Чому окремі учні мають проблеми з навчанням — більш-менш зрозуміло. Але чому цілі класи є слабкими? Чому на старті діти в якомусь класі мають усі шанси на успіх, але згодом геть усі, за винятком одиниць, стають неуважними, неконтрольованими? Виявляється, відсутність зосередженості здатна поширюватися, наче грип. Вчені дослідили, як проходить таке «інфікування» та як учитель може цьому запобігти.
Експериментатори призначили «ледарів»
Останні тижні перед літніми канікулами у багатьох класах найважчі, адже дітям хочеться на весняну вулицю, гуляти. Та й передчуття довгого відпочинку спонукає розслабитися.
Цікавий експеримент влаштували у 2024 році канадські дослідники з Університету Ватерлоо. Серед 180 учнів частині дали попереднє таємне завдання: зайняти призначені їм місця та проявляти явні ознаки неуважності. Підлітки мали демонструвати нудьгу, відволікатися, дрімати. Попри прохання вчителів вони не робили нотаток. Дослідники виявили, що учні, які перебували поблизу призначених «ледарів», швидко втрачали цікавість до заняття. Їх ніби гіпнозувала поведінка сусідів. Учні, які до експерименту були уважними та старанними, написали вдвічі менше сторінок нотаток, ніж зазвичай. Після цього всі пройшли тестування. «Інфіковані» отримали в середньому на 9 балів менше, ніж зазвичай. Тобто соціальні сигнали налаштування на роботу, які об’єднують клас, можуть швидко зникати.
Це проблема для всіх учителів. Звісно, уроки різних професіоналів різні за захопливістю. Трапляються такі, за старими методами, на яких нудьгують усі діти. А є такі, коли всі учні вмотивовані та в захваті. Але якщо йдеться про цілий навчальний рік, неможливо й непотрібно уникати періодів, коли від учнів очікують сили волі, зосередженості, концентрації уваги. Складні теми, повторення минулого, відточення навичок. На одній мимовільній увазі побудувати якісне навчання неможливо. Тому всі вчителі потребують, щоб їхні учні довільно концентрували увагу на темі та нічого не збивало їх у класі.
Як бути зі смартфонами?
Ці висновки доповнили базу досліджень стосовно різноманітних факторів, які крадуть увагу учнів на уроках. Торік провели також метадослідження щодо того, як на навчальні успіхи впливають смартфони на уроках. Для цього фахівці Університету Квінсленду (Австралія) проаналізували 22 дослідження, проведені у 12 країнах Європи, Азії, Африки та Північної Америки. Усі вони проливали світло на питання: чи впливає використання мобільних телефонів у школах на академічні результати?
Сім досліджень продемонстрували чітке покращення результатів навчання після заборони користуватися смартфонами на уроках. Інші не зафіксували жодних змін. Але аналізуючи різні групи учнів вчені виявили, що покращення результатів є, але лише в дітей, які мають прогалини у знаннях, яким навчання дається важко. Саме серед них чимало дітей із синдромом дефіциту уваги та гіперактивністю, з дислексією тощо. Діти з родин, які перебувають у складних життєвих обставинах, теж зазвичай не мають звички тривало зосереджуватися. Крім того, вдома в них немає умов для спокійної роботи над домашніми завданнями. Тому для них фактори, що крадуть увагу, критично важливі. Інші школярі цілком контролювали себе і за наявності, і за відсутності гаджета.
Сквіш чи спінер школяру не допоможе
Схожі висновки дало американське дослідження 2023 року, де з’ясовували, яку роль на уроках відіграють іграшки-антистреси. У США є кілька теорій, згідно з якими використання цих іграшок на заняттях розвантажує мозок учнів, знімає стрес та робить їх відкритішими до нових знань. Так, теорія когнітивного перевантаження стверджує, що мозку необхідні паузи, стан вимкнення, і для цього добре підходять одноманітні дії, такі як гра з антистресором. Вона начебто впливає, як маятник гіпнотизера. Теорія сенсорної обробки наголошує, що інформація засвоюється набагато ефективніше, коли подається на різні сенсорні канали. Навіть їхня активація без навчального змісту допомагає дитині зосередитися. Скажімо, думати над завданням буде легше, якщо стискати в руках антистресор.
На жаль, результати дослідження, яке перевіряло ці тези, не були такими оптимістичними. Фахівці не знайшли доказів того, що іграшки допомагають учням у роботі. Але виявили групи дітей з недозрілими мозковими центрами самоконтролю, які працювали значно гірше, якщо їхню увагу привертали антистресори. До того ж у групі ці результати були більш явними, ніж коли учні самостійно займалися вдома з іграшкою в руках. У класі такі діти впливали одне на одного, знижуючи інтелектуальну працездатність.
Чому відмінники не рятують ситуацію
Отже, результати досліджень свідчать про те, що в класі важливо уникати сторонніх об’єктів, які можуть перебрати на себе увагу, або негативного впливу однокласників. Після цього вчені зацікавилися найважливішим питанням: а що з цим робити вчителю?
Для цього вони провели ще одне додаткове дослідження: у яких випадках «зараження» неуважністю відбувається найбільш масово. У кожій з чотирьох експериментальних сесій 60 учасників переглянули відеолекцію, одразу після якої проводилася вікторина за змістом побаченого. Спочатку перевірили, чи можна так само навіяти уважність. Серед дітей розсадили здібних та старанних учнів, яким доручили максимально концентруватися, демонструвати залученість та зацікавленість. Утім, ніяких змін таке сусідство не принесло. Вчені припускають, що мозок налаштовується на простіші та економніші стани. Наприклад, якщо хтось поруч дрімає, це наганяє сон на інших.
Тоді вчені поетапно перевіряли ефект від зміни дистанції між учасниками. Їхні парти зсували ближче чи розмішували далеко одна від одної, агентів впливу саджали в одному ряду з іншими учнями, позаду, попереду… З’ясувалося, що найбільшої шкоди зазнавали ті, хто сидів поруч з неуважними учнями: у них падала продуктивність. І вікторину вони проходили гірше, ніж могли раніше.
Щоби не потрапити в замкнене коло
Учителі можуть зробити прості висновки: дітей з гіперактивністю, зниженою мотивацією до навчання та іншими нюансами, що спонукають їх бути неуважними, варто садити за останні парти. Тоді клас не бачитиме їх та мимоволі не наслідуватиме.
Щоправда, виникає інша проблема: учителі часом ігнорують учнів за останньою партою. Та й чи піде це на користь неуважним дітям? Чи не замкнеться зачароване коло їхньої демотивованості. Тож педагогу доведеться не втрачати з фокуса уваги дитину та шукати до неї підхід. А ще можна спробувати креативні методи розташування столів у кабінеті. Про це ви можете дізнатися більше з наших попередніх матеріалів.
Тим часом вчені сподіваються знайти способи підвищити концентрацію уваги школярів завдяки таким експериментам.
Поділитися цією статтею
Источник: www.osvitoria.media
