У якому віці варто вчити дитину читати?

У деяких країнах читати й писати вчаться діти з чотирьох років. У інших вони починають не раніше семи. Багато батьків прагнуть забезпечити своїм дітям ранній розвиток. Та водночас вони хвилюються, щоб дитина не піддавалася стресу тоді, як повинна насолоджуватися дитинством. То у якому віці дітям найкраще починати вчитися читати? Переклали для вас дослідження.

Чи варто починати вчитися у ранньому віці?

Ранній мовний досвід дитини вважається фундаментальним для її подальшого успіху. Немає сумніву, що мова у всьому її багатстві — письмовій, розмовній, у піснях чи читанні вголос — відіграє вирішальну роль у нашому ранньому розвитку.

Те, як багато або як мало з нами розмовляють у дитинстві, може мати тривалий вплив на майбутні досягнення в освіті. Книги є особливо важливим аспектом, оскільки письмова мова часто містить ширший, детальніший словниковий запас, ніж повсякденна розмовна мова. Це, своєю чергою, може допомогти дітям збільшити діапазон і глибину мовлення.

Оскільки раннє володіння мовними навичками вважається дуже важливим для подальшого успіху, дошкільні заклади все частіше починають навчати дітей грамотності ще до початку формальної освіти. А коли діти починають навчатися в школі, головна увага також приділяється грамотності.

У багатьох країнах формальна освіта починається з чотирьох років. Часто вважають, що ранній старт дає дітям більше часу для навчання та успіхів. Результатом, однак, може бути освітня «гонитва», коли батьки намагаються надати своїй дитині переваги в школі. Вони водять дітей від чотирьох років на додаткові заняття чи наймають репетиторів.

Порівняйте це з ранньою освітою, яка була заснована переважно на іграх кілька десятиліть тому. Ви побачите величезні зміни в політиці, основані на зовсім інших уявленнях про те, що потрібно нашим дітям для успіху.

Наприклад, у Великій Британії діти проходять тестування на другому році навчання в школі (у віці 5-6 років), щоб перевірити, чи вони досягли очікуваного рівня читання. Критики попереджають, що таке раннє тестування може відштовхнути дітей від читання. А прихильники кажуть, що воно допомагає виявити тих, хто потребує додаткової підтримки.

Однак багато досліджень показують незначну користь від раннього надто активного навчання. В одному звіті США за 2015 рік йдеться, що очікування суспільства щодо того, чого діти повинні досягти в дитячому садку, змінилися. Це призвело до зменшення ігрового навчання.

Форма навчання є важливою

Величезне значення має те, як діти навчаються і в яких умовах. «Навчання маленьких дітей читання — одна з найважливіших речей початкової освіти. Це має фундаментальне значення для прогресу дітей у житті», — каже Домінік Вайз, професор початкової освіти в Університетському коледжі Лондона. Разом із професоркою соціології Алісою Бредбері, він опублікував дослідження, в якому стверджується, що те, яким чином ми навчаємо грамотності, дійсно має значення.

Дослідники стверджують, що рання освіта призвела до більш формального навчання маленьких дітей. А тести, які використовуються для оцінки, можуть мати мало спільного з навичками, які насправді необхідні дітям для читання та насолоди книгами.

Пріоритетом за їхніми словами має бути заохочення інтересу до слів і знайомство з ними за допомогою збірників оповідань, пісень і віршів, які допомагають дитині сприймати слова на слух, а також розширюють її словниковий запас.

Деякі дослідження показують, що діти, які відвідують дошкільні заклади з інтенсивною навчальною програмою, не мають вищих здібностей у наступних класах, ніж ті, хто не відвідував такі заклади. Однак рання освіта може позитивно вплинути на соціальний розвиток, що, своєю чергою, впливає на ймовірність закінчення школи та університету, а також пов’язано зі зниженням рівня злочинності. Коротко кажучи, відвідування дошкільного закладу може мати позитивний вплив на подальші досягнення в житті, але не обов’язково на академічні навички.

