Все менше часу залишається до Всесвітнього дня вчителя, коли країна дізнається ім'я головного переможця Global Teacher Prize Ukraine. У вересні десять фіналістів не відпочивали, а пройшли відповідальне випробування в оціночному центрі: вони продемонстрували журі свої педагогічні компетенції. Наприклад, провели урок у незнайомому класі на несподівану тему або змагалися у хакатоні. А ще їм вдалося поспівати, пожартувати та надихнути одне одного на нові проекти.
Молодий нейропсихолог і вчитель з Кенії
Кілька днів, проведених фіналістами разом у Карпатському регіоні, містили багато чого: квести, цікаві знайомства та обмін досвідом. Першим офіційним завданням, яке дозволило вчителям продемонструвати свої навички, була самопрезентація. Звісно, сучасні «інформатори» не обмежилися сухими розповідями про себе. Цікаві експерименти, педагогічні прийоми та інструменти, артефакти з минулого, книги, написані цими вчителями, картини, створені ними…
Члени журі, які намагалися ближче познайомитися з фіналістами та дізнатися про їхні навички, самі розуміють, яке життя в школі. Зоя Литвин , реформатор освіти та засновниця «Освіторії» та премії «Global Teacher Prize Ukraine», розглядає допомогу освіті як спосіб захистити майбутнє. А Леся Павлюк , вчителька початкової школи ліцею № 7 Івано-Франківської міської ради, минулорічна переможниця, не так давно була на місці фіналістів.
Голова Державної служби якості освіти Руслан Гурак , перший проректор Українського католицького університету Ярослав Притула та телеведуча ТСН 1+1, інтерв'юерка та постійна кураторка Global Teacher Prize Ukraine Наталія Мосейчук давно є прихильниками української освіти.
Пітер Табічі з Кенії — не лише сільський учитель математики та природничих наук, а й переможець премії Global Teacher Prize 2019 року. Якщо до перемоги він віддавав 80% своєї зарплати на допомогу учням, то після цього не змінив своїх звичок: мільйонну премію США він пожертвував на допомогу рідним школам. Звичайно, він радше колега, ніж суворий суддя. Пітеру вдалося опанувати кілька українських слів, пограти з усіма в народні ігри та полюбити українські народні пісні. На його думку, дивовижні історії українських вчителів надихають. А роль вчителя в Україні сьогодні є визначальною, адже він дає учням надію та інструменти для дій та зміни світу на краще.
Хто в школі перший оцінює урок? Звичайно ж, учні. Тож серед журі була учениця старшої школи – молода дослідниця з власними розробками в галузі нейропсихології, Ірина Коріневська .
Паперові квіти розповідали про… щастя
Одним із викликів заключного етапу було проведення уроків на нетрадиційні, навіть філософські теми. Наприклад: «Хто такі мікроінфлюенсери, і чи можемо ми робити маленькі кроки, щоб досягти великих змін?» або «Щастя як валюта: чи можемо ми купити майбутнє?» Теми такі, що вони не лише розбурхують уяву вчителів, а й спонукають учнів серйозно мислити по-дорослому.
Команди вчителів, які разом проводили урок, були сформовані шляхом жеребкування, і на підготовку у них був лише вечір. Наступного дня в Яремчанському ліцеї №2 вчителі демонстрували справжні дива командної роботи, а уроки нагадували яскраві вистави або «лабіринти», що практикуються роками, завдяки яким учні просуваються у знаннях та навичках.
Наприклад, студенти, розділені на три групи, намагалися побачити проблему вирубки карпатських лісів крізь призму екології, живопису та навіть української філології (а підлітки бачать спільну основу у ставленні до рідної мови та рідної природи).
В іншій команді учасників конкурсу підлітки обирали, який із трьох образів щастя, створених вчителями, найближчий кожному з них.
Однак підлітки навчилися знаходити щастя не лише у глобальному виборі, а й у повсякденних чудових дрібницях. Одна група класу навчилася вибивати ритм на паперових стаканчиках. Інша спостерігала, як паперова квітка ніби сама собою розкривається під впливом хімічних сил. У третій групі студенти стали психологами, які фіксували моменти щастя своїх однокласників і зрештою переконалися, що це робить їх самих щасливішими – завдяки емпатії.
Школа задовольняє потреби батьків
Хакатон «Освітні виклики громади» був не просто завданням для фіналістів, а й приніс ідеї, які можуть зацікавити багато шкіл. Адже хакатон – це щось середнє між словами «хакер» та «марафон». Щодо хакерів: звісно, мова йде не про порушників закону, а про тих, хто знаходить нестандартні рішення, вирішує проблеми, як лускунчик.
Отже, вчителі мали 45 хвилин, щоб попрацювати в командах над конкретними викликами в галузі освіти. Три команди отримали локальне завдання, засноване на реальних проблемах регіону. У фіналі було надано зворотний зв'язок, а голова Ворохтянської громади Олег Дзем'юк розповів про специфіку Ворохтянської громади.
