Федір Кричевський: музи та рідні з полотен першого ректора Академії мистецтв 22.05.2026 18:35 Укрінформ Знамениті зразки живопису художника з Національного художнього музею України прямують до США
Картини під час війни, подібно до людей, потребують захисту. Живописні роботи одного з найбільш значущих українських митців – Федора Кричевського – незабутні для кожного. Зокрема, полотна «Автопортрет у білій шубі», «Наречена», триптих «Родина», з актуалізованими тепер поєднаними значеннями «Кохання», «Родина», «Повернення», знаходяться за межами свого звичного місця перебування, Національного художнього музею України. Вивезені разом із іншими визначними роботами у 2022 році під час обстрілів для показу в дружніх європейських країнах, два місяці перебували в рідних стінах у рамках виставки «В епіцентрі бурі. Сецесія в Україні» з кінця листопада 2023-го, коли через ворожі атаки українські музеї приймали відвідувачів, використовуючи генератори. Культурна дипломатична місія триває.
Генеральна директорка Національного художнього музею України Юлія Литвинець виключно повідомила Укрінформу, що незабаром живописні перлини Федора Кричевського разом з іншими найкращими зразками українських художників шанувальники матимуть можливість побачити за кордоном – у США. А ми в цей час з керівницею музею та завідувачем науково-дослідного відділу графіки НХМУ Данилом Нікітіним з’ясовуємо, скільки загалом збереглося робіт першого ректора Української академії мистецтв, котрий був одним із її засновників у неспокійному 1917 році; чи вдалося протягом останнього часу віднайти ті полотна, про які раніше не знали; та чи зображував художник у радянський період вождів.
Згадуємо також про участь картин Федора Кричевського у Венеційській бієнале; замовчування його творчості упродовж дванадцяти років із кінця 1920-х років; пристрасть до мандрівок і фотографування з товаришем Іваном М’ясоєдовим. А також з’ясували, чому «Портрет дружини художника Лідії Старицької на золотому тлі» та «Портрет дружини Наталі» – це незвичайна особиста історія митця.
ФОТО ОГОЛЕНОЇ НАТУРИ, ІСТОРИЧНІ ДУМИ КОБЗАРІВ ТА ЗАХОПЛЕННЯ УКРАЇНСЬКИМИ ОБРАЗАМИ
Графічний автопортрет Федора Кричевського
Мистецтвознавці стверджують: від Ренесансу Федір Кричевський перейняв співучість та гнучкість видовженої лінії, її ритмічність і простоту композиційної форми; від кубізму – міцну конструктивність та лаконічність побудови форми та композиції; від імпресіонізму та фовізму – виразну декоративність живопису, зокрема, легкість рішучого мазка, чистоту і прозорість кольору. «Він нагадував майстрів Ренесансу», – так говорив про свого вчителя його учень Сергій Григор’єв, ректор Київського художнього інституту у 1951–1955 роках.
Федір Кричевський з’явився на світ у багатодітній родині 22 травня 1879 року в Лебедині – зараз це Сумщина, а після ліквідації козацького полково-сотенного устрою місто входило до Харківської губернії. Батько працював земським фельдшером у Ворожбі неподалік Лебедина, де минули дитячі роки майбутнього художника. Обдарованому юнакові довелося навчатися в Московській школі (училищі) живопису, скульптури й архітектури та Петербурзькій академії мистецтв – тому що імперія загарбників українських земель, знищивши заклади Гетьманщини, зосереджувала навчання митців виключно на своїй корінній території.
Ще в дитинстві Федора та його старшого брата Василя батько брав із собою на ярмарки в Лебедин, Суми, Охтирку, Ромни, де кобзарі виконували історичні пісні й думи. Загалом Російській імперії не вдалося викорінити козацький дух, хоча чимало часу минуло після того, як саме в Лебедині після погрому в Батурині восени 1708 року жорстокий ставленик загарбника України Петра І князь Меншиков здійснював розправу над прихильниками гетьмана Івана Мазепи. До речі, Василь Кричевський став творцем нового українського стилю в архітектурі – Українського архітектурного модерну та автором Державного герба УНР, проєкт якого Центральна Рада затвердила 22 березня 1918 року.
