#ФотоZOOM — проєкт, який для національної премії Global Teacher Prize Ukraine зняла фотографка Катя Кондратьєва. Під час ізоляції вона почала фотографувати через веб-камеру, і ці дистанційні фотосети стали своєрідним символом епохи. Цього разу до її об’єктиву потрапили шкільні вчителі. Усі фото зроблені на віддалі, через мобільний телефон та застосунок ZOOM. Фотографка перебувала у своєму київському помешканні, а герої — у власних домівках у Запоріжжі, Мелітополі, Києві, на Харківщині та Закарпатті.
Карантин розділив усіх, але і примусив шукати нових способів взаємодії зі світом. Хтось зміг навчати, хтось — лише спілкуватися у соцмережах, а хтось встиг стати зіркою YouTube. Однаково, учні бачили їх через камери мобільних телефонів та віконця ZOOMу. Таким і запам’ятається цей складний та цікавий час, такими ми хочемо показати їх світу та розказати про їхні думки, переживання та почуття.
Ми зібрали їхні фото та думки.
Олександр Жук: «Хай через екран, на карантині ми впустили інших у своє життя»
Олександр Жук
Вчитель інформатики, Запоріжжя. Найкращий учитель України 2018 року за версією Global Teacher Prize Ukraine. Увійшов до рейтингу «30 under 30». Навчає дітей із порушенням слуху ІТ та програмуванню. Під час карантину викладав їм онлайн.
«Жартую, що окремі класи на час «дистанційки» складалися із… батьків. Але організувати навчання дітей із порушеннями слуху просто неможливо без участі їхніх мам і тат. Спершу панував хаос: дітей у села відвозили, а я не розумів, як і з ким працюватиму, якщо між нами не буде містка у вигляді інтернету».
«Хоч і через екрани, але ми почали впускати один одного у свої життя. Ми започаткували «родинний» формат навчання. Не соромились показувати свої сім’ї, домашню атмосферу».
«Щоб не втрачати зв’язок з учнями, педагоги школи запустили десятки челенджів. Найулюбленіший — кулінарний. Показували одне одному, що в кого на сніданок і хто як готував смаколики. Готували по черзі всі — і діти, і вчителі!».
«Урок 1 вересня має стати “Уроком обіймів”. І не тільки перший урок, а весь перший тиждень. Бо ті кілька місяців без живого спілкування мене виснажили».
Читати далі
Наталя Гладких: «Учителю не можна забувати про час для себе»
#Наталя Гладких
Спеціальний педагог, навчає дітей з важкими формами інвалідності. У 2020 році увійшла до топ-50 найкращих вчителів світу. Заснувала пілотну школу для підлітків з комплексними порушеннями, від яких відмовляється система. Під час карантину викладала для них дистанційно.
«Варто усвідомити: більшість дітей з інвалідністю перебувають на “вічному карантині” вдома».
«Діти й підлітки з інвалідністю важко переживають зміну режиму, шкільної структури, ба навіть спілкування з однолітками. В перший тиждень карантину ми зіштовхнулись з емоційними вибухами, істериками, нестабільним емоційним станом дітей. Все це було неминуче. Багато учнів не розуміли, чому повинні бути вдома й не відвідувати школу».
«Втричі більше на заняттях ми почали приділяти увагу екологічному проживанню сильних емоцій. Разом з учнями ми вивчали дієві тілесні техніки, багато дихали різними способами, малювали чи ліпили емоції, заміняли їх спокоєм, радістю, впевненістю та гарним настроєм».
«Зловила відчуття, що карантин об’єднав нас ще більше і дав можливість цінувати той час, коли ми знаходилися поруч разом. Під час онлайн-занять ми переглядали відео з наших спільних уроків і чекали, коли ж нарешті зустрінемося разом в одному просторі».
«Що б не відбувалось на нашій планеті, варто знаходити час на себе. Якраз перед карантином мені прийшло замовлення з інтернет-магазину. Я замовила музичний інструмент — укулеле, на якому хотіла навчитися грати. Це була ще підліткова мрія, уявляєте?».
