«Сербен» біля храму Наша спадщина 18.04.2026 09:00 Укрінформ Чоловічий ритуальний та обрядовий танок, який можливо побачити виключно в одному українському селі.
Ратний та захисний танець «Сербен» виконується тільки в населеному пункті Чортовець, котрий є частиною Городенківської об’єднаної територіальної громади Івано-Франківської області. Його танцюють лише чоловіки; представниці прекрасної статі у цей час виспівують старовинні веснянки та дивляться за дійством.
Місцеві жителі про «Сербен» знають з самого дитинства і не мислять без нього Світле Христове Воскресіння. Цей танок виконують неподалік храму у Великодній понеділок, вівторок та на Поминальну неділю.
З 2024 року танок включено до переліку об’єктів нематеріальної культурної спадщини України.
Що уособлює танок і як у селі Чортовець оберігають традицію ритуального обряду – у матеріалі Укрінформу.
ДІВЧАТАМ У ЦЕЙ ТАНОК ЗАБОРОНЕНО
«Скільки себе пам’ятаю, стільки й про сербен знаю. Погляньте на меморіальну дошку, яку ми встановили у 2023 році, то третій чоловік у танці – мій батько Іван», – говорить мешканка села Чортовець Ореста Гринюк і вказує на пам’ятний знак на будівлі місцевої церкви Пресвятої Трійці УГКЦ (кам’яна архітектурна пам’ятка, зведена у 1790 році, – ред.).
Ореста Гринюк, мешканка села Чортовець
Жінка розповідає, що, згідно з переказами, поблизу цього місця на горі стояв замок. Коли нападали татари, поблизу замку запалювали смолоскипи та наповнювали рови водою. Місцеві ховались у підземеллях. Одного разу татари, подолавши оборону замку, натрапили на великі коштовності і почали їх розподіляти. Жадібність їх охопила настільки, що вони не звернули уваги, як у замок зайшли місцеві хлопці й оточили їх. Ворогів знищили, а на знак тріумфу місцеві чоловіки взялись за руки й почали танцювати. Однак, за словами пані Орести, існують й інші перекази та наукові праці, що пояснюють походження сербену. Але ця легенда місцевим найближча.
«Цей танок має войовничий характер. Його виконують виключно чоловіки, пліч-о-пліч, начебто оберігаючи тих, хто тут проживає. Представницям жіночої статі в цей танок не дозволено. Але ми співаємо в цей день свої пісні та гаївки», – зауважує Ореста Гринюк і починає співати «Білоданчика» – нескінченну пісню про дівчину, яка «вмивала обличчя, розчісувала світлу косу, одягнулася в білу сорочку, взулася в черевички і пішла собі шукати подруг».
«Ой ти біло-біло-данчику, поплинь собі по Дунайчику», – виводить Ореста.
За її словами, цю пісню співала ще її мати.
«Зараз я її виконую. І чим частіше це трапляється, тим більше вона проникає в серце, оскільки це – наше коріння, з якого ми беремо свою силу», – підкреслює Ореста Гринюк і прямує до жіночого гурту, що збирається біля храму.
КРОК НАЗАД І ДВА – ВПЕРЕД
Зазвичай сербен на Великодні свята танцюють поблизу двох храмів, а потім всі разом виконують фінальний. Це відбувається на Провідну неділю, наступну після Великодня.
директорка закладу культури села Чортовець Іванна Калин і Михайло Шелефонтюк
«Цього року ввечері на Поминальну неділю люди прямуватимуть із храму Святого Миколая ПЦУ до церкви УГКЦ Пресвятої Трійці селом, а це більше 2 км, і всі стануть тут у коло. А наступного року сербен ми закінчимо вже у храмі Святого Миколая», – уточнює керівник Будинку культури села Чортовець Іванна Калин.
Вона розповідає, що під час дійства дівчата співають понад 10 гаївок, які залишаються незмінними століттями.