Федір Кричевський «Наречена»
Федору Кричевському російські критики та цензори досить швидко почали дорікати, що він мав «слабость любить все родное». Хоча саме за виразно українську «Наречену» після закінчення Академії мистецтв 1910 року йому надали звання «Художник» із правом викладати в середніх та вищих навчальних закладах і надали безкоштовне закордонне мистецьке відрядження на рік. Тому мав можливість ознайомитися з роботами живописців в Австрії, Італії, Німеччині та Франції. А коли – як звіт після подорожі – виставив поряд з італійським мотивом «Ринок у Римі» картину «Весільний обряд в Україні», в Петербурзі потрапив у немилість. Крім того, для захисту диплома Федір Кричевський писав і другу роботу. Вона – «Оплакування Христа» – тривалий час знаходилася у сховищах через релігійну тематику. Вперше її показали лише 2017 року в ювілейній виставці «Майстер і час» у НХМУ.
Щоб розуміти вкоріненість художника в українські традиції та історію, а також усе знати про його обдарованість та обізнаність із іноземним мистецтвом, треба ще повернутися в його юність. Вступивши на навчання 1896 року до Школи живопису, скульптури й архітектури, Федір Кричевський потоваришував із молодим неабияким живописцем Іваном М’ясоєдовим – єдиним сином відомого заможного художника-передвижника Григорія М’ясоєдова, який мав поблизу Полтави, в Павленках, великий маєток (нині це територія Полтавської гравіметричної обсерваторії). Молоді митці часто організовували малювання оголеної натури, наслідуючи античні скульптури. Це не могло не викликати чималої цікавості у місцевих жителів. До речі, з тих часів збереглися десятки фотозображень Федора і Григорія, якого батько в листах називав Аполоном. Напевно, тоді досить рідкісний фотоапарат був у заможній родині М’ясоєдових
Картину «В царстві амазонок» Федір Кричевський створив у період навчання в академіїРазом Федір Кричевський та Іван М’ясоєдов відвідали міста й села, де колись побував Тарас Шевченко: Сорочинці, Яготин, Михайлівку, Харків, Миргород, Переяслав, Київ, Чернігів… Багато малювали з натури. У Кричевського навіть був задум створити власну серію картин і малюнків на продовження Кобзаревої «Живописної України».
Удвох приятелі-митці побували на коронації короля Англії Едварда XVII 9 серпня 1902 року. 23-річного Федора Кричевського в офіційну делегацію взяли як вправного маляра, котрому доручили виконання рисунків церемонії.
СЕСТРА МАРІЯ У 70 ПОДАРУВАЛА МУЗЕЄВІ КАРТИНУ, НА ЯКІЙ ФЕДІР КРИЧЕВСЬКИЙ ЇЇ ЗОБРАЗИВ 11-РІЧНОЮ
Через картини Федора Кричевського можливо ознайомлюватися з родиною і колом найближчого спілкування. «Портрет Параскеви Кричевської – матері художника», що зберігається в колекції НХМУ, він написав у 1904 році, після мандрівки до Великої Британії. Мистецтвознавці відзначають, що на стилістику і настрій цієї роботи українського митця вплинув шедевр англо-американського майстра Джеймса Вістлера «Аранжування у сірому та чорному. Портрет матері» (1871). На обох – жінка, зображена сидячи, в профіль, у чорній сукні. Федір Кричевський зробив контраст між темним силуетом сукні та кольоровим багатством оточення, серед якого найактивніший елемент – барвиста українська хустка. Відтак його художній твір значно емоційніший, він близький до традиції українського малярства, коли почуття передають за допомогою кольору.
Федір Кричевський «Портрет Варвари і Марії Кричевських» (фрагмент) та «Дівчинка в блакитному»
У Полтавському художньому музеї зберігається «Портрет Варвари і Марії Кричевських», створений у 1902–1903 роках. Старша і молодша сестра-підліток художника зображені в народному одязі і є втіленням упевнених у собі українських жінок. Традиційні автентичні строї є однією з ознак творчості митця, котрий захоплювався українською старовиною, колекціонував вишиванки та інше вбрання, а також предмети побуту. «Федір Григорович був безмежно закоханий у народне мистецтво, тому все… тішило його зір, викликало непідробне захоплення. Він просто не міг намилуватися скарбами в скринях», – згадував художник Леонід Чичкан.
