Визнаймо: дзвонити батькам на особистий номер мобільного або додому з приводу інциденту в школі завжди неприємно. Як відреагують на тому кінці слухавки? Точно ніхто не гепнеться без свідомості після фрази «У школі стався інфцидент…»? Пропонуємо прості практичні поради, що зроблять потенційно стресову розмову ефективнішою та результативнішою, обіцяють психологи та методисти Edutopia.
Є одна проста річ, з якою погодяться як нові, так і досвідчені педагоги: дзвонити батькам учнів і повідомляти про прикру ситуацію завжди неприємно.
«Я — колишня вчителька спеціальної освіти з 21-річним стажем, і мені довелося зробити чимало таких «sos-дзвінків», — розповідає освітянка в бесіді з Edutopia. — Але роки акумулювання досвіду не минули дарма: тепер я маю про запас кілька готових стратегій. Хочу поділитися шістьма порадами щодо телефонних дзвінків батькам. Вони допоможуть не лише краще проводити «стресову комунікацію», а й дозволять вам починати кожну розмову з внутрішньою впевненістю».
1
Починайте з ключової фрази «Дитина в безпеці»
Коли батьки приймають дзвінок зі школи — одразу інстинктивно відчувають занепокоєння. В їхній голові прокручується карусель із думок, головна з яких «Чи не постраждала моя дитина?» Почніть розмову з того, що розвійте це занепокоєння. Чітко скажіть, що дитина в безпеці. Це не лише знизить градус занепокоєння, а й дасть батькам зрозуміти, що ви телефонуєте з турботою про дитину, навіть якщо не принесете позитивної інформації.
Реальний приклад розмови:
«Привіт, пані Сміт, це директор Коулман з початкової школи Еббот. Як у вас справи? У мене є інформація про інцидент, що стався сьогодні з вашою дитиною. Вона в безпеці, і я хотів би повідомити вам подробиці інциденту».
2
Розповідайте про інцидент, використовуючи іменники та дієслова. А ось прикметників уникайте
Ваша мета — об’єктивно описати:
- що призвело до інциденту,
- де сталася ця шкільна пригода,
- що ви особисто спостерігали,
- що учень робить зараз.
Прикметники є суб’єктивними, і саме цей фактор призводить до неправильної інтерпретації та провокує суперечки. Але у вас інша мета! Ви хочете покласти слухавку, не давши батькам можливості сперечатися з вами або стверджувати, що ви неправильно зрозуміли або перебільшили поведінку їхньої дитини.
Такі слова, як «нешанобливий» і «деструктивний», є розпливчастими і не інформують батьків про те, що насправді зробив учень. Подумайте, як описувати інциденти, використовуючи лише прямі цитати та дії учня.
Реальний приклад розмови:
«Ева дивилася відео на своєму телефоні, коли пані Говард просила записати завдання».
Описуйте події, не описуючи дитину. Не вживаючи негативні прикметники, ви позбавляєте батьків можливості піти на ескалацію. Адже, на їхню думку за замовчуванням, є велика ймовірність, що ви «нападаєте на особистість» їхньої дитини.
3
Не просіть батьків «поговорити» з дитиною
Коли ви просите батьків поговорити з дитиною, варто розуміти: сторони можуть вкладати в це просте прохання зовсім різне значення. Ви вважаєте, що просто просите їх допомогти порефлексувати щодо наслідків інциденту, що стався з їхньою дитиною в школі, та бути частиною команди, яка моделюватиме хорошу поведінку для неї. Однак батьки таке прохання можуть сприйняти як натяк, що вони ще не говорили із сином чи донькою про належну поведінку.
Це призведе до того, що батьки відчують: ви наче засуджуєте їхнє «не надто відповідальне» батьківство. Ясна річ, свідомі батьки розмовляють зі своєю дитиною про серйозні інциденти, пов’язані з нею в школі. Ваше єдине завдання — дати їм знати, що це сталося.
4
Залишайтеся зосередженими
Існує лише одна мета, якої ви можете досягти, обравши особистий дзвінок батькам — передати інформацію про інцидент і поінформувати батьків про наслідки для школи. Але не беріть на себе більше. Зараз точно не час для оцінки функціональної поведінки по телефону, інтерв’ю про психологічний комфорт дитини вдома чи погроз про те, що «дитину знімуть з екскурсії, якщо вона продовжуватиме в тому ж дусі». Батьки і так перебуватимуть у стані шоку й потребуватимуть часу, щоб зробити паузу і подумати. Перевантажуючи їх іншими аспектами дзвінка, ви лише спровокуєте додаткову порцію хвилювання. Після того як ви досягли своєї мети, завершіть дзвінок.
5
Обов’язково озвучте батькам інформацію зі знаком плюс про дитину
Уявіть, день батьків перериває повідомлення: їхня дитина зробила щось погане. Важливо дати їм зрозуміти, що ви вірите в те, що хоча це був не найкращий її вибір сьогодні, ви знаєте, що цей хлопчик чи ця дівчинка здатні зробити краще. Наведіть один короткий приклад, коли цей учень або ця учениця робили кращий вибір, щоб батьки знали, що це не ваше «зіпсоване» ставлення до їхньої дитини. Якщо ви адміністратор, який не має досвіду взаємодії з дитиною, спробуйте хутенько попросити її вчителя навести приклад зі знаком плюс.
Це не обов’язково має бути щось грандіозне. Достатньо сказати:
«Я знаю, що це дуже не характерно для Ейдена. Найчастіше він робить правильний вибір і не порушує правила в кафетерії»
або
«Цей випадок зовсім не відповідає тому, як добре Тайлер поводиться зі своїми однолітками на перерві».
6
Подякуйте на завершення дзвінка
Найкраще завершувати такі емоційно складні дзвінки наступною фразою:
«Я подумав, що ви захочете дізнатися про цей випадок якомога швидше. І я дуже вдячний, що ви відповіли на мій дзвінок».
Багато реальних прикладів спілкування з батьками доводять: якщо сказати щось позитивне, це стає деякою несподіванкою для наляканих батьків і руйнує їхню оборонну позицію. Доброзичлива манера спілкування з позитивними прикладами про дитину дає їм зрозуміти, що ви розглядаєте їх не як супротивника, а як партнера у вихованні їхньої дитини. Батьки часто відповідають: «Дуже дякую, що зателефонували!» Це завершує негативну взаємодію на позитивній ноті. І це те, що вони найбільше запам’ятають.
Приклад сценарію телефонного дзвінка батькам
у кризових ситуаціях
«Привіт, пані Джонс, як ви? Це директор Колман. Сьогодні у мене є інформація про інцидент, пов’язаний з Джейсоном.
Він у безпеці, і я хотів би повідомити вам про те, що сталося, якнайшвидше.
Сьогодні на уроці музики була заміна. Двоє дітей почали кидатися барабанними паличками. Джейсон був одним з них, і він зламав барабанну паличку. Помічник вчителя зателефонував мені. Я пішов туди і побачив, що сталося. Я попросив Джейсона та іншого учня, який брав участь у бійці, зайти до мого кабінету.
Джейсон вибачився і сказав, що наступного разу вчинить краще. Він збирається пообідати з нами, а потім ми відправимо його на інші заняття. Я знаю, що це не зовсім типова для нього поведінка, тому що спостерігав раніше, як він позитивно ставиться до молодших учнів на перервах. Він може робити правильний вибір. Гадаю, ви теж хотіли б дізнатися про цей інцидент якнайшвидше, і дуже вдячний, що ви відповіли на мій дзвінок».
Поділитися цією статтею
Источник: www.osvitoria.media
