
За однією навчальною програмою біологію можливо представити по-різному, враховуючи якість навчальної книги. Власне, вибір навчального посібника і вирішує, чи буде заняття обговоренням важливих життєвих питань.
Іноді достатньо лише побіжно ознайомитися з одним підручником, аби зненацька збагнути: проблема криється не в учнях і навіть не в самій навчальній програмі.
На занятті з біології все зазвичай виглядає однаково: учні вдивляються в підручник, роблять певні записи, заучують дещо – і, разом із тим, майже нічого не сприймають. Пояснюєш тему, кидаєш погляд на клас – частина учнів уважно слухає, інша частина втрачає нитку розповіді вже на третьому пункті тексту. І замість бесіди про життя, змушений знову і знову «перекладати» матеріал підручника власними словами, намагаючись вкластися в 45 хвилин і не втратити послідовність пояснення.
Біологія для багатьох учнів постає не як наука про живе, а як сукупність незрозумілих термінів, котрі потрібно якимось чином втримати в пам’яті до контрольної роботи.
І річ тут не в лінощах і не в тім, що учні сьогодні «якісь інші». Проблема – у тому, яким чином подається навчальний матеріал.
Сьогодні в 7 класі наявні різні програми та підручники, багато вчителів працюють за програмою Балана П. Г. Вона визначає зміст, темп і розмір навчального матеріалу. Однак реалізується ця програма по-різному – залежно від підручника. По суті, маємо ситуацію, коли одна програма існує у двох різних текстових втіленнях, і саме від цього вибору великою мірою залежить, як відбуватиметься урок.
Більшість діючих підручників з біології написані так, ніби їхній головний читач – не 12-річний школяр, а колега-науковець. Текст насичений, лаконічний, перенасичений поняттями. Один параграф – і вже десяток нових термінів. Щоб дитина насправді зрозуміла прочитане, викладачеві доводиться зупинятися майже на кожному реченні, роз’яснювати, спрощувати, добудовувати логіку замість підручника.
І тут неминуче постає питання: як це все пояснити за одне заняття? Коли ще потрібно перевірити домашнє завдання, викласти нову тему та хоча б мінімальну практику, при цьому не втративши темпу й послідовності пояснення.
В результаті встигають лише деякі. А решта просто сидять із внутрішнім висновком: «Біологія – це щось дуже складне й точно не для мене».
Педагогічна психологія вже давно говорить про те, що дитина 11–13 років здатна ефективно опрацьовувати тільки обмежену кількість нових понять за одне заняття. Коли ж в одному пункті з’являється 8–10 термінів, мозок переходить у режим «зазубрити, не вникати». Це не лінощі й не відсутність зацікавленості – це захисний механізм.
Дослідження також доводять: якщо учень не розуміє, для чого йому дана інформація та як вона пов’язана з уже відомим, вона не затримується в пам’яті надовго. Саме тому після контрольної роботи більшість вивчених назв зникає безслідно.
До цього додається ще одна риса сучасних підручників, котру часто представляють як перевагу, – тезово-блокова подача матеріалу. Формально все виглядає зручно. Але для дитини це часто означає втрату цілісного бачення: знання існують окремо, але не складаються в систему.
Разом із тим, сама навчальна програма з біології й без того насичена. Вона вимагає від викладача точного дозування матеріалу, чіткого темпу та постійного балансу між роз’ясненням і часом. Саме тому підручник мав би не ускладнювати роботу в класі, а підтримувати її: підказувати логіку теми, допомагати розставляти смислові акценти, а не змушувати вчителя кожного разу «перекладати» текст.
На цьому тлі особливо помітні поодинокі винятки.
Нещодавно до мене потрапив підручник з біології авторства Оксани Андерсон та колективу співавторів (це той, що з котиком на обкладинці). Я не працювала з ним у класі, але уважно ознайомилася з ним саме очима викладача – з точки зору реального заняття.
І цей підручник виявився кардинально іншим.
Насамперед – структурою параграфів. Одна тема займає в середньому приблизно чотири сторінки – рівно стільки, скільки дитина здатна осмислити за одне заняття без перевантаження. Усередині параграфа чітко дотримується одна головна ідея, без відгалужень і «стрибків» убік.
Текст побудований так, що від смислу нічого не відволікає. Немає зайвих вставок, декоративних елементів чи інформаційного шуму. Нові терміни з’являються не на початку, а після роз’яснення – тоді, коли в учня вже є підґрунтя для розуміння. Це суттєво змінює спосіб роботи з текстом: його не потрібно постійно зупиняти та «розшифровувати».
Матеріал не поділений на механічні блоки, а подається як цілісна, логічно збудована розповідь. Учень рухається від простого до складного, від образу до поняття, розглядаючи взаємозв’язки між явищами. А вчитель отримує текст, який працює разом із ним, а не замість нього або проти нього.
Добре відчувається, що автори розмірковували не лише про відповідність навчальній програмі, а й про реальний хід заняття – з його обмеженим часом, різним рівнем підготовки учнів і необхідністю зберегти логіку пояснення.
Звісно, жоден підручник не замінить живого слова викладача. Однак такі приклади доводять: за тієї самої програми біологію можна представляти по-різному.
А інколи саме вибір підручника і вирішує, чи стане урок обговоренням важливих життєвих питань – чи черговою спробою встигнути прочитати й не заблукати в термінах.
