та незрозумілого, коли хочеться чітко бачити чорне по білому. Однак цей механізм навряд чи спрацює в підлітковому віці».
За роки своєї практики я зрозумів головне правило спілкування з підлітками. Це щирість. Чесність з учнями та чесність із собою. Діти легко розпізнають фальш та бажання видати себе за когось іншого.
«Шкільна освіта – це поле для експериментів, для спроб (вдалих і невдалих). Вчитель тут виступає не лише носієм академічних знань, а й наставником для дітей, який може підтримувати, надихати, мотивувати».
4
Навчання – це безперервний і тривалий процес,
а не короткострокова підготовка до іспитів
Навчання в школі та поза нею – це про емоції та прагнення. Про пізнання світу, про споглядання навколо зацікавленим поглядом. Відчуття підтримки дорослих.
І найголовніше. Чому освіта? Чому домашні завдання? Чому читати книгу? Чому писати конспект? Це питання, які обов'язково ставитимуть діти. І ми повинні щиро давати відповіді. «Тому що ми вчимося протягом усього життя. Ми не знаємо, яким буде завтра, що буде через 10 років. Тому зараз ми пізнаємо світ у всіх його контрастах. Ми отримуємо знання, які згодом стануть у пригоді в дорослому житті. І тут немає кінцевої точки. Процес навчання постійний і невпинний. Тому кожен урок актуальний, кожна тема цікава. І варто пам'ятати, що в нашому житті немає неважливих речей».
5
Креативність та 4K – ключові навички 21 століття
«Ми часто забуваємо про креативність. А це один із найважливіших навичок сьогодні і в майбутньому. Юваль Ной Харарі у своїй книзі «21 урок для 21 століття» згадує креативність серед чотирьох важливих навичок, так званих 4K: критичне мислення, лідерство, комунікація, креативність. Раніше вітчизняна система освіти була зосереджена на вихованні та формуванні відмінного виконавця (співробітника), який відповідально та акуратно виконує доручення та розпорядження керівника. Тепер шальки терезів змінилися. На вагу золота цінуються співробітники, які за допомогою креативності та систематичності готові генерувати ідеї, планувати діяльність, розподіляти ролі під час реалізації проекту та брати на себе відповідальність за успішне виконання всієї програми».
6
Залучення технологій:
Навчання дітей користуватися штучним інтелектом – це нормально
«Я закликаю вас не забороняти чи уникати цього ресурсу, а, навпаки, прошу звертатися до нього, спілкуватися та вчитися писати правильні підказки. Я наголошую на підказках, тобто правильних запитах до помічника зі штучним інтелектом. Існує навіть спеціалізація під назвою «Інженерія підказок», де можна вивчити специфіку спілкування зі штучним інтелектом, щоб зробити його максимально ефективним».
«Штучний інтелект стає глобальним явищем, його використовують у бізнес-середовищі, у соціальних мережах, при реалізації робочих та операційних процесів. ChatGPT досить зручний та простий у використанні, він може спростити багато завдань. Під час підготовки до домашніх завдань ви можете обговорити це з цифровим помічником, можете попросити його поставити додаткові запитання з будь-яких шкільних предметів, є опція побудови власного графіка виконання проекту тощо. Але важливо наголосити, що ChatGPT не повинен виконувати домашні завдання за вас, а радше бути помічником у прийнятті певних рішень самою дитиною».
7
Студентські гаджети – це одночасно виклик і можливість
«Ґаджети є невід’ємною частиною нашого повсякденного життя. Тому повна заборона їх використання на уроках – це свого роду утопія, втеча від реальності. Тому є гарна ідея залучати ґаджети до навчання, вчитися регулювати їх використання, практикувати співіснування з ними в одному просторі. У мене є досвід проведення таких уроків. Ми починаємо класичний процес взаємодії на уроці: вивчаємо новий матеріал, виконуємо письмові та усні вправи. А потім я прошу учнів дістати свої мобільні телефони та зіграти в пізнавальну вікторину (Kahoot, Classtime, Quizlet, Wordwall тощо). Такий симбіоз на уроці, здається, відповідає потребам реального часу: ми провели трохи часу без ґаджетів, а використали їх за призначенням.
Мені здається, що шлях заборон – найпростіший варіант. Так, без соціальних мереж дитина здатна демонструвати вищий рівень концентрації. Так чи інакше, учень змушений спілкуватися в рамках уроку. Однак, щойно продзвенить дзвінок, дитина знову потягнеться до свого гаджета, щоб перевірити сповіщення, пограти в ігри та погортати стрічку.
Це, мабуть, тема для окремої книги. Але соціальні мережі для дітей часто є аналогом їхнього реального життя. Успіх серіалу Netflix «Молодість» також може бути підтвердженням цього. Фотографії чи пости, коментарі чи реакції є свідченням певного соціального статусу в групі. Адже дорослі самі активно користуються гаджетами та соціальними мережами, також гортаючи сторінки блогів, а діти лише наслідують їх.
8
Школа більше не є єдиним центром знань
«Все змінюється. Ми змінюємося. І підходи до навчання повинні відповідно змінюватися. Немає універсального знання чи якоїсь істини, яка не може змінитися в майбутньому. Універсальне знання втрачає своє значення. Натомість зараз пріоритетом є інші речі. Ті, що допомагають шукати, сприймати, аналізувати та порівнювати інформацію. Студенти тепер не просто споживають навчальний контент (тобто пасивна роль), а створюють власну систему формування знань та навичок (тобто активна роль)».
Поділитися цією статтею
Источник: www.osvitoria.media
