Го Цзін мешкає в китайському місті Ухань, яке стало епіцентром спалаху нового коронавірусу.
Його закрили на карантин 23 січня, щоб спробувати зупинити поширення вірусу. У місті не працює транспорт, закриті більшість магазинів та підприємств, а мешканцям рекомендують залишатися вдома.
Цзін – 29-річна соціальна працівниця та правозахисниця, живе сама. Упродовж останнього тижня вона вела щоденник, яким поділилася з BBC.
Четвер, 23 січня. Початок ізоляції
Я не знала, що робити, коли прокинулася і дізналася про карантин. Я не знаю, що це означає, як довго це триватиме і як я маю до цього підготуватися.
Існує дуже багато обурливих коментарів [у соцмережах]: що багатьох пацієнтів не можуть госпіталізувати після встановлення діагнозу [через відсутність місць], а також про те, що пацієнтів з лихоманкою не лікують належним чином.
Ще багато людей носять маски. Друзі сказали мені зробити запаси. Рис та локшина майже розпродані.
- Коронавірус: у Британії два перших випадки
- Коронавірус: ВООЗ оголосила міжнародну надзвичайну ситуацію
Якийсь чоловік купував багато солі, а хтось запитував його, чому він купує так багато. Він відповів: “А якщо карантин триватиме цілий рік?”
Я пішла в аптеку. Маски та дезінфекційні засоби продали всі.
Я все ще шокована після закупів їжі. Автомобілів та пішоходів дедалі менше, місто несподівано зупинилося.
Коли воно знову оживе?
П’ятниця, 24 січня. Тихий новорічний вечір
Світ мовчить, а тиша жахлива. Я живу сама, тому можу лише підтвердити існування інших людей через звуки в коридорі.
У мене є багато часу, щоб подумати, як вижити. У мене немає ніяких ресурсів чи зв’язків.
Одна з моїх цілей – не захворіти, тому я повинна змусити себе займатися фізичними вправами. Їжа має вирішальне значення для виживання, тому я мушу знати, чи достатні мої запаси провіанту.
Уряд не повідомив ані як довго триватиме карантин, ані як ми можемо продовжувати існувати. Люди кажуть, що це може тривати до травня.
Аптека та магазинчик внизу сьогодні були закриті, але тішить, що кур’єри все ще доставляють їжу.
У супермаркетах немає локшини, але ще продається трохи рису. Я також сьогодні пішла на ринок. Купила селеру, часникові стрілки і яйця.
Після повернення додому я випрала весь одяг і прийняла душ. Особиста гігієна дуже важлива. Думаю, я мию руки 20-30 разів в день.
Вихід на вулицю дає мені відчуття зв’язку зі світом. Дуже складно уявити, як люди похилого віку, які живуть на самоті, та люди з обмеженими можливостями це витримують.
По обіді мала відеодзвінок з друзями. Ми не говорили про вірус. Подруга закашлялася. Хтось жартома сказав їй припинити розмову!
- Через підозру на коронавірус на лайнері в Італії застрягли тисячі пасажирів
Ми спілкувались три години, і я подумала, що зможу потім заснути щасливою. Але коли я заплющила очі, нахлинули спогади про кілька минулих днів.
Потекли сльози. Я почувалася безпорадною, розлюченою і засмученою. Я думала про смерть.
Я не особливо за чимось шкодую, бо моя робота сповнена сенсу. Але я не хочу, щоб моє життя закінчилося.
Субота, 25 січня. Китайський Новий рік
Сьогодні китайський Новий рік. Я ніколи не мала особливого інтересу до святкування фестивалів, але зараз новий рік видається ще більш недоречним.
Вранці я побачила трохи крові після того, як чхнула. І злякалася. Мій мозок переповнювали страхи про хворобу. Мене цікавило, варто мені виходити чи ні. Але у мене не було лихоманки, зате був добрий апетит, тому я вийшла.
Я одягнула дві маски, хоча люди кажуть, що це безглуздо і непотрібно. Мене турбують підробки, тому подвійна маска дозволяє мені почуватися безпечніше.
Усе ще було дуже тихо.