До колекції Лебединського художнього музею імені Бориса Руднєва входить рання імпресіоністична робота Федора Кричевського «Дівчинка в блакитному». На ній він зобразив у 1900 році теж молодшу сестру Марію – одинадцятирічною. Вона стоїть із розпущеним каштановим волоссям на тлі зелені в довгій блакитній сукні. Білий крислатий капелюх обрамлює контури обличчя, а чорна нитка намиста додає контрасту до світлих тонів вбрання. У руках тримає два довгих пера павича – розповідають, що понад століття тому їх використовували як елементи декору та оберіг від негативної енергії. Картину музею у 1960-му подарувала 70-річна сестра художника Марія.
Триптих «Життя» Федора Кричевського
У Національному художньому музеї України зібрано найбільшу кількість живописних робіт Федора Кричевського – 62. Серед них лише декілька можливо вважати ідеологічними. Хрущов серед селян (1940–1941) мало впізнаваний, «Шахтарська любов» 1935 року зображує пару молодих людей. У «Переможцях Врангеля» (1934–1935), щоправда, чітко зображено червоноармійців; проте й ці образи не вписуються в канони соцреалізму.
Триптих «Життя» – одну із найвизначніших та найвідоміших своїх робіт Федір Кричевський написав у 1927 році. Картина є найяскравішим зразком українського модернізму з елементами ар-нуво. Центральна частина «Сім’я» наступного року привертала особливу увагу відвідувачів Венеційської бієнале та італійської преси. А частина «Повернення» – зображення батьків із безногим солдатом – експонувалася в 1933 році на виставках у Копенгагені та Варшаві.
ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ МИСТЕЦТВ, ОДРУЖЕННЯ, ДІМ ІЗ ШЕСТИКУТНИМИ ДВЕРИМА, «ТАРАС БУЛЬБА» ТА ЗНИЩЕНИЙ «ДОВБУШ»
Київська сторінка життя і творчості Федора Кричевського розгорнулася 1913 року. Митець став спочатку викладачем, а згодом – директором Художнього училища. В його мистецькому доробку з’явилася, зокрема, картина «Три покоління». У центрі цього полотна – Лідія Старицька, з якою познайомилися в Шишаках на Полтавщині. Також є «Портрет дружини художника Лідії Старицької на золотому тлі». Цю жінку, яка мала доньку, дослідники називають музою митця впродовж майже восьми років.
Спарені картини. Підпис: «Портрет дружини художника Лідії Старицької на золотому тлі» (фрагмент) і «Портрет дружини Наталі»
У 1917-му Федір Кричевський одружився з Наталією Павлівною Савицькою – двадцятидвохрічною ученицею Київського художнього училища, яку він теж малював. Дослідниця Валентина Рубан-Кравченко вважала, що Лідія Старицька благословила шлюб. Такий висновок мистецтвознавиця зробила з опису ситуації в листі Катерини Кричевської-Росандич – двоюрідної онуки художника по лінії Василя Кричевського. Федір, який у всьому довірявся Лідії, привів вагітну Наталію познайомити й запитав поради, що йому робити? Старицька відповіла: «Одружуйся!».
Тоді, в період неспокійних історичних подій, Федір Кричевський, Олександр Мурашко, Георгій Нарбут, Михайло Бойчук, Василь Кричевський та інші діячі засновували омріяний державний вищий мистецький навчальний заклад в Україні – Українську академію мистецтв. Уже в 1919-му художникові довелося переїхати в Шишаки. Далі були роки намагань не потрапити під жорна радянських розправ за проукраїнську позицію.
Ескізи будинку Федора Кричевського
Пізніше Катерина Кричевська-Росандич (1926–2021) описувала свої дитячі враження про той дім. Уперше вона там побувала трирічною, коли її батько – Василь Кричевський-молодший – працював у сусідніх Яреськах на зйомках фільму Олександра Довженка «Земля». Вдруге – влітку 1937-го. Одинадцятирічною запам’ятала хату з різьбленням і шестикутними дверима, де зберігалися роботи раннього періоду творчості «діда Феді», а також портрет її прадіда Григорія Яковича Кричевського.
