Домой Користні поради Нова влада: що чекає на нас в освіті?

Нова влада: що чекає на нас в освіті?

23
0

За виступом «Чому не вчить сучасна школа» на iForum представника президентської команди з питань освіти і науки Сергія Бабака «Освіторія» спостерігала особливо уважно. Основний посил не новий: українську освіту слід глибоко реформувати «із системи минулого на систему майбутнього». А сама держава має «інвестувати в освіту та змінити її зміст». Для початку — відкрити ринок освітніх послуг для приватних ініціатив та іноземних закладів. Ми занотували для вас найцікавіше.

Освітній експерт — про те, чого не вчить сучасна школа і які технології докорінно змінять життя людства. Чим цінна ідея універсальних підручників, які постійно оновлюватимуться, як Вікіпедія, та чи варто таке впроваджувати в Україні? Чому забороняти дітям користуватися смартфонами у школі — злочин? Чому школам не потрібно «володіти» вчителями і бібліотеками, а просто мати до них доступ? Чому масові онлайн-курси ніколи не зможуть замінити офлайн-навчання? Чому система оцінювання у формі стандартизованих тестів — «зло»? 

Сергій Бабак, міні-досьє «Освіторії»

Експерт з освіти, науки та інновацій, економіст. У минулому викладач, вчений, топ-менеджер університету, керівник наукового центру Національної Академії наук, член Національного агентства щодо забезпечення якості вищої освіти.

Нині — куратор освітнього напрямку Українського інституту майбутнього, експерт з освіти і науки команди Зеленського. Консультує і створює рішення, як правильно трансформувати освіту відповідно до викликів найближчого майбутнього, доктор технічних наук. Опублікував понад 50 наукових робіт, серед них — 7 монографій та 2 підручники.

Якою буде школа майбутнього?

Пропоную поговорити про сучасну школу та про те, чого вона вчить, а чого ні з дещо незвичного ракурсу. Коли школа постала в тому вигляді, в якому ми її знаємо, та які завдання вона вирішувала? Отож, школи з’явилися приблизно 200 років тому під час промислової революції. У них швидко й стандартизовано навчали велику кількість людей конкретного набору знань, які б відповідали потребам того часу.

А от щоб зрозуміти, якою має бути справді сучасна школа, треба врахувати тренди майбутнього. Видатний футуролог Кевін Келлі, редактор журналу Wired у книзі «Невідворотне. 12 технологій, що формують наше майбутнє» розповідає, як технологічна галузь змінить наші життя, які професії зникнуть та в якому напрямку рухатиметься світ наступні 30 років.

1. Інтернет & інформація

Раніше інформація цінувалася на вагу золота — її було важко отримати, а вчитель-носій був транслятором інформації для великої кількості дітлахів. З появою інтернету інформація стала доступною та практично безкоштовною.

Якщо зайти до школи та подивитися, як відбувається комунікація між вчителями та учнями, можна помітити, що школярі щось постійно гуглять. Який сенс навчати довго й нудно того, що кожен може відшукати у відкритому доступі за 30 секунд? Роль вчителя змінилася, тому ретранслювати знання в школі через педагогів немає сенсу.

Вчитель має навчати працювати з інформацією, розпізнавати хибну, фільтрувати її, обробляти та обирати найважливіше. Адже потік інформації з кожним роком зростає, і це має визначальне значення для нашої роботи із самою суттю освіти.

2. Бурхливий розвиток штучного інтелекту

Роботи дійсно відберуть у людей мільйони робочих місць. Через 20 років це буде дуже відчутно для людства, але боятися немає сенсу. У деяких сферах роботи ніколи не замінять людину. Homo sapiens завжди будуть потрібні там, де треба продати емоції та враження. Так чи інак, людям доведеться вчитися жити і працювати поряд із роботами.

Штучний інтелект розвивається шаленими темпами. Діти в школі щодня мають з ним справу: будь-який запит у Google, скролінг у Facebook — він відстежує кожен крок у цифровому світі. Взаємодія відбувається нон-стоп. Зовсім скоро замість традиційних домашніх улюбленців котика чи собачки у людей «житиме» такий собі штучний інтелект, який допомагатиме та стане частиною нашого життя.

3. Інформаційні потоки

Інформація вже не є статичною. Раніше інформація «жила» здебільшого у формі файлів, які ми відправляли в папки та час від часу діставали звідти. Потім з’явилися веб-сторінки із гіперпосиланнями, які й сформували інтернет у тому вигляді, в якому ми його знаємо.

Третій етап еволюції інформації — потоки. Ще 10–15 років тому пересічна людина могла вдовольнитися новинами з газети, яка відставала на добу від поточного інформаційного простору. Зараз новини ми отримуємо в реальному часі, у потоці. Інформація із запізненням нас не влаштовує. Ці потоки скрізь: стрічки новин у соцмережах, наприклад.

Я впевнений, що підручники через 10 років будуть схожі на Вікіпедію. Немає сенсу видавати багатотисячні наклади навчальної літератури. Так, ці книги можуть відрізнятися за наповненням, але краще зробити один підручник, який постійно доповнюватиметься новими посиланнями, реальними життєвими кейсами. Певний, і наша країна врешті-решт прийде до ідеї універсальних підручників, які будуть постійно оновлюватися, як Вікіпедія.

4. Екранна епоха

Епохами люди передавали інформацію у форматі «з вуст у вуста». Після появи друкарського станка та друку людство черпало інформацію з книг. Зараз ми стаємо «екранними людьми» — черпаємо інформацію з екранів, а не з друкованих джерел. Екрани скрізь! Є статистика, що на кожну людину, яка живе на Землі, припадає по 2 екрани, а через десять років буде 20. Діти, які народилися після 2000 року, вже і не знають життя без екранів. Паралельно в школах часто виникають дискусії про заборону тих же смартфонів. Певний, забороняти дітям користуватися смартфонами в школі — злочин! Вчителям варто поступово перевчатися та застосовувати смартфони школярів на уроках, як це зараз роблять в експериментальних американських школах.

5. Спрощення процесів

У недалекому майбутньому кожній школі не потрібно буде мати власну бібліотеку. А в Україні, на секундочку, понад 17 тисяч шкіл! Уявімо, наскільки все спроститься, якщо не потрібно мати 17 тисяч бібліотек, а просто мати доступ до бібліотеки. До того ж у багатьох школах світу вже немає штатних викладачів. Не потрібно «володіти» вчителем. Треба мати доступ до вчителя в певний момент. Вчитель може перебувати в будь-якому куточку світу.

Ще одна тенденція сучасної інформації — вона «запрограмована» на стрімке поширення. Децентралізація, фріланс, краудфандинг — усе це сприяє тому, що ми можемо навчатися, викладати й працювати, збирати команду з будь-якого куточка світу, з будь-якого гаджета. У зв’язку із цим треба навчати дітей ключової навички: групової роботи та співпраці.

6. Фільтрація інформації

Потік інформації шалений, це ми давно відчуваємо на собі. Раніше, щоб бути включеним у подію, треба було фізично бути присутнім у тому місці. Зараз ці потоки — тут і з нами, у нашій кишені разом зі смартфоном. Але ця інформація — фільтрована. Її фільтрує для нас держава та політичні сили у своїх інтересах, а також великі корпорації — щоб ми купували їхню продукцію. Гроші корпорації цікавлять набагато менше, аніж наша увага. Увага — нова валюта. Той же YouTube для нас з вами безкоштовний, але на нас із вами ця корпорація заробляє величезні кошти! Цей тренд змінюватиме освіту. Тому нам треба навчати дітей фільтрувати інформацію, відрізняти правду від брехні, адже понад 50 % інформації в інтернеті, за новітніми дослідженнями, — фейки! Школярів треба буде досконало навчити управляти власною увагою.

Ще одна архіважлива навичка — змішування. Письменність раніше — вміння читати й писати. Але в цифрову еру до цих вимог додалося вміння керувати комп’ютером. Змішування — нова письменність. Ми маємо навчитися шукати інформацію, вміти її відфільтрувати і знайти цінне, компілювати та синтезувати її правильно, щоб створити нові знання. Саме це буде найзатребуванішою навичкою за 10–15 років. Адже всі відкриття зараз відбуваються на міждисциплінарному науковому поребрику.

7. Віртуальна та доповнена реальність

Особисто я не вірю в масові онлайн-курси, як і в те, що вони коли-небудь зможуть замінити офлайн-навчання. Ні, не зможуть! А от VR-реальність неодмінно впливатиме на освіту, адже не матиме значення, де ви перебуваєте. Важливий лише канал зв’язку та високоякісне обладнання. Але треба врахувати важливий нюанс: будучи у віртуальному просторі, ви втрачаєте анонімність — про вас усе відомо. Кожен крок фіксується та залишається в інфопросторі назавжди. Тож треба буде навчати дітей правильно працювати над тим, які «сліди» вони там залишають. Це про інформаційну гігієну.

Сенсори, big data і прозорість — три ключові моменти, яких треба навчати дітей за шкільною партою. Тенденція носити на собі купу сенсорів тільки посилюватиметься.

А тепер питання до вас: чи ми готуємо зараз в українських школах дітей до викликів майбутнього? Моя відповідь — ні. Як і 200 років тому, наші вчителі тренують у дітей запам’ятовування матеріалу, вимагають від них озвучення фактів і визначень. А ось мислити самостійно мало хто вчить юне покоління. І ще, на жаль, більшість наших шкіл вбиває потяг дітей до креативу та знищує мотивацію. Систему оцінювання у формі стандартизованих тестів я взагалі вважаю вселенським злом. Такі тести знищують школи та саму суть ефективного навчання.

Тож сучасна школа має готувати до реального життя, розвивати таланти і креативність. Адже діти приходять до школи дуже різними, зі своїми талантами і драйвовими мріями, а потім навчаються в певному стандартному темпі. Ніхто не може дозволити собі потрібний темп, і діти виходять зі школи більш «однаковими», ніж завітали сюди вперше. Але Україні не потрібні стандартизовані особистості — нам треба креативна молодь, навички якої слід розвивати правильно.

Наявна шкільна програма для розвитку цих навичок майбутнього має скоротитися.

Источник: www.osvitoria.media

No votes yet.
Please wait...

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here