Тест на тривожність: перевірте свій стан з Anima

Різка зміна настрою, підвищена тривожність, перевтома? Мабуть кожен український тинейджер переживає щось подібне. Але чи в нормі ваш підліток? Як дізнатися, чи вже йти до психолога, чи ні? Програма Anima від українських розробників здатна просканувати стан психіки за лічені хвилини. Як це працює та чому важливо саме для підлітків, розповідає Сергій Данилов, експерт у галузі нейронаук та співзасновник стартапу Anima.

Як працює тест на тривожність?

Нейробіологічний тест Anima допомагає швидко оцінити власний психічний стан. По суті відповісти на запитання «Як ви?» Тестування проводиться двома способами, за допомогою:

Стандартизованих психометричних опитувальників — коли людина самостійно визначає власний стан.
Візуальним тестом, що базується на концепції викривлення уваги. Тут людина має вільно переглянути серію емоційних зображень, а тим часом програма за допомогою вебкамери відстежує рухи її очей.

Першочергово ми розробляли версію тесту для військових. Але паралельно працювали і над варіантом для цивільних. Тому зараз будь-хто може скористатися нашим тестом.

Метод оцінювання психічного стану наразі спрямовано на виявлення депресії та тривоги. Щоб помітити ознаки депресії, ми оцінюємо реакції на зображення, які можна інтерпретувати як зниження настрою, втрату інтересу та пошук негативу.

При тривозі — оцінюємо, як людина розпізнає загрозу та очікує на неї. Звісно, всі ми реагуємо на загрозливі стимули. Навіть коли 6-місячна дитина, яка ніколи не бачила змій, подивиться на зображення плазуна, у неї розширяться зіниці та зображення викличе порівняно більшу увагу. Але якщо викривлення уваги в бік загрози занадто сильне — це є біомаркером ймовірності формування емоційного розладу.

Важливо розуміти, що власна оцінка психологічного стану та результати візуального тесту не завжди збігаються. У нас були ситуації, коли підлітки оцінювали себе як дуже тривожних або депресивних, вважали, що їм потрібен психотерапевт і ліки. Але після проходження тесту побачивши невисокі показники, запитували: «Невже я це собі вигадав?». Часто після цього вони раптом перемикались у режим «зі мною все гаразд». Це наче ефект плацебо, хоча швидше, йдеться про те, як самопізнання змінює емоційний стан. Навіть трішки дивно, як люди можуть швидко змінювати своє ставлення, якщо є незалежне підтвердження.

Чому наша увага — об’єктивний показник тривожності?

Між нашими думками та фізичним станом завжди є двосторонній зв’язок. З одного боку ми можемо в усьому бачити та очікувати загрозу та негатив через загострену увагу. З іншого — тривожні думки, румінація та нестача позитивних стимулів можуть викривляти увагу так, що світ сприймається все менш привітним місцем. Наші очі працюють ніби прожектор, що вихоплює лише невелику частину реальності. І, звісно, якщо увага налаштована бачити, що світ сповнений небезпеки та страждань, то це викривлення в сприйнятті стає основою формування депресивного чи тривожного розладу.

Так програма визначає відсоток виявлення дисфоричних та ангедонічних викривлень, адже в основі депресії лежить сприйняття довколишнього світу як сумного та безрадісного. А звичайні життєві радощі не приносять задоволення.

Однак, на щастя, наші сприйняття та психічний стан можуть бути покращені за допомогою самонавчання та підтримки від інших людей. Тому знання про те, що такі викривлення є, дозволяють людині зрушити призму сприйняття реальності. І за допомогою такого перенавчання розірвати цю петлю. Врешті-решт ми самі здатні контролювати та відповідати за власний настрій.

У нашого нейробіологічного тесту дві глобальні цілі:

визначити, чи з людиною все гаразд, чи її психологічний стан потребує втручання;
навчити людину розуміти, що з нею відбувається;

Чому сучасним підліткам так важливо розуміти свій психологічний стан?

Підлітковий вік найбільш складний для людини. І якщо дорослого попросити згадати яскраві історії, значущі події з життя, то виявляється, що дуже багато уваги люди приділяють періоду десь між 15 і 25 роками. Це визначальний час для становлення особистості.

У підлітковому віці поведінка дітей вже не так зав’язана на батьках. Вони більше орієнтовані на горизонтальні зв’язки. Підлітки поступово повинні відійти від захисту батьків і навчитись дбати про власну безпеку самостійно. Перейти під захист своєї групи: людей, з якими вони зростають і будуть разом досягати чогось у житті. У цей період важливо сформувати дружні зв’язки та цінності, які з тобою буде розділяти твоя група.

Відповідно, якщо говорити про тривожні та депресивний розлади, їхня основа може формуватись саме у підлітковому віці. Наприклад, якщо визначати впевненість в собі та рівень тривоги, то їхній рівень різко знижується у період раннього статевого дозрівання, і потім поступово зростає, але може не досягти того попереднього, дитячого рівня навіть до 35-40 років.

Негативні емоції, такі як сором і невпевненість, стають значущою частиною життя у підлітковому віці. Вони є дуже важливим інструментом, оскільки допомагають калібрувати наші дії та реагувати на сигнали від реальності.

У підлітковому віці величезну частину уваги спрямовано на самооцінку. «Промінь прожектора» переважно спрямований на себе: чи нормальний я? як мене сприймають інші? Це тривожні думки, але вони водночас є важливими, необхідними для отримання поваги.

