Іван Уривський перетворює Маріуполь на Ітаку у виставі «Одіссея. Меотида» 25.07.2026 10:00 Укрінформ
Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка розпочне сезон спільно з 1-м корпусом Національної гвардії України «Азов»
Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка розпочне новий сезон прем’єрою вистави «Одіссея. Меотида» режисера Івана Уривського, яка відбудеться у день 170-річчя від дня народження Івана Франка. Постановка поєднує переосмислення знаменитої поеми Гомера з історією захисників Маріуполя у контексті повномасштабної російсько-української війни. Ініціатором ідеї виступив 1-й корпус Національної гвардії України «Азов».
Укрінформ поспілкувався з творчою групою щодо роботи над новою постановкою. Розглянули її в рамках репертуарних вистав київського драматичного театру, що зачіпають теми ветеранів та оборонців, починаючи з «Трьох товаришів» Юрія Одинокого, а також не оминули нещодавні роботи Давида Петросяна «Поліандрія» та «Троянство».
П’ЄСА ПРО НЕПОХИТНЕ БАЖАННЯ ПОВЕРНУТИСЯ ДО УКРАЇНСЬКОГО МАРІУПОЛЯ НАПИСАНА ЧИННИМ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЕМ
Актор Даніїл Мірешкін і драматург Олексій Доричевський – військовослужбовці. Фото надане театром
«Одіссея» – це розповідь про повернення, – зазначає Олексій Доричевський, автор п’єси для вистави «Одіссея. Меотида». Драматург є військовослужбовцем 1-го корпусу НГУ «Азов» з позивним Фіш. Меотида – це давня назва Азовського моря, яку вживали стародавні греки та римляни.
«Для «Азову» Маріуполь є домом, подібно до Одіссея, який був змушений покинути свою батьківщину. Війна триває, але, як і Одіссей, ми неодмінно повернемося додому. Це головна думка нашої праці», – ділиться Олексій, який приєднався до ЗСУ у 2023 році. Спочатку він служив у батальйоні спецпризначення бригади Сухопутних військ, працюючи з розвідувальними дронами, зокрема на Покровському напрямку. З недавніх пір Доричевський переведений до відділу стратегічних комунікацій 1-го корпусу НГУ «Азов».
За словами драматурга, його п’єса, за якою «франківці» активно працюють над постановкою, має складну структуру. Тому неможливо однозначно визначити, чи є в ній лінійний сюжет.
«З одного боку, ми взяли класичний сюжет «Одіссеї», який розгортається послідовно. В центрі – Одіссей, усі події відбуваються з ним. Однак у моєму тексті присутньо багато рефлексій щодо сучасності, російсько-української війни. Ці події не відображені хронологічно», – пояснює Олексій Доричевський.
Творча команда вистави «Одіссея. Меотида». Фото надане театром
Вистава поєднує класичний текст у перекладі Бориса Тена зі свідченнями оборонців Маріуполя. У частині, що стосується сучасності, акцент робиться на переживаннях та емоціях. «Текст постійно ніби обривається. Створюється враження, що між показаними подіями відбулося щось ще, але ми точно не знаємо, що саме», – уточнює Фіш.
Він також зауважує, що текст свідомо створювався так, аби нагадувати зібрані уламки або обгорілі аркуші. Це слугує нагадуванням про безперервні вибухи та атаки ворога, які постійно впливають на нервову систему кожної людини та порушують нейронні зв’язки.
«Ми зараз краще пам’ятаємо послідовність подій до 2022 року, ніж те, що сталося після. Тому що наша пам’ять постійно переривається», – констатує драматург.
До цього часу історія оборони українського Маріуполя у 2022 році в медіа та мистецьких творах розглядалася переважно з погляду цивільних. Творці ж вистави «Одіссея. Меотида» вирішили переосмислити події з точки зору воїнів, спираючись на оцінки та переживання тих, хто мужньо протистоїть російським загарбникам зі зброєю в руках.
«Ми вирішили розповідати нашу історію, а не ворог. Адже добре відомо, що Росія дуже швидко створює маніпуляції», – говорить військовослужбовець відділу стратегічних комунікацій «Азова».
Режисер Іван Уривський. Фото надане театром
Олексій Доричевський відомий за ролями у незалежному Дикому театрі. За десятиліття написав понад десять п’єс. До повномасштабної війни, у 2017 році, на камерній сцені Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка відбулася прем’єра вистави за його п’єсою «Викрадення Європи» (режисер-постановник Андрій Май), створеної за сприяння Goethe-Institut.
З режисером-постановником Іваном Уривським Олексій Доричевський співпрацює вперше. Вони познайомилися у 2013 році на фестивалі в Криму.
ЗВІЛЬНЕНІ В ЗАПАС, 27 МОБІЛІЗОВАНИХ ПРАЦІВНИКІВ ТЕАТРУ ТА БІЙЦІ ВОГНЕВИХ ГРУП
Євген Нищук. Фото Олександра Клименка
Після Євромайдану та початку російського вторгнення в Україну Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка розпочав діалог з глядачами про ветеранів з європейської класики – постановки «Три товариші» за відомим твором Еріха Марії Ремарка, прем’єра якої відбулася у 2016 році. Після початку повномасштабної російсько-української війни у 2022 році з’ясувалося, що виконавці ролей Роберта, Отто та Готфріда – актори Євген Нищук, Андрій Романій та Олександр Печериця – стали добровольцями.
Євген Нищук, який спочатку долучився до Київської оборонної кампанії, а потім служив в аеророзвідці на Миколаївсько-Херсонському напрямку, а також на Чернігівщині та Сумщині, після переведення в запас у 2024 році очолив Театр імені Франка. У кабінеті генерального директора – художнього керівника, серед нагород та пам’ятних речей колективу з понад 100-річною історією, висить скромний солдатський жетон та невелике армійське фото з побратимами.
Світлина Євгена Нищука з побратимами в робочому кабінеті
Коли Євген Нищук вперше грав «Трьох товаришів» після повернення з фронту, він не зміг контролювати свою реакцію в сцені, коли кохана Патріція кличе його дивитися салют. «Усі актори вибігають, починають вибухати петарди – а я починаю всіх розганяти, кидатися вниз, кричати, щоб усі впали на землю, і в мене починається справжній психологічний зрив. Я це пережив», – розповідає співрозмовник.
Станом на сьогодні 27 працівників Театру імені Івана Франка мобілізовані. Четверо вважаються зниклими безвісти, серед них – актор Захар Нечипор. Ще кілька осіб служать у добровольчих формуваннях територіальної оборони: вони поєднують роботу на сцені з чергуваннями в мобільних вогневих групах, які патрулюють небо під час ворожих атак. Кілька акторів, штатних і запрошених, продовжують працювати в театрі після демобілізації.
Таким чином, столичний театр глибоко розуміє необхідність обговорення в постановках сучасних складних тем, враховуючи 13-й рік війни в Україні. Суспільству потрібне взаєморозуміння між військовими та цивільними, а також взаємна адаптація людей з різним досвідом, які прагнуть зберегти свою країну, віру та надію на справедливість і добро, не втративши власного «я».
Режисер Давид Петросян (у центрі) на репетиції «Поліандрії». Фото надане театром
Протягом 106-го сезону столичний Театр імені Івана Франка представив дві постановки режисера Давида Петросяна, присвячені взаємопізнанню та взаємодії тилового світу та тих, хто повертається з війни. За п’єсою сучасного драматурга Сергія Кулибишева ставлять «Поліандрію» – сюрреалістичну історію з чорним гумором: після поранення додому повертається ніби двоє чоловіків до своєї дружини. За роки війни у більшості захисників справді з’являється інше світосприйняття, відмінне від мирного – тому жінка часто не готова бачити поруч із собою вже ніби «іншого» чоловіка.
Вистава «Троянство». Фото надане театром
У резонансному «Троянстві» за п’єсою співзасновника Театру ветеранів Максима Курочкіна Давид Петросян перетворює героїзацію на сатиру.
«Вистава створена за мотивами «Енеїди», проте драматург написав новий твір і досліджує, яким може бути Еней, який повернувся з війни? Він може бути різним: слабким, розбитим, покаліченим, з різною історією. Однак, коли він прийде додому, його важливо зустріти словами: “Ми дочекалися тебе!” – коментує Євген Нищук. – У «Троянстві» ми говоримо про те, що багато хто вже використовує захисників у своїх цілях, наприклад, для отримання грантів. Ми не просто іронізуємо, ми висміюємо цю ситуацію. Так само, як цинічно використовують ветеранів проросійські медійники. «Троянство» – це вибух, це дуже глибока й актуальна вистава, яка показує фальш і лицемірство. Це смілива сценічна історія з іронією, яка допомагає зберегти критичне мислення в реальності».
Генеральний директор – художній керівник національного театру зазначає, що постановка багатьох вистав сучасної тематики зумовлена запитом не лише українських глядачів, а й міжнародних фестивалів, зокрема Авіньйонського.
МАРІУПОЛЬ – ІТАКА ДЛЯ «АЗОВА», З ІСТОТАМИ, ПЕРЕШКОДАМИ ТА НАДІЄЮ
Актор Ян Корнєв під час репетиції вистави «Одіссея. Меотида». Фото надане театром
Євген Нищук застерігає глядачів нової вистави «Одіссея. Меотида», що їм не варто очікувати від Івана Уривського документального формату про оборону «Азовсталі». Адже для режисера надзвичайно важливими є образність та алегорії.
«Ми розуміємо, що театральною мовою та іншими мистецькими засобами ми можемо показувати болючі теми та артикулювати їх. Навіть пропрацьовувати психологічні травми», – підкреслює генеральний директор – художній керівник Театру імені Івана Франка.
Він додає: «Захисники та захисниці створюють сучасний реальний образ відваги, добра, любові та здатності покласти життя за свій народ, побратима і святу землю. Тисячі віддали життя, сотні перебувають у полоні. І саме зараз настав час засобами мистецтва, передусім театру, через історичні паралелі та впізнавані світові міфи доносити важливі меседжі та формувати для майбутніх поколінь наратив стійкості».
Актори Роман Ясіновський та Михайло Кукуюк. Фото надане театром
Дія постановки розгортається у побутовому світі Пенелопи та героїчному світі Одіссея. В основі вистави лежить протистояння Любові та Смерті.
На шляху героя з’являтимуться міфічні істоти та перешкоди, образи яких оживатимуть завдяки поєднанню сценографії, світла та інших засобів театральної виразності. Поєднання грецької міфології та сучасної театральної мови підкреслюватиме, що прагнення кожної людини повернутися додому та віра в себе залишаються незмінними цінностями в усі часи. Сценограф – Петро Богомазов.
Акторка Марія Рудинська. Фото надане театром
Виконавці у виставі «Одіссея. Меотида»: Даніїл Мірешкін, Акмал Гурєзов, Олена Хохлаткіна, Лариса Руснак, Дарія Легейда, Марія Рудинська, Віталій Ажнов, Андрій Самінін, Сергій Калантай, Михайло Кукуюк, Іван Білаш, Роман Ясіновський, Іван Шаран, Іван Довженко, Ян Корнєв, Дмитро Лук’яненко, Ярослав Бондаренко та Яна Поцелуй. Команда поки що не розголошує, хто яку роль виконуватиме. В радіопередачі проговорився Дмитро Чернов – він зіграє Посейдона. Репетиції спочатку проходили в Палаці «Україна», а потім перемістилися до театру.
За допомогою метафор у виставі розкривається тема не лише фізичного, а й внутрішнього повернення героїв. У Гомера рідною землею Одіссея та місцем майбутнього повернення є острів Ітака. Для «Азова» це – наш український Маріуполь, тимчасово окупований Росією. Але настане час – і над містом над Азовським морем замайоріє синьо-жовтий прапор.
Самченко Валентина, м. Київ
Фото театру та Олександра Клименка
На головному фото – актори Дарія Легейда та Віталій Ажнов
Азов Культура Нищук Театр ЗСУ Театр Франка