Що готує для науковців новий Закон України «Про академічну доброчесність» «Застарілі» дисертації під тиском нових регламентів Передумови та історичний огляд
Нині головним органом, відповідальним за дотримання норм академічної доброчесності та перевірку дисертаційних праць на плагіат, є Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО).
Такий статус та повноваження Агентство отримало із набуттям чинності Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 № 1556-VII (набув чинності 06.09.2014). Саме в цьому законодавчому акті вперше на законодавчому рівні було встановлено особливу відповідальність для науковців за академічний плагіат – відмову у присудженні або анулювання вже присудженого наукового ступеня. Сам термін «академічний плагіат» отримав своє чітке законодавче визначення пізніше – у статті 42 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VIII.
До вересня 2014 року українське законодавство оперувало лише загальним поняттям «плагіат» у контексті порушення авторських прав. Регулювання наукової етики та атестації кадрів здійснювалося переважно через вторинні нормативні акти та галузеві стандарти.
Після початку своєї практичної діяльності НАЗЯВО почало активно розглядати скарги щодо дисертацій та наукових публікацій, незалежно від дати їхнього захисту, що й спричинило широку правову дискусію та судові процеси.
Юридична суперечність щодо «застарілих дисертацій»
Оскільки законодавство тривалий час не містило чіткого визначення «академічного плагіату» як окремої підстави для позбавлення наукового ступеня в адміністративному порядку через НАЗЯВО, виникла комплексна проблема стосовно законності перевірки дисертацій, захищених до 6 вересня 2014 року. Особи, чиї роботи потрапили під перевірку Агентства, почали масово звертатися до судів, посилаючись на статтю 58 Конституції України щодо незворотності дії закону в часі.
Протистояння науковців із НАЗЯВО досягло піку з середини 2024 року:
- 17 липня 2024 року: Уповноважений Верховної Ради з прав людини у своєму листі (№ 42229.4/К/1059.7/24/40.2) рекомендував НАЗЯВО тимчасово призупинити перевірку дисертацій, захищених до 06.09.2014, до законодавчого врегулювання цієї процедури;
- 23 липня 2024 року: у відповідь на рекомендацію Омбудсмена та визнаючи проблему правової невизначеності, НАЗЯВО вирішило тимчасово зупинити провадження щодо «застарілих» дисертацій до законодавчого врегулювання розгляду подібних скарг та/або офіційного роз’яснення Верховного Суду;
- Червень 2025 року: ситуація ускладнилася через розбіжності у правових позиціях Верховного Суду. Протягом одного місяця Касаційний адміністративний суд ухвалив два взаємовиключні рішення:
1. Постанова КАС ВС від 03.06.2025 у справі № 560/8264/24: суд дійшов висновку, що перевірка фактів академічного плагіату, фабрикації чи фальсифікації може здійснюватися будь-коли, незалежно від дати захисту роботи, оскільки, на думку суду, плагіат є триваючим правопорушенням.
2. Постанова КАС ВС від 25.06.2025 у справі № 440/4500/24: колегія суддів дійшла протилежного висновку: НАЗЯВО не має повноважень проводити перевірку дисертацій, захищених до набрання чинності Законом № 1556-VII (тобто до 2014 року).
Після першого рішення КАС ВС від 3 червня 2025 року Агентство 24 червня 2025 року ухвалило рішення про відновлення провадження щодо розгляду скарг на «застарілі дисертації», а 15 липня 2025 року знову тимчасово призупинило такі провадження до законодавчого врегулювання питання розгляду скарг на «застарілі дисертації» та/або виконання Верховним Судом завдання із забезпечення стабільності та єдності судової практики з відповідного питання.
Системні трансформації у законодавчому регулюванні
Процес реформування системи атестації наукових кадрів та забезпечення якості вищої освіти в Україні у 2025–2026 роках вступив у фазу глибокої інституційної та нормативної перебудови.
Ключовим стимулом цих змін стало ухвалення Верховною Радою України у грудні 2025 року Закону України «Про академічну доброчесність». Цей нормативний акт став першою в історії держави спробою кодифікувати етичні та правові стандарти наукової та освітньої діяльності в рамках єдиного закону.