Квітковий магазин працював. Його власник поставив біля дверей хризантеми (які часто використовують на похоронах). Але я не знаю, чи це щось означало.
У супермаркеті овочеві полиці були порожніми, майже всі дімсами (китайські пельмені – Ред.) та локшину продали. У черзі було лише кілька людей.
Постійно хочу скуповуватися, коли потрапляю до магазину. Купила ще 2,5 кг рису, хоча в мене є 7 кг рису вдома. Не могла не купити солодку картоплю, пельмені, сосиски, червону та зелену квасолю, пшеничну крупу та засолені яйця.
Я навіть не люблю такі яйця! Я віддам їх друзям, після того, як карантин закінчиться.
Мені вистачає їжі на місяць, і це бажання скуповувати все здається божевільним. Але як я можу звинувачувати себе за таких умов?
Я прогулялася вздовж річки. Дві забігайлівки були відкриті, а деякі люди вигулювали собак. Я бачила, як гуляли інші люди, думаю, вони теж не захотіли потрапити в пастку.
Я ніколи раніше не гуляла сама цією дорогою. Здавалося, мій світ трохи розширився.
Неділя, 26 січня. Твій голос почують
Це не лише місто, яке потрапило в пастку. Це також голоси людей.
У перший день карантину я не могла написати [нічого про це] у соцмережах [через цензуру]. Я навіть не могла написати на WeChat. Цензура в Інтернеті у Китаї існує давно, але зараз вона ще більше посилилася.
Коли ваше життя перевернулося з ніг на голову, це ще один виклик – організувати своє щоденне життя. Я продовжую робити зарядку вранці, але не можу зосередитися, тому що мій мозок зайнятий.
- Коронавірус: як жінка з Уханю “обдурила” перевірку в аеропорту
- Посилки, банани й кажани. Топ-5 міфів про китайський вірус
Сьогодні я знову вийшла з дому і спробувала порахувати, скільки людей зустріла на вулиці – вісьмох дорогою до магазину з локшиною, це за 500 м від мого будинку.
Я не хотіла повертатися додому. Я хотіла більше дізнатися. Я переїхала в Ухань лише два місяці тому. У мене тут мало друзів, і я не дуже добре знаю місто.
Думаю, сьогодні я бачила близько 100 людей. Мені доводиться чути себе і ламати кайдани. Друзі, сподіваюся, що ми зустрінемось та поговоримо в майбутньому.
Близько 8-ї вечора я почула вигуки “Давай, Уханю!” з вікон людей. Колективний спів – також форма самоствердження.
Вівторок, 28 січня. Нарешті сонце
Паніка віддалила людей.
У багатьох містах люди повинні носити маски у громадських місцях. Це пов’язано з боротьбою зі спалахом пневмонії. Але насправді це може призвести до зловживання владою.
Деяких громадян без маски висадили з громадського транспорту. Невідомо, чому вони не мали масок. Можливо, вони не могли її купити або не знали про таку постанову. Незважаючи ні на що, вони не можуть бути позбавлені права на проїзд.
У деяких відео в Інтернеті деякі люди запечатали двері людей, які самі посадили себе на карантин. Мешканців провінції Хубей (де розташоване місто Ухань) вигнали з дому, їм нікуди йти.
Водночас дехто пропонує житло мешканцям провінції Хубей.
Є багато способів, як уряд може заохотити людей залишатися вдома. Людей потрібно забезпечити достатньою кількістю масок для обличчя або навіть давати гроші тим, хто залишається вдома.
Сьогодні нарешті сонячно. І у мене сонячний настрій. Я бачила більше людей у своєму районі, побачила також кількох муніципальних працівників. Вони вимірювали температуру в приїжджих.
Непросто побудувати довіру в умовах карантину. Місто поринуло в депресію.
Я не можу нічим допомогти в цій ситуації, але не втрачаю пильності.
Моє занепокоєння щодо виживання повільно розсіюється. Гуляти далі містом безглуздо, якщо я не налагоджуватиму контактів з людьми.
Соціальна участь є важливою потребою. Кожна людина повинна знайти своє місце в суспільстві та робити своє життя осмисленим.
У цьому самотньому місті я повинна знайти своє місце.
Источник: www.bbc.com
