Дискусія про те, як зміняться підходи до якості вищої освіти, мабуть, є нині темою не найбільш популярною, не найбільш затребуваною освітянами, та й суспільством загалом. Начебто це й зрозуміло: зараз на часі подолання багатьох викликів в освітянській галузі: безпечне перебування дітей у дитячих садках і школах, розумний баланс між аудиторним та онлайн навчанням, непроста вступна кампанія – як для абітурієнтів, так і для закладів освіти, болючі кадрові та матеріальні проблеми, викликані війною.
Однак, однією з гострих для майбутнього української освіти загалом проблем залишається якість освіти. Чому саме ця проблема?
Справді, неймовірними зусиллями педагогічних колективів заклади освіти продовжують існувати і діяти в цих непростих небезпечних умовах: пережили релокацію, були частково або повністю зруйновані, зазнали людських втрат.
Проте неможливо боротися за виживання і подальше існування системи без утримання у фокусі уваги належної якості підготовки та відповідності спільним європейським принципам. Зокрема, для вищої освіти вкрай важливим є збереження та гармонійне поєднання фахової та гуманістичної складових змісту освіти.
Принципи долучення роботодавців і студентів до формування освітніх програм, навчання через дослідження, практикоорієнтованість, постійний перегляд та осучаснення освітніх програм, студентоцентризм уже почали зреалізовуватися в українській вищій освіті, але їх повноцінне застосування потребує багаторічної кропіткої роботи, пошуку оптимальних моделей для кожної конкретної освітньої програми. Тож, на нашу думку, формальна реалізація освітнього процесу без постійного самомоніторингу, зокрема опитувань, вдосконалення та оновлення змісту освіти, створення належного освітнього середовища, здатного реагувати на виклики, призведе до неминучого зниження якості освіти.
Освітній процес триває, викладачі та студенти завдяки нашим іноземним партнерам отримали надзвичайні можливості академічної мобільності, студенти в Україні закінчили навчання та вступають на наступний освітній рівень. Усі ці процеси потребують юридичного упорядкування, у тому числі в процедурі акредитації як зовнішнього оцінювання забезпечення якості.
Завдяки наполегливій, без перебільшення – героїчній праці всіх залучених до процесу акредитації: гарантів освітніх програм, експертних груп, членів галузевих експертних рад – були завершені всі процедури, які розпочалися до повномасштабного вторгнення.
Реагуючи на об’єктивні реалії, для сприяння закладам освіти та захисту інтересів студентства була запроваджена спрощена процедура акредитації, що дозволила вчасно здійснити випуски, відкрити процедури формування разових спеціалізованих вчених рад. Були внесені зміни до Порядку присудження ступеня доктора філософії та скасування рішення разової спеціалізованої вченої ради закладу вищої освіти, наукової установи про присудження ступеня доктора філософії, що зняли часові обмеження етапів підготовки та захисту дисертаційного дослідження і дозволили продовжити підготовку здобувачів та організацією захистів в умовах війни. Відповідно до нормативної бази воєнного стану 676 освітніх програм отримали умовну (відкладену) акредитацію, а за повною процедурою ухвалено рішення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти за 132 освітніми програмами.
Незважаючи на жахіття війни, ми переконані, що продовження функціонування систем забезпечення якості в освіті важлива. Цілком зрозуміло, що вона вимагає перегляду і вдосконалення, зокрема адаптації до реалій.
Проаналізувавши досвід зовнішнього забезпечення якості вищої освіти та імплементації оновленої моделі акредитації освітніх програм, починаючи з 2019 року, особливо в період пандемії та воєнного стану, Національне агентство напрацювало зміни до Положення про акредитацію освітніх програм. Враховуючи непрогнозованість функціонування закладів вищої освіти (форма навчання, період навчання, кадрові та матеріальні зміни, викликані екстраординарними умовами), Національне агентство намагалося виробити гнучку модель, що може бути застосована для закладів, що перебувають в різних обставинах.
Однією з головних концепцій є можливість для закладів самостійно обирати вид акредитації, яка може відбуватися за повною та спрощеною процедурою.
Спрощена процедура передбачає проведення повноцінного самооцінювання закладом вищої освіти, однак може бути обмежена частковим проведенням експертизи в разі недобросовісно поданої інформації. Ця зміна загалом спрямована на здійснення самостійного внутрішнього аналізу освітніх програм системою забезпечення якості, її спроможності, оцінку перспектив конкретних освітніх програм. Не менш своєчасним є вдосконалення процедурного аспекту роботи експертних груп та галузевих експертних рад, оскільки здобутий на сьогодні досвід дозволяє внести необхідні зміни.
Важливою зміною став також новий розрахунок вартості акредитації. Розуміючи стан економіки, її пріоритети, Національне агентство виступило з ініціативою значно зменшити вартість акредитаційної експертизи. Хотілося б, щоб учасники акредитаційного процесу з розумінням поставилися до цієї зміни.
Ще однією суттєвою запропонованою зміною стало розширення можливостей одночасної акредитаційної експертизи групи освітніх програм: вона спрямована на оптимізацію використання часових, людських і фінансових ресурсів. Такий підхід до акредитацій притаманний практиці багатьох іноземних установ оцінювання якості. Сподіваємося, що подібна процедура виправдає себе і в Україні.
Незважаючи на виклики щодо проведення акредитації у воєнний час, Національне агентство продовжує приводити свої процеси і процедури у відповідність до настанов і рекомендацій Європейського простору вищої освіти, зокрема йдеться про уточнення статусу міжнародних експертів та активізацію їх залучення до нашої роботи. Постала необхідність унормування і проведення Національним агентством спільної акредитації разом з іноземними установами оцінювання якості.
На сьогодні важливо не зупиняти пошуки оптимальних моделей і вдосконалювати існуючі процедури, щоб продовжувати розвиток системи забезпечення якості вищої освіти.
Сподіваємося, що запропоновані нами зміни допоможуть закладам освіти зберегти власні напрацювання та, подолавши виклики часу, стати інтелектуальними центрами відродження України.
Андрій Бутенко, голова Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти; Олена Єременко, заступник голови Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти
Источник: osvita.ua