Тривога та депресія сильно пов’язані з соціальним статусом та особистими досягненнями. Дослідження показують, що в людей, які не мають хорошої освіти, не досягли певного соціоекономічного статусу до 30 років, ймовірність розвитку психічних розладів значно більша, ніж у інших. У деяких випадках психічний розлад може бути наслідком відсутності поваги від оточення, що зазвичай досягається через особисті перемоги, які своєю чергою неможливі без поразок.

Тест допоможе підлітку проти свій «шлях героя»

Ще один із компонентів інформації, яку ми надаємо у звіті — показник гіперпильності. Люди, які мають високий рівень гіперпильності, дуже багато уваги приділяють загрозам. Одна з гіпотез щодо стрімкого зростання кількості тривожних розладів — надто безпечний навколишній світ. У ньому ймовірність виникнення ситуацій справжньої небезпеки — зустріч із ворогом, хижаками чи голодом, не відповідає тим налаштуванням, що мозок має за замовчуванням. Тому мозок дітей не тренується на реальних випробуваннях, і вони перестають розрізняти, коли існує реальна загроза, а коли можна розслабитись.

Другий показник, що видає наш тест — уникнення всього неприємного. У нас бували випадки, коли людина взагалі відмовляється дивитись на картинки, бо їй це неприємно. Насправді уникнення — хороша стратегія, коли перед тобою реальна загроза. Бачиш справжню змію — не чіпай її. Але якщо небезпеки немає і ти починаєш уникати будь-яких стимулів, то позбавляєш себе можливості зростання.

Є дослідження, які показують, що людина, яка пережила стресові події та змогла їх подолати, стає значно стійкішою. Тому підлітки, які тільки опановують доросле життя мають розуміти, що варто не уникати соціальних стресів і можливих невдач, а навпаки — йти їм назустріч. З одного боку, опановуючи свої страхи та збільшуючи асертивність — вміння регулювати свої емоції та поведінку. А з іншого — навчаючись і удосконалюючи свої соціальні навички та вміння через помилки, бо єдиний шлях до успіху — це демонстрація своїх умінь.

Ми прагнемо, щоб людина не просто дивилась на результати тесту як на сухі показники. А щоб вона замислювалась, чому сюди прийшла, чому вирішила оцінити свій психологічний стан. Щоб це був наче «шлях героя»: я навчуся долати свої проблеми і це зробить мене психологічно стійким. Розуміння, що з тобою відбувається, і вміння через це вимірювання поговорити з самим собою повинно допомагати людям трішки зростати.

Наш тест — це термометр для психіки

Хвилювання батьків щодо психологічного стану їхніх дітей часто значно перебільшені. Як ми вже говорили, підлітки мають поступово ставати більш самостійними та орієнтуватися на однолітків. І це нормально. Згідно з дослідженнями, крім нейротизму у цей період їхні особисті риси особливо не змінюються, але вони поступово віддаляються від батьків. Проте батькам здається, що у їхніх дітей є психологічні проблеми.

Наш тест — це можливість для підлітків отримати об’єктивну оцінку свого стану, не звертаючись до психологів та батьків. За 5-6 хвилин вони можуть отримати відповідь, що з ними відбувається. Звісно, онлайн тест не замінить справжньої діагностики чи консультації з фахівцем, але має дуже полегшити розуміння свого стану та прийняття рішення — що робити далі.

Буває так, що дитина пригнічена, її нічого не цікавить. Може здатися, що це депресія. Але дитина може самостійно пройти тест та дізнатися, що на рівні поведінкових реакцій у неї все нормально. Тоді це означає, що потрібно працювати зі своїми негативними думками. Усвідомлення того, що пригнічений стан виник лише через погані думки, допомагає зрозуміти, що з тобою все гаразд, і вихід у розв’язанні зовнішніх проблем. Ми були свідками кількох випадків, коли хороші результати тесту виштовхували людей з негативного стану.

Ми знаємо, що згідно з дослідженнями тільки 2% українців звертаються по професійну психологічну допомогу. А, наприклад, такі стани, як депресія, дуже добре піддаються терапії. Проте в середньому у світі від першого депресивного епізоду до рішення звернутись до фахівців минає 10 років, а кожен наступний епізод зменшує ймовірність ремісії. Тож наша мета заповнити цю прогалину, допомогти прийняти якісне рішення — «що мені потрібно, коли я відчуваю, що зі мною щось не так?» І зараз це необхідно українцям. Бо війна — це період, який потребує надзвичайної стійкості та вміння контролювати власний ресурс.

За результатами тесту ми можемо порадити, як використати прості практики самодопомоги або, за потреби, звернутися до психотерапевта. І наразі комунікуємо щодо співпраці з деякими платформами безкоштовної психологічної допомоги, щоб надавати швидкий зв’язок. Проте 90% людей, які зараз до нас звертаються, вистачає простого скринінгу та невеликого набору порад, щоб впоратися зі своєю ситуацією.

По суті наш тест — це термометр для психіки. Ми ж не міряємо температуру, коли добре почуваємося. Так само і з тестуванням: це спосіб перевірити, чи синхронізовані наше самосприйняття та налаштування мозку, що визначають тілесні реакції.

ТАКОЖ ЦІКАВО: