Танцівниці влади Зе можуть бути описані як артистки, що втілюють дух сучасної політики та емоційні настрої суспільства.

Танцівниці влади Зе можуть бути описані як артистки, що втілюють дух сучасної політики та емоційні настрої суспільства. 2

Поки фронт тримається завдяки тим, хто в окопах, на волонтерських складах і в донатах, українська держава дедалі більше захоплюється іншою армією — армією “своїх”. Країна, яка мала стати форпостом нової Європи, все частіше нагадує приватну вотчину, де ключові рішення ухвалюють не фахівці, а наближені. Не за досвідом — за вечірками. Не за принципами — за прізвищем, інтимним зв’язком або фото в сторіс.

Символ занепаду — Катерина Михалко

Найяскравішим представником цього безсоромного процесу є Катерина Михалко, 24 роки. Це молодий лідер, яка стала керівником стратегічного об’єднання виробників оборонних технологій — “Технологічні Сили України” (ТСУ). Вона не є секретаркою чи спеціалісткою з комунікацій. Це директорка, що відповідає за експорт озброєння, координацію виробників дронів, співпрацю з урядом і налагодження діалогу із західними партнерами.

ТСУ виконує фактичні функції державного агента в оборонному секторі, хоча юридично є громадською спілкою:

Представляє виробників дронів та озброєння

Учасники: Ukrspecsystems, Roboneers, Skyeton, AeroDrone, Deviro, ISR Defence та інші.

Ось основні учасники ринку безпілотних літальних апаратів та дронів-камікадзе в Україні.

Співпрацює безпосередньо з Міністерством оборони, Міністерством економіки та Комітетом Верховної Ради України.

Має входження у робочі групи з дерегуляції оборонної продукції,

Пропонує вдосконалення законодавчих актів, регуляторних норм і технічних стандартів.

Ініціює адвокаційні кампанії та розробляє документи, які в подальшому використовуються в рішеннях державних установ.

Публічно працює в зоні повноважень, що властиві державі:

експортне ліцензування

прискорення процесів на сміттєзвалищах

зняття обмежень на продаж зброї

створення стратегії локалізації оборонної промисловості

На момент призначення їй було… 22 роки.

Згідно з наявними відкритими джерелами, у 2022 році Катерина не здобула повної вищої освіти. Її єдиний “досвід у бізнесі” пов’язаний зі стартапом Nuka, що спеціалізувався на виробництві блокнотів і вічних олівців, але вона була усунута з проекту після конфлікту з колишнім партнером. Вона не має жодного стосунку до оборонної індустрії та реального досвіду управління.

Інше — це історії з форумів, зображення з генералами, селфі на фоні бойових дронів. А також — вражаючі зв’язки.

Її батьком є Володимир Михалко, давній знайомий Сергія Лещенка, який раніше працював журналістом, а тепер займає посаду радника голови Офісу Президента Андрія Єрмака. Це той самий Лещенко, який на знімку 2018 року розважався разом з Михалком у VIP-зонах нічних клубів Києва. Чи це просто збіг обставин? Важко у це повірити.

Дочка друга керує експортом безпілотників, артилерійських систем і “цифрових технологій” під час найбільшого збройного конфлікту в Європі з 1945 року.

Жодного конкурсу. Жодної публічної процедури. Жодного аналізу. Лише тихе призначення через “своїх”.

Це все ми вже бачили:

Юлія Марушевська — голова Одеської митниці у 26

Анастасія Дєєва — заступниця міністра внутрішніх справ у 24, із вигаданим досвідом

Тепер це Михалко. Та ж сама структура, та ж сама мова. Та ж сама реакція: “Це реформа, сексизм, нова еліта”.

Але цього разу не йдеться про декларації чи контрабанду. Йдеться про війну. Йдеться про зброю. Йдеться про життя.

Формула “успіху” у воюючій країні виглядає приблизно так:

1. Мати зв’язок з важливими особами на вечірках.

2. Бути лояльною, привабливою, мовчазною

3. Виступати на форумах — ключове значення має зображення, а не текст.

4. Одержати позицію без конкурсного відбору та без пояснень.

5. У відповідь на контроверсію – забезпечити швидке медійне покриття “грантової спільноти”.

Государство без стыда.

Поки на передовій віддані фахівці ведуть боротьбу без перспективи повернення, у тилу “свої” призначають на ключові посади коханок, дочок і піарниць. Ідеться не лише про міністерства, а й про оборонну промисловість, ліцензування, логістичні структури та експорт озброєння.

Поки пілоти самостійно займаються пошуком комплектуючих, фахівці з комунікацій працюють над оформленням тендерів для візуальної ідентифікації центру дронів.

Поки сапери ризикують своїм життям під Бахмутом, 23-річні молоді спеціалісти отримують зарплати по 200 тисяч гривень за підготовку презентацій англійською мовою.

Поки досвідчені військові фахівці залишають країну через збої в системі, їхні позиції заповнюють “зірки інтернет-дискусій” у сукнях вартістю $9000.

Галерея нової “еліти”

Це вже зовсім не поодинокий випадок. Це – справжня послідовність призначень:

Катерина Михалко — оборонний експорт

Анна Замазєєва — очільниця відділу медичних закупівель, яка не впоралась із забезпеченням логістики.

Дарія Герус є кураторкою в напрямку донорства в Міністерстві охорони здоров’я, хоча не має спеціалізованої освіти у цій сфері.

Молоді “реформаторки” в Мінекономіки, Укроборонпромі, Центрах відновлення — призначені за друзів, за сторіс, за спільні вечірки

Це не лише про жінок. Це стосується цілісної системи, яка веде до визначення ключових фігур, що є зручними. Тих, хто підпише документи, але не поставить жодного запитання. Тих, хто стане обличчям кампанії, але уникне відповідальності.

Ми заслуговуємо на інформацію:

Хто обрав Катерину Михалко на цю посаду?

Хто затверджував її кандидатуру в ТСК?

Чому в державі, де кожна ракета на вагу золота, важливі рішення приймаються за принципом “своя – неприваблива – усміхається”?

Чому особи, які займають ключові позиції в стратегічних сферах, не проходять жодних відборів, не звітують публічно і не дають відповіді на запитання? Україна потребує не формальних кадрів, а справжніх фахівців. Тих, хто обирається не на основі зв’язків, а завдяки професійним досягненням. Хто в 24 роки зайнятий не участю у форумах про дрони, а активно займається розробкою систем управління артилерійськими підрозділами. Хто у 26 років не очолює оборонний експорт, а працює на полігоні разом із конструкторами.

Ганьба такій державі, яка призначає танцівниць і доньок друзів замість професіоналів.

Ганьба країні, яка в час війни будує “нову Україну” зі старого блата.

Сором тим, хто вважає, що ми цього не помічаємо. Ми помічаємо. І ми не забудемо.

Ми ще маємо шанс зупинити це. Але він тане з кожним подібним призначенням.

Владислав Смирнов

Источник: www.stolychno.news

No votes yet.
Please wait…

No votes yet.
Please wait...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *