Учитель із Харкова Владислав Кронгауз увійшов до десятки найкращих учителів України за версією Global Teacher Prize Ukraine. Він викладає в Харківському ліцеї № 3 та бере участь у створенні підручників для школярів, а також дає дітям завдання з історії з використанням штучного інтелекту та 3D-моделювання. У цьому матеріалі він ділиться власним досвідом організації навчання у прифронтових зонах.
Подати заявку на Global Teacher Prize Ukraine може кожен учитель на сайті Global Teacher Prize Ukraine за посиланням 2025.globalteacherprize.org.ua. Головний переможець отримає винагороду в 1 мільйон гривень на здійснення власного освітнього проєкту, а партнери премії відзначать педагогів у кількох номінаціях, як от «Учитель STEM», «Учитель Математики», «Учитель Інформатики», «Вибір українців», «Вибір Серцем» та «Дошкілля», а також додатково винагородять молодого педагога.
Владислав Кронгауз, учитель Комунального закладу «Харківський ліцей № 3 Харківської міської ради»
З перших хвилин повномасштабної війни наше місто опинилося під ударами ворога в прямому й метафоричному сенсі. Та навіть коли гудять сирени, ракетні удари, блекаути, відсутність теплопостачання або зв’язку, освітяни шукають спосіб підтримувати контакт з дітьми, їхніми батьками, надавати підтримку, давати відчуття, що вони не самі.
Пропоную 5 практичних порад, які ми вивчили на досвіді. Вони можуть стати в пригоді іншим педагогам, які сьогодні працюють у нестабільних, тривожних умовах.
. ݁₊ ⊹ . ݁˖ . ݁ 1 ݁. ˖ ݁. ⊹₊ ݁.
Школа — більше, ніж школа.
Вона — осередок виживання
У прифронтових зонах учитель — це не лише педагог. Він — волонтер, координатор, психолог, людина, яка часто першою відповідає на запит: «Що робити?» або «Де знайти допомогу та підтримку?».
Що ми робили:
- облаштовували в укриттях тимчасові пункти допомоги;
- надавали підтримку дітям та їхнім родинам 24/7 після кожного обстрілу;
- розносили гуманітарну допомогу, допомагали маломобільним громадянам, внутрішньо переміщеним родинам з окупованих громад;
- надавали психологічну підтримку;
- забезпечували гарячим харчуванням осіб пільгових категорій (у тому числі родини ВПО) зі шкільної їдальні.
Ключова думка: не бійтеся розширити свою роль. У кризу вчитель стає містком між родиною і суспільством.
. ݁₊ ⊹ . ݁˖ . ݁ 2 ݁. ˖ ݁. ