Наприкінці минулого тижня освітню сферу сколихнула новина про ініціативу голови парламентського комітету з питань освіти, науки та інновацій запитати в учасників вступної кампанії перелік і кількість іспитів, які вони хочуть складати для вступу в університети.
Важко сказати чи були аналогічні прецеденти в історії сучасних освітніх систем, але…
Загалом питання звичних іспитів для вступу в університети, які у мирні роки відбувалися у формі ЗНО, стало спочатку обговорюваним, а згодом – політизованим. Тиск зацікавленої аудиторії на владні інституції щодо забезпечення привабливих умов вступу тривав упродовж кількох місяців.
В результаті депутати освітнього комітету парламенту вирішили взяти на себе не звичну для законодавця функцію формування переліку іспитів для вступу до університетів, а згодом, провівши голосування щодо кількості та переліку конкурсних предметів, – знизили планку дискусії, викресливши з неї фахову складову.
Чи варто говорити, що більшість майбутніх учасників тестування та їхніх батьків проголосували за найменшу кількість конкурсних предметів із запропонованих у голосуванні?
Очевидно, що більшість вступників і батьків у своєму прагненні спрощення моделі НМТ змагається за можливість бюджетного навчання, але розʼяснювати публіці, що 70 % абітурієнтів не отримають бюджетного місця внаслідок голосування за освітній бюджет самими ж депутатами комітету, вочевидь не хочеться.
При цьому нехтування позицією МОН, яке має спеціалізовані інституції з питань оцінювання та фахівців, прогностичними ідеями яких варто було б скористатися, занурило профільний комітет у стан популізму.
Фактично, зниження контрольованих вступних порогів для абітурієнтів в умовах війни, на переконання депутатів, – місія благородна. Діти страждають, навчаються дистанційно в умовах повітряних тривог і відключень електрики… Що має зробити відповідальний депутат? Звісно, допомогти. Отримавши результати голосування, члени комітету одразу ж провели робочу зустріч із представниками МОН, і, оперуючи результатами, переконували їх обрати сторону добра.
Водночас, зайшовши на крихкій лід, автори ідеї поставили себе, а насправді державні інституції, у пряму залежність від побажання широких мас. Кількість побажань цих мас лише збільшуватиметься і кожна група матиме свої сенси. Але ця «благородна місія» рухатиме суспільство щораз далі від освітніх політик, визначених колись авторами складних і непопулярних реформ.
Характерно, що вже зараз учасники опитування вимагають від депутатів звільнити їх від обов'язкового іспиту з математики. Таким чином, дискутанти визнають важливість математики, але через складність її вивчення в умовах дистанційного навчання пропонують не враховувати результат з математики під час вступу. Однак, вони забувають, що тест з математики скерований на вимірювання рівня сформованості когнітивних складових, важливих і для інженера, і для юриста, і для журналіста. І жоден інший тест цей рівень не виміряє.
Уявімо на мить, що народні обранці комітету ВР іншого профілю, наприклад податкового, оголосили голосування серед підприємців щодо переліку та ставок податків. Можна запропонувати нескладну конструкцію і закликати взяти участь у голосуванні.
Яку ж ставку підприємці визначать як найбпривабливішу – 20%, 10%, 5% чи 1% податкового навантаження від їхнього сукупного доходу? Може, ще й відмовляться від одного-двох незручних податків?
А наступного дня можна закликати Мінфін утілити побажання підприємців і скасувати податки, спираючись на результати опитування. Цікаво, як позначиться таке рішення на фінансовому стані та безпеці країни.
Та повернімося до освіти. За висновками, наведеними у звіті УЦОЯО щодо проведення НМТ-2022, субтести з української мови, математики й історії України, запропоновані минулорічним випускникам, були закороткими й не вимірювали вповні рівень успішності абітурієнта з цих предметів.
Тобто фахівці стверджують, що наразі маємо обговорювати й удосконалювати комп'ютерне тестування. Натомість ми обговорюємо вилучення «незручних» предметів з переліку НМТ.
Варто зазначити, що наразі депутати навіть не починали дискусію щодо рівнів складності та глибини перевірки знань вступників – ідеться лише про виключення найскладніших предметів.
Ба більше – рівень знань учасників тестування визначатиметься за рейтинговою шкалою, яка визначає місце вступника в загальній групі. І якщо всі учасники матимуть незадовільні знання з історії або іноземної мови, учасник, який набрав найбільшу, а не максимальну кількість балів, отримає найбільший рейтинг, що дозволить мати переваги при вступі.
Розповідати про це вступникам і батькам занадто складно, тому легше викреслити незручні й непопулярні предмети з переліку обов'язкових. Відповідно, цього року буде багато двохсотбальників і країна пишатиметься їхніми досягненнями.
Бюджетних місць, звісно, не вистачить навіть третині охочих, але вас любʼязно запросять навчатися за контрактом до будь-якого університету. Ви не складали іноземну чи математику? Ну війна ж… запрошуємо.
Чи замислюються про це сьогоднішні батьки? Радше, ні. Але їх точно хвилюватиме це питання за кілька років, коли інвестиції у вищу освіту, кредити та позики не будуть виправдані робочим місцем, отриманим випускником вишу.
Ця й багато інших складових є прямою мотивацією вступу до закордонного університету для амбітних випускників шкіл, чого так не бажають у МОН.
Збанкрутіння якості університетської освіти, про яке вже варто говорити, призведе до катастрофічних результатів освітньої сфери.
У минулому житті МОН визначало групи вступників, які за результатами своєї успішності мали брати участь у конкурсному відборі, комісії визначали порогові бали, будували шкали, зважали на відсоток вгадування… Наразі всі досягнення минулого відкинуті на маргінес. А маргінальні ідеї табачниковського минулого декларуються як революційне єднання народу і освітньої влади.
Повертаючись до сенсів, варто замислитися, а в чому ж полягає інтерес держави в освітній сфері? Перш за все в конкурентній освіті, що надаватиме економіці спроможного випускника, який, ставши на свій професійний шлях, створюватиме додаткову вартість, приносячи користь державі та забезпечуючи свою сім'ю.
Дії депутатів наразі нагадують слона в крихкому скляному світі освітніх оцінювань. Слона, який вирішив зробити послугу ймовірному виборцю, який навряд чи згадає і слона, і послугу вже у вересні, переступивши поріг університетської аудиторії.
Але політика залишиться політикам, а наступники муситимуть ухвалювати дуже непопулярні рішення, щоб відкопати з небуття одну з найбільш вдалих реформ десятиріччя й повернути звичну всім конкурсну систему відбору до університетів.
ЗНО
Источник: osvita.ua
