Як навчати та мотивувати сучасних дітей?

Авторка тексту: Ангеліна Грицей

Сучасні діти — незалежні, бунтарські та сміливі. Вони виросли із гаджетом у руці та прийняли виклик онлайн-освіти. Як їх навчати та мотивувати? Які методики, секрети та лайфхаки допоможуть вчителю знайти до них ключ? Ми запитали про це фіналістів і фіналісток Global Teacher Prize Ukraine 2021 під час їхнього асесмент-центру у Полтаві — і ось що вони відповіли.

Ганна Бут

Викладає громадянську освіту, біологію, екологію та німецьку мову в Мелітопольському професійному аграрному ліцеї. Закінчила школу-інтернат у Чернівцях і отримала диплом трактористки-машиністки в училищі на Херсонщині. У вільний час займається верховою їздою та волонтерством для бійців на Донбасі.

Я ніколи не прикидаюся. Діти відчувають фальш і неправду. Тому я одразу даю їм знати: я така, яка є, й ніколи проти своєї волі не стану іншою. Немає специфічних методів. Треба просто бути собою та не боятися відвертості. Якщо поганий настрій або трапився конфлікт із викладачами — не приховувати, а по-людськи пояснити ситуацію. Це дозволить побудувати стосунки на довірі. Мої учні, наприклад, легко розповідають мені, у кого закохалися або посварилися. Бути своєю — найцінніша навичка.

Оксана Єрохіна

Учителька англійської мови в Херсонській гімназії № 3. Стажувалася в університеті Небраски-Лінкольна у США. У школі разом із дітьми ставить театральні вистави англійською.

Я дозволяю своїм учням виходити з зони комфорту. Якщо їм не хочеться або вони не розуміють навіщо — пояснюю та підштовхую до цього. Вихід із зони комфорту — це нові можливості. Необхідно показати, що ці можливості треба не вчителю, а саме учню або учениці. Бо попереду — ціле життя. Важливо бути конкурентоспроможними в майбутньому й здобувати професію, яка буде корисною не лише для цієї людини, але й для суспільства загалом. Доводжу це на своєму прикладі або на прикладі інших людей, які навколо творять чудеса.

Павло Віктор

Учитель фізики в Рішельєвському науковому ліцеї. Прийшов у школу після двадцяти років викладання в Одеському державному університеті. Записав повний курс фізики на YouTube, який переглянуло понад 40 мільйонів глядачів із усього світу.

По-перше, інструмент, який завжди спрацьовує на уроках — це мова вчителя. Річ у тім, що справжній учитель може керувати класом своєю мовою. Наприклад, інколи пауза дозволяє навести порядок у класі значно швидше, аніж крики «Тихіше, тихіше!» По-друге, не треба звертатися до класу загалом. Клас складається з окремих людей. Якщо хтось поводиться не надто добре, можна сказати, наприклад: «Вася» і пауза. Все, більше жодних секретів.

Валентина Гатальська

Викладає англійську мову в гімназії «Троєщина» у Києві. Створила автоматизовану рейтингову систему оцінювання учнів ЕЛАНТЕС, яку самотужки представила на міжнародній конференції у США.

Технологія, яка для мене ніколи не підводить — це ELANTES. Вона дозволяє створювати мультимедійні уроки, аналізувати результати та організовувати домашню роботу. Попри те, що у нас у середній школі 4–5 уроків англійської мови на тиждень, а в старшій — лише 2–3, мої учні прекрасно складають ЗНО і застосовують здобуті знання у житті. Загалом ELANTES — це велика система. Вона налічує понад 5 тисяч модулів, кожен комп’ютерний урок складається з декількох вправ, а кожна вправа — з 5–7 запитань. Весь матеріал перебуває на сервері. Утім, цей сервер слабкий. Тому викладачам і учням із інших шкіл поки під’єднатися до системи проблематично. Ми шукаємо підтримки від держави або інвесторів, щоб зробити технологію доступною для всіх.

Гліб Репіч

Викладає хімію у дистанційній школі «Атмосферна». Популяризував науку у власній рубриці на ранковому телешоу «Сніданок з 1+1». На його каналі у TikTok — 140 тисяч підписників. Із них 99 % — українські школярі.

Я вважаю, що для розбудови держави треба створювати україномовний контент. Він потрібен, щоб сформувати нашу ідентичність. Ми маємо виховувати громадян, які усвідомлюють, ким вони є. Якщо ви крутий вчитель, то ви є зразком для своїх учнів. Відповідно, можете впливати на них. Я, наприклад, показую, що розмовляти українською не соромно, а круто: веду нею свій TikTok та даю інтерв’ю пресі.

Щодо методики — моя манера поведінки дає дітям можливості робити якусь фігню. І це спрацьовує! Пригадую, як ще в університеті потрапив на практику до складної школи. Перед уроком мене попередили, що ще й діти непрості. Вчителька перехрестилася, коли мене туди заводила. І знаєте що? Ці школярі навіть не пікнули. Я одразу влетів туди з дослідами — і їм було цікаво спостерігати. Я захопив їхню увагу одразу й до кінця. І показав: «Вам теж можна дуріти!»