Читати далі
Паул Пшенічка: «Іноді навмисне помиляюся, щоб діти помічали й виправляли»
#Паул Пшенічка
Учитель фізики та астрономії, Чернівці. Почесний член Лондонського інституту фізики. Найкращий учитель України 2017 року за версією Global Teacher Prize Ukraine.
«Весь карантин я пропрацював у селі. Зовсім не для того, щоб вберегтися від вірусу: тут комфортніше. За три дні мені провели якісний інтернет, я замовив вебкамеру, завантажив Zoom і почав навчати дітей онлайн. Маю тут цілий клас: комп’ютер, крейда, фломастери, борд».
«В мене немає установки на вчительський перфекціонізм. Привчаю школярів до того, що вчитель теж може зробити помилку, але треба помітити огріх, обговорити. А чому я це роблю? Щоб вони не боялись помилятись в житті. Так, на помилках можна багато чому навчитися».
«Я став отримувати в рази менше претензій від мам і тат, які казали, що я погані оцінки ставлю. Вони під час карантину усе зрозуміли самі».
«Я не нервував і не переживав на карантині — немає в мене такої моди. Я собі працюю і все. Навіть влітку навчаю дітей з усієї України. А ще — листування з людьми зі всього світу. У мене всі дні робочі».
Читати далі
Наталя Кідалова: «Тримати паузу карантину — це мистецтво»
#Наталя Кідалова
Учителька української та англійської мови, Мелітополь. Найкраща вчителька України 2019 року. Щоб налагодити дистанційне навчання, їй довелося працювати по 18 годин на день.
«У карантинні місяці я навчилась приймати невизначеність та неоднозначність».
«Навчати під час карантину це те саме, що просто навчати. Тільки дистанційно. За аналогією з моєю улюбленою фразою “Самурай без меча — це те саме, що самурай з мечем. Тільки без меча”».
«Дистанційка спровокувала завищені очікування від учительства у суспільства. Я не дуже цим переймалася, бо пам’ятаю: За свої очікування відповідає лише той, хто їх формує».
«Це була не стільки розлука з учнями, скільки пауза. А пауза — необхідний елемент будь-якого музичного твору, і вміти правильно тримати паузу — мистецтво. Сприймаймо карантин як intermezzo, музичну перерву, що сприяє перегляду того, що є, та переоцінці цінностей».
«Мій меседж до учнів, батьків і колег? Усе статичне — мертве, усе динамічне — живе. Отже, зміни — це природно, це розвиток, це рух. Усе добре! І буде добре!»
Читати далі
Реп-учителька Ольга Халепа: «Уроки, дошка, клас — моя найкраща сцена»
#Ольга Халепа
Учителька біології, Харківщина. Та сама реп-учителька з YouTube, з треками про гриби та лишайники. Понад 3 роки була волонтером у зоні АТО.
«Спочатку був страх. Емоція була — страх, невідомість, тривога. А потім якесь було божевілля, якась гонитва за чимось. Гонитва за тим, щоб все встигнути».
«Реп я почала писати тому, що у той трек, який триває 2 — 3 хвилини, можна помістити велику кількість тексту. А коли треба перерахувати 11 груп екологічних рослин, то тут уже ніякий попсовий мотив не підійде».
«В мене донька шестикласниця. Я бачила, по скільки годин вона сидить за дистанційним навчанням, я розуміла, що й інші діти так само. Мені хотілося відірвати дітей від цих зошитів, струсонути і перемкнути їхню увагу на щось веселіше».
«Ми всі були не готові. Не було ніяких методичних рекомендацій, не було ніяких вказівок зверху. І тому таким творчим людям було привілля для творчості. Ніхто нам не казав — це правильно, це неправильно, це можна, це не можна. Ми робили те, що ми хотіли, так, як було, на нашу думку, правильно. І то було класно».
Читати далі
Фотопроєкт знято для національної премії Global Teacher Prize Ukraine, якою ГС «Освіторія» щороку відзначає вчителів-новаторів. Переможець отримує 250 тисяч гривень. Детальніше про премію — на сайті globalteacherprize.org.ua
Источник: www.osvitoria.media
