Що робити, якщо малюк хоче лише ту іграшку, яку рекламували у телевізорі? Якщо школяр вимагає придбати куртку, бо про неї написано, що це — куртка юного успішного блогера? Якщо підліток хоче придбати гардероб, як у всіх у його компанії, бо інакше з ним не товаришуватимуть? Дитячий психолог Олена Слободяник розповідає, як зробити, аби не дитина приєдналася до реклами проти вас, а навпаки — була з вами проти нечесної реклами.
1. Не сподівайтеся на заборони
Чимало знайомих кажуть: відмовилися від телевізора, бо показують нескінченну рекламу, аби діти не дивилися того. Дійсно, вчені підрахували, що школярі щодоби бачать 70 рекламних роликів під час перегляду телепередач. Втім, нині вже неможливо ізолювати навіть малечу від різних способів привертання уваги споживачів.
Звичайний ранок. Син чи донька снідають — і відривають магніти від молочної продукції, шукають у солодощах та кукурудзяних паличках іграшки, знімають наклейки з соків. На планшеті дитина дивиться мультики та улюблені відеоблоги нібито про життя однолітків. А там: реклама іграшок, розважальних центрів, солодощів та інших елементів дитячого «солодкого життя».
По дорозі до дитсадка чи школи хлопчик чи дівчинка роздивляється білборди. У метро вручають яскраві рекламні листівки (батьки ж відмовляються, а промоутери хочуть скоріше «збагрити з рук» друковану продукцію).
Ось транспортна зупинка, можна перепочити. Але що це? Чудернацька піца або хот-дог (тобто аніматори у костюмах) прямує до дитини, просить «дати п’ятюню» та прийти згодом погратися ось у той супермаркет чи кафе. Це найяскравіші враження за день! Тож дитина не розуміє, чим тато й мама незадоволені, чого з нею не радіють.
У дитячому колективі тиснуть ровесники: чи є в тебе таке? Ось що мені придбали. Ці ляльки вже не модні. Такий конструктор продають вже у новішому варіанті.
А якщо на перерві можна грати у комп’ютерні ігри, дитина встигає і там подивитися рекламу. Адже це спосіб набрати додаткові бали або «врятувати» персонажа від загибелі. Рекламою просякнуте усе життя дитини.
2. Дошкільнят захищайте та вчіть розрізняти
Дошкільнята ще не здатні розпізнавати неправдиву інформацію. Казки для них така сама реальність, як новини, тож вони вірять, що звірі розмовляють, пінгвіни люблять цукерки, динозаври їдять йогурти. Рекламні ролики вони сприймають буквально, тож їхній вплив найбільший. До 4-5 років варто максимально обмежувати рекламу: вимкнути на сайтах або звантажувати мультфільми, обмежити телебачення, не залишати гаджети дітям, аби вони не перемикали вільно на інше відео. У цьому віці важливо захистити саме зоровий канал сприйняття інформації, а саме — яскраві зображення у динаміці, бо мозок дітей дошкільного віку вбирає це, як губка. Тобто на банери чи рекламні фото у журналі у цьому віці діти не зважають.
Активно вчіть розрізняти під час рольової гри, що таке правда, а що — вигадка, не насправжки. «Лялька їстале ж не насправжки, ти нібито перукар, але ти ж граєшся в перукаря». Якщо дитина вже трохи розпізнає, пограйте: хто знайде більше «не насправжки». Наведіть приклади реклами: чоловік не перетворюється на десятки маленьких чоловічків, продукти не розмовляють та не співають тощо.
3. Хай більше обирають та контролюють
Як не дивно, але найбільша небезпека реклами для дитини дошкільного віку не в тому, що вона кричатиме на знайомі товари: «Мамо, купи!». Рекламістам не менш важливо, ніж розкрутити батьків дитини на покупку, виховувати споживача «під себе». Дитячі звички — найстійкіші. Тож ті правила, які закарбовуються до 5-6 років, зазвичай залишиться актуальними для людини, коли вона виросте. І таке виховання: пропозиція збирати колекцію. Звичка споживача купувати «комплектами» зручна для тих, хто продає.
Дитині не дуже цікаві дрібнички, які вона знаходить у солодощах чи які додають до фаст-фуду, але їй навіюють: лише якщо зібрати усі варіанти, що намальовані, буде цікаво. Трапляється, гра «не працює», доки не зібрана колекція. Приміром, деякі конструктори продають з 10-20 деталях, а фігурки, які пропонують зробити (на малюнку), містять 50-100 елементів.
Заборона колекціонувати лише підвищує інтерес. Але задоволення дитини не стільки в іграшках, скільки в тому, що вона може на щось впливати, контролювати, коли та що придбати, відстежувати, коли воно буде у продажу. Дошкільнята часто не мають навіть вибору, що одягати, що їсти, в них немає приємних обов’язків, тож потребу впливати на щось задовільняє лише колекціонування.
Питайте, що з двох варіантів дитина хоче на сніданок. Разом обирайте продукти у магазині. Доручіть поливати квіти або годувати хом’ячка (таємно можна підстрахуватися). Дайте альтернативу магазинним колекціям: запропонуйте разом пошити гардероб ляльці.
4. Початкова школа: проводимо розслідування
У 6-10 років діти виокремлюють реальне та умовне: ніякий містер не помиє підлогу за вас, тварини не розмовляють. Але інформації все ще беззаперечно вірять. Звісно, вихід: розповісти про рекламні трюки. Та бійтеся перетворите це на читання нотацій про корисне та некорисне або просто нудний виступ. Учнів початкової школи реклама «тримає» яскравими емоціями, бажанням знову відчути ті самі почуття, які запали в душу під час перегляду ролику. Отже, розмову про рекламу перетворіть на гру у детективів. Хто спіймає рекламістів на неправді? Що написано в етикетці на продукті? А що казали у рекламі? Скажімо, склад соку, який нібито зроблено зі свіжих відбірних плодів, починається з цукру. Навчайте способів перевіряти якість товарів.
Знайдіть відео того, як знімають рекламу, або в ідеалі відшукайте можливість побувати на таких зйомках у якості глядачів. Розкажіть, що всі продукти в рекламі пластикові, як вибудовують картинку, аби глядачі «клюнули» на неї.
5. Ставимо досліди за твердженнями реклами
Найкращий спосіб привчити дитину 6-10 років критично мислити (а це найсприятливіший час для розвитку цієї компетенції) — експериментувати. Не пошкодуйте грошей — придбайте розрекламований пральний порошок і перевірте, чи плями зникають на 100%. Або ж кілька мийних засобів — і самі влаштуйте «марафон» з брудним посудом.
Показуйте дитині різницю між реальними результатами використання рекламованих продуктів і заявленими дивовижними. Те, що в рекламі працює ідеально, в житті зазвичай мало відповідає дійсності.
6. Навчіть купувати усвідомлено
Для дітей, які навчаються у початковій школі, вже цілком можливо зважувати, чому вони хочуть щось придбати. Звісно, якщо ви запитаєте, чому ти це хочеш, а потім переконаєте дитину, що її бажання не дуже серйозне, такий «допит» навряд чи сподобається їй. Але якщо ви допоможете обрати, на що витратити назбирану з кишенькових грошей суму чи просто порівняти 2-3 варіанти, це вже сприйматиметься значно краще. Хай дитина запитає себе, що буду робити з цією річчю, чи давнім було бажання, чи зникне воно, якщо почекати, чи впливає те, що у друзів є такий товар, як довго з ним можна гратися (чи використовувати інакше).
7. Виокремлюйте рекламні почуття від справжніх
Оскільки емоції у цьому віці — головне, продемонструйте, як рекламісти викликають певні почуття і як мало вони пов’язані з самим товаром. Дитина часто щось купує чи просить, бо прагне відчути себе чудовим хлопчиком або дівчинкою з телевізора. Так само експериментуйте. Чи станете ви «крутими» та енергійними після шоколадного батончика? Чи розв’яже життєві проблеми покупка чипсів? Чи стануть з вами усі товаришувати після придбання дезодоранту?
Звертайте увагу дитини на те, що покупка не принесла очікуваних почуттів. Можете на власному прикладі показати: так хотів, наприклад, якийсь одяг, і навіть надягати не хочеться. А ось гаджет потрібен мені, я його довго обирав, і тепер відчуваю задоволення.
8. Покажіть тінейджеру, як реклама змушує купувати
Підлітки вже мають свої погляди щодо реклами. Але їх вражає виявлений обман, а ще більше — примус. Чому так популярні книги Алана Кара щодо способів відмовитися від куріння та переїдання? Бо вони побудовані на розкритті способів маркетологів змусити купувати цигарки та шкідливі продукти.
Розкажіть і про інші хитрощі реклами, щоб змусити покупців щось хотіти. Розберіть рекламні слогани. Знайдіть приклади реклами, яка порушує закони фізики. Так само звертайте увагу на те, де актори грають фальшиво, нещиро.
9. Вчіть самовиражатися
Підлітковий вік — час самовираження та потреби знайти своє місце у групі однолітків. Тож інколи одяг та інші речі потрібні саме для цього. Якщо ігнорувати бажання старшокласників «вписатися», вони шукатимуть більш руйнівні способи це зробити. Тож краще допомогти сину чи доньці, але при цьому обговорити, що платити доведеться за певний стиль життя, а не за товар. Поговоріть, чому інколи люди сплачують за міф, створений образ, розкручений бренд.
Підкажіть, що крім прийняття групою, важливе і самовираження. Кращий спосіб щось довести дорослим дітям — власний приклад. Слідкуйте за власним стилем споживання. Чи прагнете ви купувати усе модне? Які у вас критерії, уподобання, цінності? Чи намагаєтесь бути «як всі», чи маєте щось, що свідчіть про вашу особистість? Покажіть, що у житті є чимало способів продемонструвати себе поза споживанням товарів, чимало чудесних переживань, які не потребують витрачати ані копійки. Чудово, якщо ви або хтось з дорослих може підказати тінейджеру, як створити власний стиль (скажімо, скомпонувати одяг самотужки).
Допоможуть також питання, на які підлітку цікаво буде відповісти хоча б самому собі. Скільки речей потрібно для того, щоб бути особливим? А щоб бути собою? Скільки речей в гардеробі успішних людей? А в чому твоя особиста фішка?
Источник: www.osvitoria.media
