Чим більше довіри та підтримки, тим більше діти люблять навчатися.

Автор тексту:
Ірина Когут, аналітик проекту «Сприйняття освітнього процесу учнями 4-7 класів», Інститут KSE

Перехід від початкової до основної школи завжди був складним для дітей – нові предмети, нові підходи до навчання, з’являється багато нових вчителів. І учні, які перейшли на цей етап середньої освіти під час впровадження реформи «Нова українська школа», також зіткнулися з наслідками пандемії та повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну. Щоб зрозуміти, як розгортається реформа НУШ у основній школі, Інститут KSE за підтримки Міністерства освіти і науки України навесні 2025 року провів дослідження в рамках ініціативи «Освіта не може чекати», яке охопило учнів 4–7 класів. Дослідження базується на змішаній методології: кабінетне дослідження та аналіз вторинних даних, 8 фокус-групових дискусій з учнями 5–7 класів у 6 регіонах та національно репрезентативне онлайн-опитування учнів 4–7 класів та їхніх батьків/законних представників. Матеріал містить ключові висновки дослідження.

Більшість учнів люблять навчатися та ходити до школи.

Перш за все, результати дослідження показали, що більшість учнів 5–7 класів позитивно ставляться до школи, навіть попри труднощі та перешкоди. Так, 67% опитаних дітей скоріше або дуже люблять навчатися в школі, а 76% люблять ходити до школи та проводити там час.

Частка дітей у 5–7 класах, яким подобається навчатися. n=1146

Ставлення дітей до школи пов'язане з різними факторами. Наприклад, дівчата трохи частіше (на 6 відсоткових пунктів), ніж хлопці, казали, що їм подобається навчатися. З іншого боку, діти з менших міст і сіл трохи частіше отримували задоволення від навчання, ніж їхні однолітки з великих міст і обласних центрів.

Одним із факторів, пов’язаних зі ставленням дітей до навчання, є їхній досвід спілкування з вчителями. Дослідження показали, що краща взаємодія з вчителями позитивно впливає на їхню задоволеність навчанням. Тобто, діти, які повідомляли, що їхні вчителі ставилися до них з повагою, цікавилися їхнім емоційним благополуччям, слухали та враховували їхню думку, відповідали на додаткові запитання та пояснювали матеріал до розуміння, мали більше шансів отримати задоволення від навчання.

Діти, які позитивно оцінюють свій досвід взаємодії з вчителями, також мають нижчий рівень академічної тривожності. Тобто вони менше хвилюються через провал тестів, домашніх завдань, отримання поганої оцінки та менше бояться зробити помилку.

Взаємна повага та довіра: що студенти кажуть про взаємодію з вчителями

Загалом, учні 5–7 класів оцінюють свою взаємодію з вчителями досить позитивно. Середній бал за Індексом взаємодії становить 15,4 бала з 24 можливих. На рівні окремих питань 69% учнів повністю або частково погоджуються з тим, що вчителі ставляться до них з повагою. Більше половини кажуть, що довіряють вчителям, можуть звернутися до них зі своїми проблемами та відчувають, що вчителі щиро зацікавлені в їхньому навчанні.

Учні також повідомляють, що вчителі помічають, коли дитина засмучена, вислуховують її та враховують її думку. Трохи менше (47%) погоджуються з тим, що вчителі пояснюють матеріал, доки всі його не зрозуміють, а три чверті учнів підтвердили, що вони завжди можуть поставити запитання або попросити додаткових пояснень.

Індекс залученості вчителів базується на оцінці досвіду взаємодії учнів з вчителями. Індекс побудовано на основі серії тверджень про залученість вчителів, з якими учні повністю або частково погоджувалися або не погоджувалися. Ці твердження будуть представлені нижче в тексті статті. Індекс коливається від 0 до 24. Чим вище значення індексу, тим кращий досвід взаємодії з вчителями.

Варто зазначити, що діти виявляють найбільший рівень довіри до класних керівників: 70% опитаних учнів зазначили, що довіряють їм і можуть звернутися до них за допомогою. Дослідження також показало, що молодші учні загалом позитивно оцінюють свій досвід взаємодії з вчителями. Так, серед учнів з найгіршим досвідом найменше було четвертокласників, а найбільше – семикласників, і навпаки. Загальний індекс взаємодії з вчителями у 4-му класі становить 17,8 бала, тоді як у 5–7 класах він становить 15,4.

Таблиця 1. Розподіл за роками навчання груп учнів 4–7 класів з найвищими та найнижчими значеннями Індексу взаємодії з вчителями

Ідеальний вчитель очима учнів

Для учнів 5–7 класів особливо важливими є емоційна врівноваженість та доброзичливість вчителів, їхня людяність, розуміння та готовність допомогти, професійний ентузіазм та майстерність. Діти зазначили, що найбільше цінують спокійних та доброзичливих вчителів, які не підвищують голос і не сварять без нагальної потреби — лише у випадках серйозних порушень дисципліни.

Улюблені вчителі добре знають свій предмет, діляться знаннями, що виходять за рамки підручника, викладають з ентузіазмом та щиро цікавляться тим, чого навчають. Діти також високо цінують відкритість до світу та до себе: вони із захопленням говорили про вчителів, які розуміють їхні жарти та інтереси поза школою, можуть підтримати таку розмову та сприймають дитячий досвід та думки як важливі.

