Наш мозок запрограмований забувати речі, якщо ми не вживаємо активних заходів, щоб їх запам’ятати. Три місяці літніх канікул — значний час, щоби знання буквально вивітрилися з голови. То що, у вересні починати все з початку? Щоб цього не довелося робити, американські колеги та нейробіологи радять кілька разів за літо вийти на зв’язок з учнями (або їхніми батьками) та навчити їх трьох цікавих вправ.
Понад століття тому німецький психолог Герман Еббінгауз відкрив: без підкріплення ми забуваємо майже все, чого навчилися. Його дослідження, як і десятиліття досліджень з того часу, включаючи метааналіз 2022 року, опублікований у «Журналі експериментальної психології», свідчать, що якщо не докладати зусиль для запам’ятовування нової інформації, вона зникає:
- 50% — протягом години,
- 75% — до наступного дня,
- 90% — протягом тижня.
Людський мозок запрограмований так, щоб пріоритезувати життєво важливу інформацію над дрібницями. Тож те, що не стає частиною життя, відкидається як неважливе. Якщо учні забувають те, чого ми їх навчаємо, це не ознака того, що вони не розумні. Це ознака того, що потрібно будувати міцніші зв’язки, щоб допомогти їм запам’ятати матеріал. Пам’ять формується не шляхом одноразового ознайомлення з матеріалом — вона приходить через пошук, встановлення зв’язків, використання та повторне переглядання знову і знову, доки не запам’ятається.
1
Brain Dump: чищення мізків
Запропонуйте батькам учнів початкової школи провести таку гру з дитиною (підлітки здатні це зробити без дорослих, із друзями): згадати все, що вони пам’ятають за минулий рік з вашого предмета. На це дається 2–4 хвилини, за часом слідкує дорослий. Усе це треба замалювати чи занотувати, кому як легше. Хто вміє — ідеально зробити ментальну карту. У хід можуть піти власні символи, скорочення тощо. Головне, щоби учень міг пояснити, що це таке.
Дуже важливий момент: не тиснути, не влаштовувати перевірку. Ідеться про гру, виклик: чи зможеш ти заповнити чистий аркуш згадками? Не можна вимагати логіки, послідовності, повноти, відповідності підручнику. Поруч з визначенням може бути приклад, який дорослим може здаватися не суттєвим, а далі — не дуже зрозуміла їм асоціація. Усе це важливо для дитини, якщо дає змогу запам’ятати матеріал. Неправильні формулювання, помилки делікатно виправляємо — не як недолік, а як уточнення.
А що вдасться згадати за тиждень? Можна дати перелік вивчених тем як підказку. Якщо учень зацікавлений у роботі і згадати вдалося чимало, можна пригадувати, наприклад, не взагалі «все по українській мові за рік», а окремо фонетику, морфологію, синтаксис тощо. Можна призначити невеличку винагороду, якщо до кінця канікул кількість заповненої записами чи малюнками поверхні зростатиме. Не кожна дитина захоче повторювати матеріал влітку та заповнювати пробіли. Але спроби згадати, особливо не контрольовані, коли учень подумки повертатиметься до цієї гри, самі по собі вже активізують мозок.
Вправа пов’язана з дослідженнями американських учених з Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі, які показують, що переформулювання ідей власними словами значно зміцнює пам’ять. Учні не просто запам’ятовують більше: вони наочно бачать обсяг власних знань і зацікавлені в його збільшенні.
Якщо є змога, чудовим нагадуванням були б навчальні плакати, на яких зібрана вся важлива інформація з річного курсу. Якщо відправити плакати додому дітям, такий подарунок від школи зазвичай буде прийнято з теплом.
2
«Жива стіна»
Завдання — створити те, що нейрофізіологи називають детальним кодуванням — потужну мережу зв’язків, що зміцнюють пам’ять. Коли учні бачать, як їхні знання пов’язані з реальним світом, їм не потрібно запам’ятовувати: вони вплітають нові знання у своє життя.
Дитина має згадати, де вона раніше бачила, як застосовують знання в повсякденному житті, на роботі в близьких або інші способи. Це може бути навіть кіно або улюблена комп’ютерна гра. Наприклад, один учень сказав, що знання стилів мовлення нагадує про листи з банку з нагадуванням сплатити за кредит або заповнення бланків на комунальні послуги. А інший став помічати, як рекламні ролики використовують пафос, щоб викликати певні почуття та змусити щось придбати. Третій спробував пофантазувати, яке місце в харчовому ланцюжку лісу з онлайн-гри посідають різні монстри.
Під час навчального року такі приклади варто записувати на стікерах та залишати на загальній «живій стіні». А на канікулах вона відтворюється лише у фантазії дітей.
3
Зробіть це в житті
Як пояснює Джон Медіна у своїй книзі «Правила мозку» , застосування знань переводить навчання з крихкої короткочасної пам’яті у міцне довготривале сховище. Що швидше учні використовуватимуть нові знання змістовним творчим способом, то міцніше вони запам’ятовуватимуться.
Зв’яжіться з учнями, щоби дати їм веселе та легке завдання, а результати перевірятимете на початку навчального року. Це також збудує місток між завершеним та новим курсом. Головне правило: завдання має стосуватися реального життя. Жодних зошитів або розв’язання гіпотетичних задач!
Якщо йдеться про математику, хай спробують продати старі речі чи іграшки через інтернет. Який відсоток порівняно з реальною ціною довелося зняти за те, що предмет був у вжитку? Як щодо того, аби один з учнів (під наглядом батьків) виступив у ролі банку, зібрав усі виручені гроші (звісно, це має бути невеличка сума, порівняна з кишеньковими грошима) та у вересні повернув їх з відсотками? Створіть банк ідей — хай діти пропонують їх у чаті класу, як можна використати гроші, щоби дістати прибуток та роздати іншим. Найкращу ідею, за яку проголосує більшість, автор нехай спробує втілити.
Якщо йдеться про літературу, хай створюють фальшиві профілі в Instagram для персонажів улюбленої книги. Статуси та публікації, які вони захочуть зробити за літо, закріплять навичку давати непрямі характеристики героям.
Усе це — чудовий спосіб не лише допомогти учням запам’ятовувати, а й навчити їх, як найкраще вчитися самостійно. Діти переходять від пасивного запам’ятовування до активного володіння своїми знаннями.
Поділитися цією статтею
Источник: www.osvitoria.media
