Розповсюдженню майже кожної великої епідемії сприяють так звані суперпоширювачі, тобто інфіковані люди, які заражають дуже велику кількість оточуючих.
Звісно, що вони не роблять це навмисно, але при цьому їхній внесок у поширенні епідемій – помітний.
Не став винятком і нинішній випадок спалаху вірусної хвороби Covid-19, осередком якої стало китайське місто Ухань.
Британець Стів Уолш, який відвідав Сінгапур, як вважається, заразив п’ятьох британців, п’ятьох французів і, ймовірно, одного жителя іспанського острова Мальорка.
Станом на суботу, 15 лютого, від коронавірусу померли вже понад 1500 людей, захворіли понад 66 тисяч.
- Коронавірус може вбити мільйони людей у світі. Чому вчені б’ють на сполох?
- Чи правда, що діти не хворіють на коронавірус COVID-19?
Хто такі суперпоширювачі?
Це досить розмитий термін, у нього немає чіткого наукового визначення. По суті, він означає, що людина заражає більше людей, ніж зазвичай.
В середньому, за статистикою, носій інфекції заражає коронавірусом двох-трьох людей.
Але це середній показник. Бувають випадки, що інфіковані нікому не передають інфекцію, або навпаки – заражають набагато більше людей.
Скільки людей здатний заразити суперпоширювач?
Якщо коротко, то дуже багатьох. І це серйозно впливає на динаміку зростання епідемії.
Невелика група людей заразила дуже багатьох вірусом Ебола
У 2015 році під час епідемії, яку викликав коронавірус близькосхідного респіраторного синдрому (Mers), один хворий заразив 82 людини.
А під час епідемії еболи в Африці джерелом більшості випадків зараження (61%) стала невелика група хворих (3%).
“Після одного лише похорону в червні 2014 року інфекцію підхопили понад 100 осіб, які потім почали заражати інших людей”, – зазначає доктор Наталі Макдермотт з Кінгз-коледжу Лондона.
Чому люди стають суперпоширювачами?
Дехто контактує з великою кількістю людей – наприклад, через їхню роботу або умови проживання. Тому вони активно поширюють інфекцію, іноді навіть не підозрюючи про це, оскільки спочатку у них не було симптомів.
“Зазвичай це властиво дітям, тому в якості запобіжного варто закривати школи на карантин”, – вважає доктор Джон Едмундс з Лондонської школи гігієни і тропічної медицини.
“У поширенні ВІЛ велику роль зіграли секс-працівники”, – розповів професор Марк Вулхаус з Единбурзького університету.
Є так звані суперпоширювачі, тобто ті, хто виробляє і виділяє вірус у надзвичайно великій кількості. Відповідно, у людей, які контактують з ними, більше шансів захворіти.
Під час епідемії атипової пневмонії (SARS) величезна кількість людей заразилася у лікарнях.
Причина в тому, що пацієнти, стан яких був найважчий, були і найбільш заразними, а в лікарнях з такими хворими контактувала велика кількість медиків.
Як вони впливають на поширення епідемії?
“На самому початку спалаху вони можуть істотно вплинути на її зростання, коли вірус намагається охопити максимальну кількість людей”, – пояснює Джон Едмундс.
Джерелом нових інфекцій, включно з коронавірусами, є тварини.
Коли заражається перша людина, вона може перехворіти, не заразивши більше нікого або заразивши невелику кількість людей, але це не перетворюється на епідемію.
Але якщо заражається суперпоширювач, то спалах відразу ж отримує сильний імпульс. Те ж саме відбувається, коли інфекція потрапляє до країни, де її до цього не було.
“Якщо кілька суперпоширювачів опиняються близько один від одного, придушити спалах буде вкрай непросто”, – говорить Макдермотт.
Як зупинити епідемію, якщо вірус розносять суперпоширювачі?
Супер поширення коронавірусів не є чимось незвичайним. Ця ситуація не відрізняється від стандартної практики боротьби із захворюваннями.
В даний час ми повністю залежимо від того, як швидко вдасться виявити тих, хто вже заразився і тих, з ким вони контактували.
“Тому це вимагає особливої уваги – не можна допускати помилок, не можна не виявляти суперпоширювачів “, – говорить професор Вулхаус.
Мері Меллон заразила багатьох людей у США
Чи є в цьому вина суперпоширювачів?
Історично склалася тенденція до демонізації суперпоширювачів хвороб.
Кухарка-ірландка Мері Меллон (1869-1938), прозвана “тифозною Мері”, ненавмисно заразила багатьох людей у США черевним тифом. Вона продовжувала працювати, коли у неї не було симптомів хвороби. У підсумку вона десятки років провела у вигнанні чи карантині.
Насправді провини хворого в цьому немає. “Необхідно дуже обережно підбирати слова, – каже Наталі Макдермотт. – Вони не зробили нічого поганого. Вони заразилися, і їх провини в цьому немає. Ймовірно, вони налякані, і їм потрібні турбота і увага”.
Источник: www.bbc.com