Студенти наголосили, що увага вчителів для них особливо цінна, як у навчальному процесі, так і в особистій взаємодії. Дітям важливо бути поміченими на уроці: мати змогу відповісти на запитання, якщо вони знають відповідь, або виконати завдання біля дошки. Ситуації, коли вчителі не надають такої можливості, сприймаються дітьми як несправедливі та навіть як прояв упередженого ставлення до них.

Водночас, учні високо цінують, коли вчителі прислухаються до їхніх пропозицій та ідей щодо навчання, підтримують та заохочують їхню ініціативу. Діти також цінують увагу, яка приділяється їхньому досвіду, самопочуттю та психологічному стану, а також готовність вчителя надати підтримку у складних ситуаціях.

Суворий та/або справедливий: пошук балансу

Тема справедливості була повторюваною темою в усіх інтерв'ю з дітьми. Для них це ключовий критерій у взаємодії з вчителями. Якщо вчителі ставляться до всіх однаково, не виділяють улюбленців, оцінюють за результатами роботи та приділяють увагу кожному, учні зазвичай сприймають як вимогливість, так і високі очікування, і навіть заклики до дисципліни. У цьому випадку різкий тон або крик, які зазвичай викликають дискомфорт і страх, сприймаються дітьми як виправдана реакція на зрив уроку, повторні порушення дисципліни або конфліктні ситуації.

Водночас, різкі реакції вчителів на дії, які самі діти вважають виправданими, сприймаються як несправедливі. Це ситуації, коли правила поведінки формально порушуються, але з поважних причин. Наприклад, учень дістає телефон, щоб перевірити час, або звертається до однокласника, щоб уточнити пропущене слово у вчителя. У таких випадках підвищений голос або докори залишають у дітей відчуття несправедливості, викликаючи осуд, страх і навіть ворожість.

Діти також негативно сприймають ситуації, коли їх засуджують або лають за те, що вони чогось не почули, не встигли записати або не зрозуміли. Такі інциденти залишають у учнів відчуття несправедливості та створюють бар'єр у спілкуванні з вчителями.

Опитування підтверджує, що деякі діти бояться деяких вчителів. Наприклад, 11% учнів повністю погодилися з твердженням «Я боюся деяких вчителів», а ще 20% частково погодилися. Серед учнів четвертого класу цей показник нижчий — 7% та 14% відповідно. Водночас дівчата частіше бояться вчителів, ніж хлопці — 36% проти 26%.

Результати дослідження показують, що не всі діти почуваються комфортно, взаємодіючи зі своїми вчителями. Наприклад, 20% учнів відзначили брак підтримки та уваги з боку своїх вчителів, 24% не довіряють вчителям і не вірять, що можуть звернутися до них зі своїми проблемами, а 10% не погоджуються з твердженням, що вчителі ставляться до них з повагою. Це свідчить про те, що, незважаючи на загалом позитивні оцінки з боку дітей, для значної частини учнів стосунки з вчителями залишаються джерелом певної тривоги та відчуття відчуженості.

Підтримка для отримання підтримки: як допомогти вчителям

Педагогіка партнерства є одним із наріжних каменів шкільної реформи. Дослідження, зокрема PISA, переконливо показують, що підтримка та увага з боку вчителів сприяють кращим академічним результатам та знижують тривожність учнів. Однак цей компонент педагогічної роботи вимагає значного часу, спеціальних навичок та емоційних ресурсів.

Дослідження «Вчителі України: потенціал людських ресурсів» показало, що більшість вчителів початкової та середньої школи (80%) цілком задоволені своїми стосунками з учнями. Однак, вчителям зараз доводиться одночасно вкладати зусилля у власний професійний розвиток, впроваджувати нові стандарти середньої освіти, працювати в умовах обстрілів та руйнувань інфраструктури, а також опановувати техніки психоемоційної підтримки дітей та себе. Дослідження підтверджують, що освітяни перебувають під значним тиском: 62% освітян перебувають у депресії та втрачають інтерес до своїх повсякденних справ та професійної діяльності, 68% вчителів незадоволені своєю оплатою праці, а 35% незадоволені обсягом свого робочого навантаження.

У такій ситуації професійний розвиток вчителів на основі педагогіки партнерства є водночас надзвичайно важливим і досить складним. Результати дослідження шкільного досвіду учнів 5–7 класів, описані в цій статті, свідчать про те, що довіра, повага та підтримка з боку вчителів покращують ставлення дітей до навчання та зменшують навчальну тривожність. Інвестування часу та зусиль у побудову партнерських відносин між дітьми та вчителями є дуже важливим для успішного впровадження шкільної реформи.

Ключем до підготовки вчителів до роботи в НУШ є зосередження уваги не лише на вдосконаленні методів навчання, а й на розвитку психоемоційних навичок. Вчителі повинні вміти надавати підтримку дітям, зокрема вразливим категоріям, а також піклуватися про власний психологічний стан. Підвищення кваліфікації в рамках шкільної реформи має включати цільові семінари та тренінги з ненасильницького спілкування, розвитку соціально-емоційних компетенцій, вміння керувати власними емоціями. Важливо також використовувати інструменти, які допомагають будувати освітній процес на основі поваги та толерантності до всіх його учасників.

Водночас, організація таких програм має враховувати реальні можливості вчителів – їхнє робоче навантаження, втому та обмежені ресурси. Тільки в цьому випадку професійне зростання не перетвориться на додаткове навантаження, а стане ефективним інструментом підтримки як учнів, так і самих вчителів. Це не лише покращить якість освіти, а й зміцнить стійкість системи освіти в цілому.

Поділитися цією статтею

Источник: www.osvitoria.media