«У своїх гаївках ми співаємо про Великдень, про дівчат, жіночу долю, про те, як чоловік сумує через жінку, але «як чоловік її сваритиме, то вона буде старенька, а як не буде сварити, то вона не буде журитись і буде молоденька…», – підхоплює художній керівник Будинку культури села Чортовець Оксана Головецька.
Художня керівниця Будинку культури села Чортовець Оксана Головецька
Вона демонструє зошит, у якому ретельно записані весняні пісні, і запевняє, що жодних тренувань перед виконанням танцю в селі не влаштовують. Дівчата з ранніх років співають весняні гаївки, а хлопці вивчають танцювальні рухи безпосередньо біля храму, коли танцюють їхні батьки та дідусі.
«Сербен» – це войовничий та оборонний танок. Лічать під час танцю так – один крок назад і два вперед, один назад і два вперед», – пояснює Оксана Головецька.
СХОЖИЙ ДО ГРЕЦЬКОГО ТАНЦЮ, АЛЕ ТАМ ЧОЛОВІКИ НЕ ВИСПІВУЮТЬ
Михайло Шелефонтюк зараз старанно готувався до сербену. Він захопив покутський топірець, який вельми схожий на гуцульський, і одягнув святковий костюм – вишиванку, пояс-черес, високі чоботи та капелюх. Розповідає, колись виміняв його у Коломиї на книгу про своє село і зараз має для танцю майже віковий раритет.
«На перший погляд, наш «Сербен» нагадує грецький танок «Сиртакі», який теж виконують чоловіки, але вони там не співають. А ми співаємо. Ми вигадуємо рими, змінюємо їх. Нині ось маємо про війну: «Ой маскалю ти дурненький, нащо б’єш нам Україну-матінку? Ми думали ти сестра, а ти курва ще є та. Доки Путін буде жити, ми вас … будемо бити», – декламує Михайло Шелефонтюк чоловічі пісні, складені для цьогорічного обряду.
Отець Віталій, настоятель храму Пресвятої Трійці УГКЦ
Поки ми розмовляємо, все більше чоловіків та юнаків прибувають до храму Пресвятої Трійці. Його настоятель отець Віталій запевняє, що теж не стоятиме осторонь, коли вони розпочнуть сербен. Згадує, вперше побачив це дійство 10 років тому, коли приїхав на парафію. За його словами, одразу був вражений чоловічою єдністю та згуртованістю.
«Танці завжди були для мене великою проблемою, але в сербені я відчув підтримку, тому й навчився. Раніше це було більш масово. Зараз чимало односельчан нас захищають і завдяки їм ми маємо можливість проводити такі заходи. Але долучаються молоді люди, діти, і це тішить», – додає отець Віталій.
Василь Васильович з онуками
Своїх онуків до храму приводить 65-річний Василь Васильович.
«Я, можливо, ще трохи поживу, а Ілля обов’язково продовжить нашу традицію і буде її берегти», – запевняє Василь Васильович.
Розповідає, Іллі шість років і він зараз танцюватиме за себе та за батька Юрія, котрий зараз служить у лавах ЗСУ.
Вони позують для фото, а нас знайомлять із Іваном Дмитровичем, котрого в місцевому Будинку культури лагідно називають «наш дідусь».
Іван Дмитрович та Іванна Калин
«Я танцюю сербен вже 50 років. Навчився самостійно. Хто цього прагне, той вмить навчиться… Зараз молю Бога, щоб ще рік дочекатись і знову стати у коло», – каже Іван Дмитрович.
Йому 82 і це – найстарший учасник ритуального танцю, який виконають у Великодній понеділок.
ТАНОК ПРО ВОЇНІВ І ТРІУМФ
У цей день староста села Чортовець Михайло Олійник вдруге стане у сербен. Зізнається, коли вранці після молебню вийшов із храму ПЦУ, ще вагався, але зустрів військовослужбовця Василя, який приїхав додому у відпустку, і змінив своє рішення.
