Зображення: ouch.pics
Щоби дізнатися про роботу тьютора в інклюзивній освіті, ми поспілкувалися з двома асистентками дітей з особливими освітніми потребами.
Тьютор в інклюзивній освіті — це асистент дитини з особливими освітніми потребами. Не всім дітям з особливими освітніми потребами необхідний тьютор, втім для багатьох підтримка дорослого під час занять у школі важлива.
За кордоном, а тепер і в Україні тьютори працюють з дітьми з розладом аутистичного спектру, синдромом дефіциту уваги з гіперактивністю та всіма іншими, хто потребує підтримки. Асистент дитини, у залежності від потреб, може допомагати дитині з навчанням, спілкуванням з однолітками або виконанням побутових завдань.
Усі імена в обох історіях змінені в інтересах конфіденційності дітей, а всі збіги — випадкові.
Світлана –тьютор Тані
Зображення: ouch.picsМоє завдання — запобігти появі агресії
Як я вирішила стати тьютором дитини з аутизмом
Ще в шкільні роки у мене в класі була дівчинка з особливими освітніми потребами. Це я зараз так називаю, а тоді ми просто думали, що вона «не така, як ми», адже мови про особливі потреби не було. Тоді я була єдиною в класі, хто намагався їй допомагати і завжди її захищала. Напевно, ще тоді в мене виник інтерес до теми особливих потреб в освіті і бажання працювати з дітьми.
Я почала вивчати тему аутистичного спектру, тому що мені хотілося знайти контакт з дитиною з особливими потребами в моєму класі, коли я працювала в школі, і зрозуміти, як правильно налагодити відносини з нею. Спочатку у мене не було мети стати тьютором. Мені було важливо зрозуміти потреби цієї дитини, зацікавити її і забезпечити її добробут.
Згодом я вирішила перекваліфікуватися у тьютора.
Як влаштована моя робота
У мене є кілька завдань: не допускати можливої агресії дитини і стимулювати її до успіху в різних видах діяльності. У Тані буває агресія, яка з’являється в моменти сильних переживань або невдач. Моє завдання — запобігти її появі.
Щоб стимулювати успіх і тим самим запобігати агресії, я використовую сильні сторони дитини. Наприклад, якщо Таня знає якусь гру, то пропоную пограти в неї з іншими дітьми. Таким чином вона може взяти повноцінну участь в процесі та отримати задоволення. Потім ці ігри розширюються — ми вчимо нові або додаємо правила в старі і так дитина може все більше і більше проявляти свої сильні сторони.
Для будь-якої дитини важливий успіх у навчанні, але дітям з особливими освітніми потребами буває складніше його досягти без урахування цих її потреб. Тому я кожен день складаю план занять для дитини. Є завдання, з якими Таня справляється сама, а в деяких їй потрібна підтримка. Я можу допомогти дитині впоратись зі складними для неї завданнями або заздалегідь прошу вчителя підготувати відповідні завдання для неї.
Загалом, я роблю все, щоб дитина могла вчитися і спілкуватися з дітьми у відповідних для неї умовах.
Про найскладніше в роботі тьютора
В роботі тьютора не буває абсолютно однакових днів: в якісь простіше, а в інші — складніше. Бувають дні, коли дитині важко справлятися із завданнями або спілкуванням з іншими, тоді, звичайно, складно і мені.
Мені дуже неприємно, коли інші діти поводяться несправедливо стосовно Тані. Школи часто звертають мало уваги на питання комунікації з різними людьми. Я сама пропоную ігри та вправи для дітей, які допомагають розвивати навички спілкування, але це не має бути тільки моя робота.
Найкращі моменти в роботі тьютора
Найкраще в моїй роботі — це повністю вдалий день. Коли дитина пережила день без переживань і невдач, то я відчуваю себе дійсно добре. Для мене дуже важливо, щоб у дитини був успіх не тільки на уроках, а й у спілкуванні з однокласниками. У дні, коли діти самі запрошують її в свої ігри і вона погоджується, я усвідомлюю, що все не дарма.
Микола – тьютор Кості
Зображення: ouch.picsМелтдаун — стан перенавантаження, за якого дитина просто вибухає
Як я вирішив стати тьютором дитини з аутизмом
Я почав працювати в освіті ще 10 років тому. Я проводив заняття для дітей та підлітків, працював в таборах, створював освітні проєкти. Потім потрапив в громадський сектор та займав там менеджерську позицію. Останні кілька місяців роботи в офісному режимі повністю виснажили мене і я почав шукати щось нове. Я точно знав, що хочу займатися освітою, але не уявляв де та як це робити.
У мене є кілька друзів, які раніше працювали тьюторами, тож я трохи знав про цю професію.
У Кості, з яким я працюю, діагностовано аутизм. До зустрічі з ним я ніколи не спілкувався з людиною з аутизмом, тому спочатку кожен день був для мене відкриттям.
Я давно хотів відкрити свою інклюзивну школу, хоча тепер розумію, що зовсім нічого не розумів ні про інклюзію, ні про особливі освітні потреби до тьюторства. Я досі хочу мати власну школу, але тільки тепер починаю розуміти масштаби того, що необхідно зробити для її існування.
Як влаштована моя робота
На початку дня я зустрічаю Костю і ми разом з ним складаємо план того, що буде відбуватися протягом дня. З моєї сторони — це уроки та ігри з дітьми, а він обирає для себе, що робитиме на перервах. Цей план я пишу на окремому листі паперу і він завжди перед очима у дитини. Від плану ми не відхиляємось.
У школі є навчальні та соціальні завдання, з якими я допомагаю дитині. Перед кожним уроком я, за потреби, пояснюю дитині, що зараз відбувається та який очікуваний результат. Я максимально даю йому свободу в усьому, з чим він може впоратись самостійно, але обов’язково помічаю його успіхи в процесі та наприкінці. Він дуже любить, коли його хвалять (хто ж не любить?).
Важливим елементом перебування в школі є спілкування з іншими дітьми. Оскільки Костя сам не ініціює комунікацію, то я створюю умови для неї. Разом з дітьми ми працюємо над спільними завданнями, граємо в ігри або просто сидимо в спільному колі.
Раніше діти мали тенденцію звертатись до мене, якщо хотіли, наприклад, позичити щось у Кості. Це змінилось, бо одне з моїх завдань — працювати з усіма дітьми і не виділяти конкретну дитину з аутизмом серед інших. Тепер діти знають, що мають звернутися напряму до хлопчика і дочекатись його відповіді, навіть, якщо це трошки довше, ніж вони звикли.
Про найскладніше в роботі тьютора
На всіх своїх попередніх місцях роботи я не мав бути на 100 % сконцентрована весь час, а зараз інакше — просто неможливо. У Кості можуть ставатись мелтдауни — стан перенавантаження, за якого дитина просто вибухає. Інші люди можуть назвати це зрозумілим словом «істерика». Мелтдаун — це дуже важко емоційно та фізично для самої дитини, а як наслідок вона може зробити боляче собі або іншим людям.
Багато моєї роботи направлено саме на те, щоби тримати баланс між напруженням та розслабленням дитини. Цей баланс дозволяє уникати мелтдаунів, але і потребує моєї постійної включеності. Я маю помітити ознаки того, що щось не так до того, як це переросте у проблему.
Найкращі моменти в роботі тьютора
Я не уявляв, що дрібниці можуть приносити стільки радості від роботи. Найкраще в моїй роботі — це відчуття того, що день пройшов не дарма. Коли Костя сам вітається з іншими без мого нагадування, може впоратись із завданнями та спокійно проводить день — це справжнє щастя.
Я дуже радію, що діти в класі не сприймають його як «чужого» чи «іншого». Діти справді кличуть хлопчика грати з собою, вони розуміють його потреби і вміють спілкуватися з ним. Моя робота направлена на те, щоби створювати такі умови, за яких дитина навчиться справлятися з труднощами без мене. Найкраще в моїй роботі — це коли я відчуваю, що і без мене все буде добре, що він впорається сам.
Источник: www.osvitoria.media