Наші партнери усвідомили, що у війні Росії проти України не можна зупинитися десь посередині, тому нарощують військові виробництва та посилюють допомогу. Утім, іноді від певних політиків лунають заяви нібито війну в Україні не можна вирішити за допомогою зброї.
- 1Що показали протести в Башкирії
- 2Чи залишать війну в Україні чоловіки з Башкирії
- 3Що гальмує фінал війни проти Росії
- 4Що зафіксував Зеленський у Давосі
- 5Чому партнери не надають необхідну кількість зброї
- 6Жорстка реакція на рейтинг армій світу
- 7Що вирішить результат війни
Радник голови Офісу Президента України Михайло Полодяк в ексклюзивному інтерв’ю 24 Каналу наголосив, що війну Росії проти України можна розв’язати кількістю високотехнологічних збройних рішень. Більше про це, протести в російській Башкирії та заклики до перемир’я із Росією – читайте далі в матеріалі.
Що показали протести в Башкирії
У російській республіці Башкирії почалися масові протести. Мітингувальники закликали чоловіків повернутися з війни в Україні та захищати свою землю та народ. Навіть з цього уже можна зробити висновок, що протести на території Росії можливі?
Безумовно, можливі. Я б не сказав, що все це було без сенсу. Близько 10 тисяч людей вийшли протестувати проти того, що місцевий активіст Фаїль Алсинов отримав 4 роки. Безумовно, ми бачили достатньо жорсткі зіткнення між протестувальниками і росгвардією. Це непогано. Питання в тому, що ми також побачили ще декілька важливих речей.
Найперше, що силова Росія боїться таких протестів. Безумовно, якби протестувальники використовували суттєвіші засоби впливу, ніж сніг, то, напевно, було б більше результативності. Крім цього, ми побачимо, що протестувальників арештовуватимуть. Для регіону це теж непогано, бо це тільки збільшуватиме протестні настрої.
До речі, такі протестні настрої ми бачимо не вперше. Я нагадаю про Дагестан. Там також були протести, але у людей ще немає розуміння, що з усім цим робити. Адже у Росії довго культивувалось, що силова вертикаль дуже потужна і вона все контролює.
Безумовно, війна дуже сильно налякала людей. Вони довгий час взагалі боялись говорити про війну, а якщо десь протестували, то виключно через свою проблематику. Але сьогодні вони розуміють, що є причини та наслідки.
Мітинг в місті Баймак, що в республіці Башкортостан: дивіться відео
Війна – це також менше грошей, роботи, соціальних транспортів, ЖКГ не працює, кількість смертей дуже велика і так далі. Вони починають пов’язувати між собою ці причини та наслідки. І це добре, бо призведе до більш суттєвих наслідків в достатньо короткі терміни. Мені це подобається. Але очікувати, що це одразу призведе до потужних виступів – ні. Але буде один регіон, потім інший і так далі.
Чи залишать війну в Україні чоловіки з Башкирії
Чи повернуться люди в Башкортостан з поля бою в Україні – поки що ні, бо для цього потрібні відповідні події на лінії фронту. Для того, щоб щось почало відбуватись з російськими мобілізованими, потрібні суттєві тактичні поразки. Щойно вони будуть, тоді психоемоційний стан мобілізованих буде негативним. Він і сьогодні не позитивний, але тоді все накладатиметься.
Є ще одна складова, яка мені подобається. У Росії одразу починають блокувати телеграм-канали, будь-які комунікаційні можливості, щоб це не розповсюджувалося, щоб не давати змоги проговорювати певну тему у російському медіапросторі.
До речі, тут досить дивна поведінка Павла Дурова. Він постійно говорив, що телеграм – це осередок вільного слова, що там не може бути ніяких заборон, але щойно фсб говорить про те, що треба заблокувати телеграм-канали, які пишуть про події в Башкортостані, – він це досить швидко робить.
Тобто маємо зрозуміти, що телеграм все ж таки модерується, зокрема Росією та дуже активно. Принаймні все, що стосується внутрішнього телеграм-простору.
Але ще раз підсумую: якщо таких осередків протесту стане більше, то ми побачимо іншу картину того, що відбувається у Росії.