Ворохтинська селищна громада включає лише два населені пункти: село Ворохта та село Татарів. Разом там проживає близько 6 тисяч осіб. Демографічна криза не оминула регіон: минулого року в громаді народилося лише 37 дітей. Однак є Татарівська гімназія та Ворохтинський ліцей, вісім інклюзивних класів, багато сімей переселенців, а вчителі здебільшого передпенсійного та пенсійного віку.
Перша особливість: батьки пасивні в житті школи. Їх навіть важко зібрати на батьківські збори. Така ситуація пов'язана з тим, що громада розташована в гірській місцевості. Татам і мамам іноді доводиться організовувати цілий похід, щоб дістатися до школи.
Існує три автобусні маршрути, щоб дістатися до школи. Але все ж деяким учням доводиться йти пішки до 3 км гірськими стежками, щоб дістатися до автобусної зупинки. Крім того, всі родини зайняті в готельному та туристичному бізнесі, зосереджені на цьому, бо іншої роботи знайти не можна. Як налагодити зв'язок з родинами?
Фіналісти вкотре продемонстрували командну роботу. Їм вдалося не лише провести мозковий штурм, запропонувати власні стратегії, доопрацювати ідеї, а й навіть підготувати для них інфографіку та гідно її презентувати. Вчителям порадили відвідати родини учнів вдома. Знайти щось хороше сказати про кожну дитину, щоб не було відчуття, що вони стали контролювати. Можна поєднати спортивні змагання родинами, вікторини, чаювання на теми, які хвилюють батьків. Можна відкрити групи для дорослих (фітнес, вишивка, іноземна мова). Також варто наблизити шкільну діяльність дітей до життя їхніх батьків. Наприклад, займатися профорієнтацією, щоб учні опановували конкретні завдання своїх батьків: сироваріння, виготовлення сувенірів, туристичні послуги. Підлітки можуть практикуватися та реально допомагати одному чи іншому домогосподарству. Також варто вводити на уроках більше проектної діяльності, та обирати проекти, які приносять конкретну користь громаді.
Хакатон – це перемога
Інші проблеми ще ближчі до багатьох регіонів України. Для адаптації дітей ВПО було запропоновано проводити заходи, підготовка та проведення яких допоможе школярам працювати в команді: арт-табір, STEM-табір, англомовний, інклюзивний. Або це може бути захід вихідного дня: наприклад, кулінарний майстер-клас – разом готуємо банош, музичний – співаємо улюблені місцеві пісні (увімкніть відео зі словами або роздайте тексти), туристичний, краєзнавчий… Мета – робити це не заради самого процесу, а занурити нових дітей у традиції, історію, звичаї громади, щоб вони відчули, що також здатні їх розділити, вписатися.
Варто звернутися за підтримкою до місцевого бізнесу. Можна навіть проводити спільні заходи з громадами, з яких приїхали діти. Адже чудова природа Карпат та курортна зона – це ресурси. Можна запропонувати приїхати на кілька днів майстрам, наприклад, з Харківської чи Херсонської областей. Можна об’єднатися для роботи над спільними викликами, наприклад, екологічними. Для дітей відчуття єдності та спільного досвіду багато означатиме. Це, без красивих слів, дасть їм відчуття, що дім кожної дитини – це не лише один регіон, а вся Україна.
Щодо нестачі вчителів у школах, фіналісти запропонували провести освітній фестиваль. На нього можуть приїхати колеги з сусідніх регіонів. Підвищуватимуть свою кваліфікацію вчителі, які вже працюють. Звичайно, варто окремо запросити студентів педагогічних факультетів. Після яскравого фестивалю їх можуть зацікавити пропозиції працювати тут або хоча б проходити університетську практику. Хоча наразі в громаді немає соціального житла та коштів на будівництво, готельний фонд можна використовувати для напрочуд комфортного тимчасового проживання.
Отже, загалом, пропозиції фіналістів премії ґрунтувалися на ідеї проактивності, першості у запропонованні чогось для отримання нових ресурсів.
Премія Global Teacher Prize Ukraine організована ВО «Освіторією» за підтримки Міністерства освіти і науки України, Міністерства цифрової трансформації України, національної освітньо-розважальної платформи актуальних знань та навичок «Дія.Освіта», державної освітньої екосистеми «Мрія», ЮНІСЕФ, ІТ-компанії Soft Serve, Sense Bank, швейцарсько-української програми EGAP, що реалізується Фондом Східна Європа, фармацевтичної компанії Biopharma, Фонду KSE, Talents for Ukraine, Uklon, EdPro, Grade Education center, Coca-Cola HBC Ukraine, Accord Group та Фонду «Освітні ініціативи». Генеральним медіапартнером виступає 1+1 media, інформаційну підтримку забезпечують кіно- та телевізійна платформа Kyivstar TV, Суспільне спілкування, Pedan Buro, Планета Кіно, Children Kinofest, Teenergizer та Українська правда.
Поділитися цією статтею
Источник: www.osvitoria.media