Саме цей закон, що набув чинності 1 лютого 2026 року та повністю вводиться в дію 31 липня 2026 року, покликаний покласти край тривалим суперечкам.
Він докорінно змінює структуру розгляду скарг та розподіляє компетенцію між НАЗЯВО та вищими навчальними закладами (ЗВО), науковими установами.
Нова функція НАЗЯВО та децентралізація процедур
Відповідно до прикінцевих та перехідних положень Закону № 4742-IX, щодо скарг на «застарілі» дисертації (захищені до 06.09.2014), які перебували на розгляді НАЗЯВО станом на 1 лютого 2026 року, застосовується особливий порядок:
- заборона на ухвалення рішень по суті: НАЗЯВО позбавлене права самостійно вирішувати питання щодо наявності плагіату в таких роботах та застосовувати санкції;
- обов’язкова передача матеріалів: Агентство зобов’язане передати всі наявні документи до вищого навчального закладу або наукової установи, де відбувався захист та присуджувався науковий ступінь (або до їхніх правонаступників);
- перехід НАЗЯВО в апеляційну інстанцію: після передачі матеріалів НАЗЯВО перетворюється на контролюючий орган і розглядатиме скарги на рішення ЗВО (або на його бездіяльність, якщо заклад не розгляне справу протягом встановлених законом 6 місяців).
Таким чином, найближчим часом слід очікувати масового переведення «плагіатних» справ із НАЗЯВО до університетів і наукових установ по всій країні.
ЗВО як первинна інстанція: виклики та відповідальність
Відтепер саме на вищі навчальні заклади та наукові установи покладається тягар первинного розгляду справ щодо порушення академічної доброчесності.
Уповноважений орган ЗВО (наукової установи) зобов’язаний розглянути передану справу протягом шести місяців згідно з деталізованою процедурою, визначеною статтею 40 нового Закону.
Якщо ЗВО підтвердить факт плагіату, наслідки для науковця можуть бути вкрай серйозними: анулювання ступеня, втрата права на всі пов’язані з ним надбавки, анулювання подальших наукових ступенів/вчених звань та навіть звільнення з посади (якщо наявність ступеня була кваліфікаційною вимогою).
«Міна сповільненої дії» у перехідних положеннях
Попри спроби законодавця врегулювати питання «застарілих» дисертацій, у тексті Закону закладено серйозну правову суперечність, яка гарантовано перенаправить ці спори до судів.
Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про академічну доброчесність» містять таку норму:
законом».
Ключове слово тут – законом.
Як відомо, до вересня 2014 року жоден Закон України (зокрема й тогочасний Закон «Про освіту», «Про вищу освіту» чи Закон «Про наукову та науково-технічну діяльність») не містив прямої норми про такий вид відповідальності, як позбавлення наукового ступеня в адміністративному порядку за плагіат.
Ця процедура регулювалася виключно на рівні підзаконних актів – постановами Кабінету Міністрів України та положеннями ВАК.
Виникає закономірне запитання: якщо на момент захисту дисертації відповідальність у вигляді позбавлення наукового ступеня за плагіат була передбачена лише урядовим нормативним актом, чи мають право вищі навчальні заклади сьогодні позбавляти особу ступеня на підставі норми перехідних положень, яка вимагає наявності відповідальності саме в законі?
Ухвалення Закону «Про академічну доброчесність» де-юре децентралізувало боротьбу з плагіатом, поклавши основний обсяг роботи та репутаційних ризиків на вищі навчальні заклади, які ще мають налагодити свої внутрішні процеси відповідно до нової реальності.
Їм доведеться самостійно вирішувати, як застосовувати перехідні положення закону щодо права анулювати науковий ступінь, присуджений за «застарілу» дисертацію, навіть якщо в ній буде виявлено плагіат (академічний).
Цілком ймовірно, судові баталії навколо академічної доброчесності не припиняться – вони просто дещо змінять свій фокус… і відповідачів.