Кожній дитині гарантована безоплатна освіта, але школи мають право вводити платні послуги. Нещодавно перелік таких послуг значно збільшився. За що можуть брати гроші, а за що — ні? Полегшить це роботу вчителя чи, навпаки, ускладнить? Пояснюємо та додаємо коментарі юриста.
Чому перелік послуг оновили саме зараз?
Перелік платних послуг у школах — документ не новий. Він був затверджений ще 15 років тому постановою Кабміну. Але 7 липня на підставі постанови КМУ № 808 до нього внесли зміни, щоби узгодити із сучасними реаліями. А ось Порядок надання платних освітніх послуг державними та комунальними закладами освіти залишається без змін з 2010 року.
Однією з потреб в оновленні були виклики воєнного стану, наприклад, офіційне оформлення послуг з реабілітації військовослужбовців та ветеранів війни. Цей момент відбився в новій послузі, яку можуть надавати спеціальні заклади загальної середньої освіти (для дітей з порушеннями зору, слуху), а саме: «Надання послуг з реабілітації (реабілітаційної допомоги) особам з особливими освітніми потребами та іншим особам з порушеннями зору, слуху, зокрема військовослужбовцям, особам, звільненим з військової служби, ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною».
Ще однією новою потребою, що вимагає нагального офіційного визнання, є процедури визнання закордонної освіти. Це також пов’язано з повномасштабною війною, адже чимало школярів, які рятувалися від бойових дій, тимчасово виїжджали за кордон, а нині повертаються або планують повернутися після завершення війни. Учні мають змогу отримувати за кордоном як шкільну, так і позашкільну освіту. Якщо для визначення рівня знань і вмінь необхідні іспити та контрольні, ця робота, проведена педагогами, також має бути оплачена. Отже, це платна послуга для учнів. У документі вона прописана ширше: «Іспити та контрольні для визнання неформальної (у тому числі закордонної) освіти».
Нагадаємо, що концепція безперервної освіти (long life learning) передбачає, що надалі все легше буде легалізувати компетенції, отримані будь-яким способом. Навіть якщо людина опанувала навички водія на онлайн-симуляторі, граючи вдома, а теорію погуглила та вивчила, рівень можна буде оцінити офіційно . Ідеться також про оцінювання професійних компетенцій. Звісно, така послуга платна, адже це окрема робота для освітян.
Чому у фокусі — групи подовженого дня?
Групи подовженого дня теж нині в центрі уваги не від доброго життя. Якщо згадати минуле, такий формат мав особливий попит у 40–50-ті роки минулого століття, тобто після Другої світової війни. Відбудова потребувала значних зусиль дорослих, які не мали змоги доглядати дітей після уроків. Багато родин втратили тат, а матері були зайняті на роботі. Ось і нині воєнні часи та майбутня відбудова країни вимагають значних зусиль. Те, що групи подовженого дня мають бути доступні всім учням початкової школи, які цього потребують, особливо у громадах з високим рівнем трудової міграції або складною економічною ситуацією, прописано в Бюджетній декларації на 2026-2028 роки. Те, що діти будуть доглянутими та матимуть змогу для розвитку, сприятиме зайнятості батьків.
Порядок створення груп подовженого дня в державних і комунальних закладах загальної середньої освіти було ухвалено ще в липні 2018 року. А оновили його також цьогоріч, у червні, наказом МОН № 808. Зокрема, граничну наповнюваність груп подовженого дня встановили на рівні не більш ніж 30 учнів. Доти діяв Порядок поділу класів на групи від 2002 року, а ще раніше — Нормативи граничної наповнюваності класів, груп ще від 1997 року, які визначали, що до груп подовженого дня можна приймати не більш ніж 35 учнів (у малокомплектних школах — 20).
Що ще змінилося?
Донедавна існувало два види платних послуг, які могли надавати школи:
- проведення позаурочних заходів, свят (на канікулах, у святкові та вихідні дні);
- додаткові заняття, які не входять до базового навчального плану (гуртки, майстер-класи, практикуми, тренінги).
Ці активності заборонялося проводити під час уроків, що виглядало досить очевидно, адже це фактично позашкільна освіта.
Нині ж у Перелік додали ще низку платних послуг. Окрім згаданих вище, це:
- репетиторство,
- додаткові заняття, що не входять до базового навчального плану. Але тут акцент вже не на гуртках, а на підготовці до вступу до закладів фахової передвищої, вищої освіти та підготовці до НМТ, що можна вважати формою групового репетиторства.
У частини батьків виникли побоювання: вже не так очевидно, що ці послуги не збігаються по часу з уроками. Що як учитель проводитиме заняття з надолуження освітніх втрат для всього класу одразу після уроків чи замість свого уроку й оформить це як платне репетиторство? Дехто вже пише в соцмережах, що вчитель оголосив таку допомогу за гроші обов’язковою для учнів, що мають низькі бали з його предмета. Інакше, мовляв, не бачити їм гарної оцінки.
Або ж історія з іншої школи: торік учителі математики, української мови та історії України у випускному класі приділяли чимало часу повторенню у формі тем НМТ. Це давало змогу підготувати підлітків до випробування. Чи не зроблять усе це лише в додаткові години та за оплату? Чи є це частиною базового навчального права?
У вчителів — свої побоювання
З одного боку, репетиторство та підготовчі курси — доступний спосіб додаткового заробітку. Не треба шукати приміщення, клієнтів тощо. З другого боку, ці послуги мають бути оподатковані. Також ці доходи мають бути прозорими. Як уже роз’яснила пресі пані освітній омбудсмен Надія Лещик, школи мають оприлюднити вартість платних освітніх послуг — не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку їх надання. А також оприлюднювати на своїх сайтах фінансові звіти про надходження та використання всіх одержаних коштів, інформацію про кошти, одержані з інших джерел, не заборонених законодавством. Кошти, одержані закладом освіти від надання платних послуг, зараховують на відповідні рахунки, відкриті в органах Державної скарбниці України, та використовують згідно із затвердженим кошторисом закладу освіти з урахуванням вимог законодавства (пункт 1.7 розділу І Порядку надання інших платних послуг державними та комунальними закладами освіти).
Тобто репетиторство не має бути «підпільною» домовленістю, а з приватного підприємництва стає формою оплачуваної роботи, яку контролює школа. Не вчитель визначатиме прайс на послуги. Дехто з педагогів навіть боїться, що їх змусять займатися репетиторством за непривабливу оплату, тоді як у них зовсім немає на це часу. Утім, ці моменти коментувати зарано, адже ще не визначено, як саме мають встановлюватися ціни на платні послуги. Тож попереду ще доповнення чи роз’яснення від МОН.
Але вже нині можна почати працювати репетитором на законних підставах та з дотриманням певної автономії. Учитель може виступити як підприємець, який укладає договір зі школою. З проханням роз’яснити, як це правильно зробити, ми звернулися до експерта.
«Репетиторство не може бути примусовим»
Спікер:
Олександр Брижак, юрист
Що мається на увазі під репетиторством, пояснює експерт: це підготовка дітей до школи, вступу до навчальних закладів, незалежного тестування, навчання будь-яких предметів тощо. Репетиторство — це приватна освітня діяльність, що полягає в наданні додаткових індивідуальних або групових занять з метою допомоги в навчанні. Якщо йдеться про системне активне репетиторство на відплатній основі, його потрібно здійснювати в легальний спосіб, відповідно до вимог законодавства. Оптимальним варіантом є провадження такої діяльності через ФОП.
Найбільш відповідним основним КВЕДом є 85.59 «Інші види освіти, н.в.і.у». Щодо оподаткування, то варто обирати спрощену систему оподаткування (2 або 3 групу єдиного податку). 2 групу обирають ті, хто планує надавати послуги виключно фізичним особам (учням, їхнім батькам). 3 групу обирають ті, хто планує працювати не тільки з фізичними, а й з юридичними особами (наприклад, навчальними центрами).
Податкове навантаження відповідно:
3 група:
- 5% — єдиний податок від доходу,
- 1% — військовий збір від доходу,
- 5280 грн єдиний соціальний внесок (плата щоквартально);
2 група:
- 20% від мінімальної заробітної плати — єдиний податок (1600 грн у 2025 році),
- 10% від мінімальної заробітної плати — військовий збір (800 грн у 2025 році),
- 22% від мінімальної заробітної плати — єдиний соціальний внесок (1760 грн у 2025 році).
Юрист нагадує, що репетиторство не може бути примусовим. Тобто ніхто не зобов’язаний іти до репетитора. Тиск на учнів та батьків, оголошення занять з репетитором обов’язковими для учнів, будь-яка упередженість стосовно тих, хто відмовився від послуг, є протизаконними. В учнів та батьків є право скаржитися керівнику школи, до органів, що забезпечують управління та координацію діяльності закладів освіти на регіональному рівні, до МОН.
Так само протизаконно примушувати вчителів провадити репетиторство. Учитель, звісно, може займатись репетиторством, суміщаючи цю діяльність з викладанням у школі, але лише у вільний від основної роботи час. Якщо він хоче провадити репетиторство безпосередньо в школі, то слід укласти договір між школою і ФОП (репетитором).
Щоб знизити ризик конфлікту інтересів, тобто щоб репетиторство не суперечило принципам доброчесності (ідеться про об’єктивність та неупередженість), експерт радить учителям, якщо є така можливість, займатися з учнями або групою не того класу, де вони викладають чи є класними керівниками. Адже складно бути об’єктивним під час оцінювання учнів, які одночасно є твоїми клієнтами як репетитора.
Якщо школа додатково організує факультативи, підготовчі курси тощо на умовах платності, залучаючи при цьому репетиторів, між батьками та школою укладається договір на умовах добровільності.
Поділитися цією статтею
Источник: www.osvitoria.media