У 1932–1933 роках Федір Кричевський поїхав працювати в Харківський художній інститут. Робив ескізи сценографії та костюмів до постановки опери Миколи Лисенка «Тарас Бульба». Готував ескізи на конкурс пам’ятника Тарасові Шевченку. Тоді завершив створювати п’ятиметрову картину «Довбуш» (1931–1932), яка в Харківському художньому музеї згоріла під час нацистської окупації.
Ескізи Федора Кричевського
За анонімною заявою НКВС у 1934 році відкрив справу на «буржуазного націоналіста» Федора Кричевського. Зокрема, «підшили» світлини, на яких ексректор вітався за руку з гетьманом Павлом Скоропадським в Українській академії мистецтв. Тоді художника врятував студентський друг Ісаак Бродський, який створив портрети Леніна і майже всіх знаменитих комуністів. Він особисто приїхав у Київ захищати того, хто юнаком ставав стіною за нього в Петербурзькій академії, коли його намагалися образити інші.
Перед Другою світовою війною радянська влада знову почала задобрювати українських митців. Федору Кричевському у 1939-му присвоїли ступінь доктора мистецтвознавчих наук, а навесні наступного року надали звання заслуженого діяча мистецтв УРСР. Проте у 1943-му художника позбавлять того звання. Адже спочатку не евакуювався в Уфу (тому що не оформили виїзд дружині), а згодом знову не вписався у плани спецорганів, виїхав за кордон. У 1946-му чотири місяці хворим добирався до Києва, де його вже позбавили житла. Прилаштувався поблизу столиці, в Ірпені. А наступного року 30 липня митця не стало.
ДОСЛІДЖЕННЯ 222 ГРАФІЧНИХ ТВОРІВ ТА НОВЕ ВИДАННЯ ПРО ФЕДОРА КРИЧЕВСЬКОГО
У колекцію Національного художнього музею України у 2020 році меценати передали 222 графічних твори художника Федора Кричевського. Це рисунки, начерки й ескізи зі збірки Ольги Гершуні, яка отримала великий архів першого ректора української Академії мистецтв у спадок від матері, Аріадни Павлівни, яка тісно спілкувалася з удовою митця, Наталею Кричевською, та опікувалася нею в останні роки життя. Документальну частину, пов’язану з життям Федора Кричевського та його родини, Ольга Гершуні подарувала музею у 2018 році. Про існування цих матеріалів було відомо раніше, частину творів показували на виставках, проте системне вивчення і дослідження їх відбувається зараз.
Юлія Литвинець та Данило Нікітін
Завідувач науково-дослідного відділу графіки НХМУ Данило Нікітін говорить, що ескізи та начерки дають можливість моделювати, як художник працював над образами та сюжетами своїх картин. Наприклад, є багато варіантів начерків до поеми Тараса Шевченка «Катерина». Деякі з них Федір Кричевський виконав лише олівцем та кольоровані аквареллю, а окремі встиг почати писати темперою на полотні. Художник зображував, зокрема, Катерину замріяну та в розпачі; зустріч Івасика з батьком-москалем, і фінал, коли Івасик із кобзарем слухають пташок.
«Можливо робити висновок, що Федір Кричевський малював начерки відповідно до свого хисту та рівня майстерності з надією, що, можливо, його роботи буде схвалено», – каже Данило Нікітін. – Його грандіозна творча індивідуальність у такий спосіб намагалася протидіяти системі. Митцю доводилося зважати на її вимоги. Він не бажав. Але врешті-решт, радянський режим знищив його вже в 1940-ві роки».
Начерки до «Катерини» Тараса Шевченка
Генеральна директорка Національного художнього музею України Юлія Литвинець розповідає, що в період сучасної повномасштабної російсько-української війни є великий попит на виставкові проєкти і видання про митців, чиї біографії за радянських часів спотворювали ідеологи або й зовсім замовчували. На «Книжковому Арсеналі» видавці презентують довгоочікуване дослідження «Федір Кричевський» Валентини Рубан-Кравченко. Науковці НХМУ стали консультантами у його підготовці й додали всі уточнення щодо атрибуції творів видатного українського митця станом на нинішній рік.
Точно відомо, що чимало картин Федора Кричевського було втрачено в роки Другої світової війни. Однак музейники вважають, що з часом можуть бути виявлені нові роботи художника.
Самченко Валентина, м.Київ
Фото Олександра Клименка
Репродукції картин надав Національний художній музей України
Культура Музей Художник