Староста села Чортовець Михайло Олійник
«Я бачив, як у нього сяяли очі, коли розпочався сербен. То як не піти у танок? Коли я тримав його за руку, то відчув, що наші воїни та ветерани, які повертаються, цього потребують… Я танцюю сербен, як і усі наші чоловіки – змалечку. Тут немає ніякої науки. Ми отримуємо це з народження, а коли стаємо на ноги, то одразу йдемо у сербен», – акцентує Михайло Олійник.
За його словами, раніше у селі проживало близько 7 тисяч людей. Зараз ця цифра зменшилась майже вдвічі. Через війну чимало родин виїхали за кордон, та й народжуваність у селі теж зменшилась. Виробництва тут немає, місцеві жителі, переважно, займаються вирощуванням та реалізацією овочів.
Через фронт пройшли майже 60 мешканців села, ще 36 воїнів залишаються у строю. В селі, за словами старости, чекають на повернення кожного.
Василь, волонтер
«Сербен теж сьогодні танцюватиму. Хоча, не у вишиванці. Відколи війна, я її не вдягаю. Чомусь не можу вдягати святковий одяг, коли згадую про хлопців, котрі ще на передовій… Для мене цей танок, скоріше, про воїнів, про нашу справедливу перемогу, на котру всі чекаємо», – висловлює думку волонтер Василь.
На початку повномасштабного вторгнення він служив у ЗСУ декілька місяців. Звільнили через проблеми зі здоров’ям. Після лікування Василь почав займатись волонтерством. Торік їздив на схід дев’ять разів. Допомагає військовим 4-ої танкової бригади ЗСУ, але встигає ще й 10-ій гірсько-штурмовій возити допомогу. Там, зазначив, теж служать хлопці із села Чортовець.
ТАНОК, ЯКИЙ ЖОДНОГО РАЗУ НЕ ПЕРЕРИВАВСЯ
«Сербен жодного разу не зупинявся. Навіть у часи, коли тут церква була зачиненою і радянська влада перетворила її на музей, люди танцювали біля іншого храму. У нас річка Сага начебто розділяє село навпіл, є дві церкви, але на свята люди зустрічаються і разом танцюють. Танок є живою традицією, що передається від покоління до покоління», – наголошує староста Михайло Олійник.
За його словами, наразі сербен мандрує світом і об’єднує людей.
«Його вже танцюють у Чехії та в Парижі, де мешкають вихідці з нашого села. Зараз докладаємо максимум зусиль, аби танцювали ще й у Варшаві. Наша мета – аби його занесли до переліку спадщини ЮНЕСКО», – каже Михайло Олійник.
З цією метою місцеві пишуть книги про звичаї села та шукають спонсорів, які б допомогли їх надрукувати. Так люди намагаються популяризувати танок та розвивати громаду.
«Сербен об’єднує нас. За кордоном він допомагає збирати кошти для наших військових. Тільки торік ми зібрали понад 4 млн грн на підтримку ЗСУ», – зауважив Михайло Олійник.
Зараз він сподівається, що на Провідну неділю додому зможуть приїхати ще більше військових і дійство стане ще більш масовим.
«Сербен – це солідарність чоловіків, зв’язок між поколіннями, сила і неймовірна енергетика. Коли ти танцюєш, чоловіча енергія ніби переповнює тебе», – зізнається староста і прямує до чоловічого гурту.
Тим часом 77-річний Іван Іванович починає вести танок. Чоловіки, взявшись за руки, рухаються з ритмічними кроками навколо церкви.
«Ой на горі, на вершечку
Молотили хлопці гречку
Ані гречки, ні полови
А в дівчини чорні брови.
Що я бідний буду діяв
Що я жита не посіяв
Гречка ми ся не вродила
Доля ж моя нещаслива», – виспівують чоловіки.
Вони тричі обходять церкву. Далі беруть у коло жінок, які співають гаївки, і всі разом закінчують дійство словами «Христос Воскрес!» та «Слава Україні!» Люди обіймаються та вітають один одного із Великоднем.
Фото авторки та Юрія Рильчука
Відео авторки
Івано-Франківщина Культура Культурна спадщина Село