Юлія Должанська

Вчителька української мови та літератури у приватній школі «Ранок» у Харкові. Створила метод для підготовки до ЗНО за QR-кодами. Авторка 12 наукових статей і досліджень.

Як на мене, учні навчаються через гру. Взагалі все пізнання світу відбувається через гру. Особливо в молодших школярів і в учнів середньої школи. Тому на моїх уроках ґаджети не заборонені. Вони максимально залучені до навчального процесу. Ми з учнями тренуємося в навчальному додатку Erudito, граємо в Kahoot, дивимося 30-секундні YouTube-відео мого авторства та працюємо з інтерактивними панелями EdPro. Поки учні думають, що просто розважаються, учитель знає — вони ще й навчаються.

Богдан Завидовський

Викладає біологію, хімію, природознавство та «Я у світі» у приватній школі «Прімус Інтер Парес Скул» у Дніпрі. Перед тим, як прийти до викладання, працював на виробництві біотехнологічних препаратів. У вільний час займається каякінгом. Мріє побудувати STEM-лабораторію в селищі на Донеччині.

Я вважаю, метод «чим простіше — тим краще» в освіті головний. Викладачам не треба боятися послуговуватися якимись мемчиками або сленгом, тобто переходити на мову своїх учнів. Це нормально.

У своїй практиці впроваджую співавторський проєкт SEPIA (Scientists, Engineers, Politicians, Influencers, Artists — Науковці, Інженери, Політики, Інфлюенсери, Митці) як альтернативу STEM. Завдяки йому діти мають змогу стати амбасадорами глобальних цілей розвитку та прокачати навички у багатьох сферах через вирішення прикладних задач. Це проєктне навчання, яке робить молодь більш виконавчою та свідомою. Його можна впроваджувати в будь-яких школах, і ми з колегами до цього навіть заохочуємо.

Лідія Насонова

Викладає українську мову, літературу та зарубіжну літературу в харківській школі ThinkGlobal. Залишила престижну роботу в офісі заради вчителювання.

Учні називають пані Лідію «украпевткою», бо вона лікує словом.

По-перше, у дітей варто запитувати про їхню думку. Навіть не просто запитувати, а бути готовим почути відповідь. Коли я прошу дітей написати твір або есе, то завжди кажу: «Я не буду оцінювати вашу думку, лише техніку та мовні помилки». Від цього вони розкриваються й охочіше йдуть на урок, адже знають: до них прислухаються.

По-друге, завжди треба збирати зворотний зв’язок. Мої діти знають, що можуть порадитися зі мною. Однак, все одно двічі на рік я збираю фідбек: даю паперові анкети або надсилаю електронні форми. У них можна писати все, що болить на душі. Якщо діти стають співавторами навчального простору, з ними значно легше працювати.

Артур Пройдаков

Вчитель української мови у приватній київській школі «Мідгард». Народився у місті Стаханів на Луганщині, яке тимчасово перебуває під російською окупацією. Мріє побудувати культурний міст між людьми зі Сходу та Заходу України.

У своїй діяльності я часто послуговуюся популяризацією української культури. Мені здається: якщо людину виховувати в україномовному україноцентричному просторі, у неї розвинеться незалежна свідомість.

На уроках української мови я вмикаю пісні сучасних українських музикантів і роздаю дітям уривки з текстів пісень. Паралельно на екрані вмикаю фото виконавців, яких треба ідентифікувати — Вакарчука вгадують одразу, над Latexfauna треба помізкувати. Потім ми слухаємо шматок пісні й діти мають знайти або лексичні помилки, або почути наголос. Буває, я пишу слово неправильно — і учні мають його розпізнати. По-різному. Що ми маємо на виході? Діти ознайомлені з сучасною українською музикою і добре ладнають із орфографією, лексикологією та фонетикою.

Оксана Хомич

Працює вчителькою початкових класів у Новопечерській школі Києва. Закінчила університет «Квінз» у Канаді та викладає онлайн на трьох континентах.

Я навчаю дітей не боятися висловлювати свої думки та ставитися до однолітків із емпатією. У моєму класі не можна викрикнути: «Ой, ти неправильно відповів!» Я кажу: якщо хтось справді помилився — його треба підкоригувати та скоординувати, у якому напрямку розвиватися. Конкретним фактажем показати, чому саме щось неправильно. Якщо ми говоримо про загальні питання, де єдиної відповіді немає — то, звісно, про це не йдеться. Кожен має право бачити таку ситуацію по-своєму.

Я й сама позитивно ставлюся, коли учні вказують на мої погрішності й дозволяю їм себе виправляти. Для мене це ознака, що інформацію з дошки вони не просто споживають, а ще й аналізують.

ТАКОЖ ЦІКАВО: