По-перше, варто визначитись, чи ви готові виїхати за кордон. На сьогоднішній день більшість можливостей передбачають фізичне перебування на роботі в іншій країні, що не є проблемою для науковиць, але не всі мають можливість перетнути кордон.
Шукати вакансії можна вже в дорозі чи після виїзду, адже країни Європейського Союзу надають українцям візи з дозволом на роботу. Можливості дистанційної роботи можуть з’явитися пізніше, адже українські науковці вже закликають до їх створення через петицію.
Наступним кроком варто визначитися з іноземними мовами, які ви можете використовувати в роботі – це допоможе звузити географію пошуку нового місця.
Більшість закладів вищої освіти за кордоном будуть відкриті для англомовних науковців. Тим не менше, для тих, хто готовий працювати з іншими європейськими мовами, теж знайдуться можливості.
Наприклад, французький уряд вже почав фінансувати створення тимчасових позицій для українських вчених через програму солідарності з Україною PAUSE. Ініціатива Філіпа Шварца в Німеччині продовжила термін подачі заяв на програму для українців. Такі програми передбачають самостійний пошук дослідником приймаючого університету, і саме заклад, який готовий взяти на роботу українця, подається на урядове фінансування.
Обмежені мовні навички не стануть на заваді переміщенню, адже країни східної Європи також готові приймати українських науковців. Адаптуватися до роботи в слов’янських країнах може бути легше вченим з обмеженим знанням західноєвропейських мов. Наприклад, Болгарія готова приймати дослідників у своїх університетах, проте поки що вони не мають організованого процесу подачі заявок на вакансії, тож варто звертатися до болгарських університетів напряму.
Другим кроком має бути визначення університету, який готовий прийняти вченого на тимчасову позицію. Зверніться до колег з попередніх проектів та програм, адже вони можуть безпосередньо рекомендувати науковця, виходячи з попереднього досвіду співпраці.
За відсутності пропозицій від партнерських університетів звертайте увагу на інформацію в інтернеті. Активісти почали створювати бази даних можливостей для українських науковців (Science for Ukraine, Labsarena).
Тюбінгенський університет Еберхарда Карла створив власний фонд підтримки українських дослідників.
Якщо оголошені можливості не підійшли, зверніться до мережі Scholars at Risk («Дослідники під ризиком»), яка працює над захистом науковців. На сайті мережі можна звернутися по допомогу із пошуком приймаючого університету.
Безумовно, крім науковців, можливості продовжити навчання та дослідження шукають і студенти. Варто звернути увагу на перелік ресурсів, який підготувала Норвезька студентська організація SAIH https://saih.no/assets/docs/SAIH-Student-Assistance-Information.pdf.
Аспірантам українських закладів вищої освіти та наукових установ може бути цікаво податися на позиції visiting student / visiting research student, які дозволять продовжити дослідження за кордоном.
наука
Источник: osvita.ua