Що гальмує фінал війни проти Росії
Пропагандист Сєргєй Мардан також відреагував на протести. За його словами, за будь-які спроби просунути місцеву державність треба карати. Також можна згадати риторику Владіміра Путіна у 2014 році, коли він навпаки закликав українців виходити на протести, обіцяв приєднати території до Росії. Але виявляється, що сепаратизм на місцевому рівні їм не надто подобається.
Це класична російська шизофренія. Вони називаються “Російська Федерація”. У їхньому законодавстві немає можливості для будь-якого регіону легально вийти зі складу федерації. Таких процедур немає.
І навіть якщо, наприклад, 99,9% населення скаже, що не хоче бути у складі Росії, то легальних інструментів, окрім військового протесту, у нього не буде. Це показує, як вони загалом ставляться до можливості проявляти свободу.
Але я б навіть не цього пропагандиста згадав. Є офіційні особи, наприклад, Пьотр Толстой – віцеспікер російського парламенту, якого не існує. Чому не існує? Бо не конкурентний, це не парламент у класичному демократичному розумінні цього слова. Це щось схоже до того, як у Радянському Союзі, коли набирали людей, щоб показати нібито є представницька влада.
Цей віцеспікер говорить про те, що треба заборонити будь-які національні рухи, максимально жорстко карати будь-які національні прояви в тих чи інших регіонах. Це стає для них ключовим наративом, що знову ж таки – непогано.
Для багатьох це буде шоком, бо вони ж думали, що можуть про щось говорити на рівні автономних країв, областей, республік. Можуть говорити про етнічність, автентичність, але сьогодні ми бачимо, що є шовіністична Росія, яка жорстко каратиме всіх, хто має іншу думку щодо етнічності.
Усе це достатньо швидко просувається. Росія демонструє максимально швидке повернення навіть не до брежнєвського часу, а до пізнього сталінського.
Я нагадаю про такого філософа, як Олександр Зіновій, який написав гостросатиричний роман “Зяючі висоти” про те, що таке Радянський Союз. Після цього він був депортований, позбавлений всіх нагород, зокрема бойових, і залишив територію СРСР.
Його дружина у такому сталінському стилі говорить про те, що треба карати філософів, які не поділяють концепції шовіністичної Росії. Тобто це вже такий демонстративний пошук ворогів народу. Усе це достатньо швидко відбувається.
Так само щодо заборони проявів будь-якої етнічності на державному рівні. Згадаймо сталінські часи, коли були депортації цілих народів, щоб вони асимілювалися десь в інших місцях. Усе, що ми зараз бачимо, – це ознаки того, що Росія демонструє максимально мерзенні риси класичної навіть не радянської, а неосталінської імперії.
З інформаційного погляду, це досить ефектно виглядає для наших партнерів. Вони вже позбавлені ілюзій щодо того, що Росія – це країна, з якою вони мали достатньо плідні економічні відносини упродовж останніх 20 років.
У цій війні питання не просто про якісь абстракції, території і так далі, а питання виживання цивілізації. Тієї, до якої ми з вами звикли, до якої звикли в Європі.
Також є та, яку сьогодні пропонує Росія – це така абсурдного типу ГУЛАГівська інфраструктура, коли все заборонено, коли багатьох просто знищуватимуть, бо вони не подобаються, коли скасують всі етнічні, релігійні ознаки. Це досить швидко призведе до того, що Росія дійсно буде ізольована.
На жаль, цього не відбувалось протягом майже двох років війни. Я вважаю, що ключовим чинником, який не дозволяє пришвидшити фіналізацію війни, є неповна ізоляція Росії. Як вона проявляється?
- Росія активно використовує міжнародні майданчики для того, щоб просувати пропагандистські наративи, візьмемо до прикладу Радбез ООН;
- Росія активно бере участь у самітах. Для мене дикий приклад – це участь Сєргєя Лаврова у саміті ОБСЄ щодо загальноєвропейської безпеки в Скоп’є;
- на території Росії активно працюють європейські споживчі компанії, вони багато заробляють;
- через треті країни певні громадяни Росії можуть спокійно мандрувати по світу. Поки не ізольована Росія – це виглядає дивно.