Діти сильно відрізняються з точки зору базових навичок, коли вони йдуть до школи або починають вчитися читати.

Анна Каннінгем, викладачка дослідницького університету в Ноттінгемі.

Це перегукується з дослідженням важливості ігрового навчання в ранньому віці. Дошкільні заклади, де діти здобувають освітні навички через гру, мають кращі результати, ніж, наприклад, більш орієнтовані на класичне навчання дошкільні заклади.

Адже надмірно формалізоване навчання могло сповільнити прогрес. А діти, яких навчають за допомогою гри, у дорослому віці мають менше проблем з поведінкою.

Пізніший початок, кращі результати?

Не всі схиляються до раннього початку навчання. У багатьох країнах, включаючи Німеччину та Японію, формальне навчання у школі починається приблизно з шести років. У Фінляндії, яку часто називають країною з однією з найкращих систем освіти у світі, діти починають відвідувати школу в сім років.

Попри це очевидне відставання, у 15 років фінські учні мають вищі результати в розумінні прочитаного, ніж учні з Великої Британії та США. Відповідно до підходу, орієнтованого на дитину, роки перебування у фінському дитячому садку наповнені іграми та відсутністю офіційного академічного навчання.

Дослідження підтверджують ідею починати пізніше. Одне дослідження дитячого садка в США, проведене в 2006 році, показало, що у дітей, які відклали вступ на один рік, результати тестів покращилися.

Інші дослідження, які порівнювали тих, хто читає на ранньому етапі та тих, хто читає пізніше, показали, що другі навіть трохи перевершують перших у здібностях розуміння. Більш пізнє навчання дозволяє дітям ефективніше співвідносити свої знання про світ зі словами, які вони вивчають.

Залишається запитання: якщо навички читання не покращуються завдяки ранньому навчанню, то навіщо починати рано? Індивідуальні відмінності у бажанні та здатності читати є одним із важливих аспектів.

«Діти сильно відрізняються з точки зору базових навичок, коли вони йдуть до школи або починають вчитися читати», — пояснює Анна Каннінгем, викладачка дослідницького університету в Ноттінгемі.

Дослідження також показують, що здатність до читання більш тісно пов’язана зі словниковим запасом дитини, ніж з її віком. І що навички розмовної мови є значним показником розвитку літературних навичок у майбутньому. Однак багато дітей, які йдуть до першого класу, відстають у своїх мовних навичках, особливо з неблагополучних сімей. Дехто стверджує, що формальне навчання дає цим дітям доступ до освіти, яку інші можуть неофіційно отримати вдома. Цю думку підтримують освітні органи Великої Британії, які кажуть, що раннє навчання читання тих, хто відстає від розмовної мови, є єдиним ефективним шляхом усунення цієї прогалини мовних здібностей.

Інші віддають перевагу протилежному підходу: зануренню дітей у середовище, де вони можуть насолоджуватися та розвивати своє розуміння мови. Що, зрештою, є ключовим для успіху в читанні. Це саме те, що сприяє навчанню в ігровій формі. «Завдання викладання полягає в тому, щоб оцінити, де перебувають ваші діти, і дати їм найбільш відповідне до рівня їхнього розвитку навчання», — каже Домінік Вайз, професор початкової освіти в Університетському коледжі Лондона.

Кембриджський огляд 2009 року підтвердив це: «Немає доказів того, що дитина, яка витрачає більше часу на навчання через уроки, а не через гру, буде «кращою» в довгостроковій перспективі».

Анна Каннінгем, чия донька також нещодавно почала вчитися читати, має обнадійливий погляд на ідеальний вік для читання: «Немає значення, чи починаєш ти читати в чотири, п’ять чи шість років, якщо метод є хороший та перевірений. Діти настільки витривалі, що знайдуть можливість грати в будь-якому контексті».

Наша одержимість ранньою грамотністю здається дещо безпідставною, тому немає ні потреби, ні явної користі від поспіху. З іншого боку, якщо ваша дитина рано починає читати або проявляє самостійний інтерес до читання, це теж добре.

ТАКОЖ ЦІКАВО: