Історія Олени – це розповідь про матір, яка опинилася у складній сімейній ситуації.
Її чоловік, прагнучи забезпечити синові блискуче майбутнє, перетворив навчання хлопчика на щоденне випробування.
Бажання досягти успіхів обернулося для дитини стресом і сльозами, а для сім'ї – конфліктами та нерозумінням.
В інтерв'ю Белновости Олена поділилася своїм болем, спробами захистити сина та пошуком виходу з глухого кута, до якого зайшла їхня родина.
Як почалася ця ситуація з навчанням вашого сина?
Все почалося, коли наш син Максим пішов у третій клас. Чоловік, Олег, завжди вважав, що освіта – це головне. Він сам із сім'ї, де до навчання ставилися дуже суворо, і, мабуть, вирішив, що з Максимом буде так само.
Спочатку він просто перевіряв хатку, але потім це переросло у багатогодинні заняття. Олег став ставити Максиму додаткові завдання, купувати підручники з математики та фізики для старших класів. Він казав, що хоче, щоб син був найкращим, щоб вступив до престижного вишу.
Як це було на практиці?
Щовечора Олег сідав із Максимом за уроки. Спочатку це були дві-три години, але потім дійшло до п'ятої. Якщо Максим помилявся чи розумів завдання, Олег дратувався. Він міг підвищити голос, сказати щось на кшталт: “Ти що, дурний? Це ж просто!”
Максим старався, але я бачила, як він напружується, боїться зробити помилку. Іноді він просто завмирав над зошитом, а потім починав плакати. Олег вважав, що це “слабкість” і вимагав продовжувати.
Як це впливало на Максима?
Максим став замкнутим. Раніше він був веселий, любив грати з друзями, малювати. А тепер він боїться вечорів, бо знає, що доведеться сидіти з батьком. Він почав скаржитися на головний біль, погано спить.
Якось я застала його в кімнаті — він плакав і шепотів, що ненавидить школу. Це розбило мені серце. Я намагалася говорити з ним, але він тільки повторював, що не хоче підвести тата. Йому лише дев'ять років, а він уже почувається невдахою.
Як ви реагували на поведінку чоловіка?
Спершу я намагалася м'яко говорити з Олегом. Я пропонувала найняти репетитора чи дати Максиму більше свободи. Але Олег сприймав це як нападки. Він говорив, що я балую сина, що без дисципліни він виросте “нікчемним”.
Я намагалася вставати між ними, забирати Максима, коли він плакав, але це тільки злило Олега. Він звинувачував мене в тому, що я підриваю його авторитет. Були моменти, коли я сама зривалася і кричала на нього, але це лише погіршувало ситуацію.
Що змусило вас зрозуміти, що це зайшло дуже далеко?
Якось Максим прийшов зі школи з п'ятіркою з математики. Я думала, Олег зрадіє, але він сказав, що це “випадковість”, і змусив сина вирішувати складніше завдання.
Максим розплакався за столом, а потім закричав, що ненавидить все — уроки, школу, себе. Я вперше побачила, як він ламає олівці і рве зошит. Це була не просто примха, а справжня істерика. Я зрозуміла, що моя дитина на межі. Я більше не могла дивитися, як він страждає.
Як ви намагалися змінити ситуацію?
Я поставила ультиматум. Сказала Олегу, що якщо він не перестане тиснути на Максима, я піду із сином до батьків. Це було важко, тому що я люблю чоловіка, але син для мене важливіший. Олег спочатку розлютився, але потім погодився спробувати по-іншому.
Я записала Максима на кружок малювання, щоб він міг відволіктися. Ми з Олегом домовилися, що він займатиметься із сином не більше години на день і тільки якщо Максим сам цього хоче. Але я бачу, що Олегу складно себе стримувати.
Як Максим почувається зараз?
Йому стало трохи легше, але він все ще боїться батька. Я намагаюся проводити з ним більше часу, хвалити за будь-які успіхи, навіть малі. Він почав усміхатися, але я бачу, що рани залишились.
Іноді він запитує, чи правда він “дурний”. Я пояснюю, що він чудовий, що помилки це нормально. Але я знаю, що йому потрібен час, щоб знову повірити в себе. Я сама вчуся бути терплячішою, щоб дати йому підтримку.
Що ви відчуваєте до чоловіка зараз?
Я злюся на нього, але й шкодую. Я знаю, що він хоче для Максима кращого, але не розуміє, як його методи калічать сина. Він виріс у сім'ї, де його самого постійно критикували, і, мабуть, просто не знає, як інакше.
Я сподіваюся, що він зможе змінитись, але якщо ні, я готова захищати Максима за будь-яку ціну. Ми зараз на роздоріжжі, і я не знаю, що буде далі.
Що ви сказали б іншим батькам, які стикаються з подібним?
Не дозволяйте амбіціям руйнувати вашу дитину. Успіх у навчанні важливий, але щастя та впевненість важливіші. Якщо ви бачите, що дитина страждає, втручайтеся, навіть якщо це означає піти проти близької людини.
І розмовляйте з дітьми, слухайте їх. Іноді вони не можуть самі сказати, що їм боляче, але це не означає, що вони не потребують допомоги.
Читайте також
- Вона роками терпіла критику матері про свою зовнішність, але заради доньки зважилася на відчайдушний крок
- Сім'я допомагає свекрусі, але що вона робить із грошима? Несподівані витрати
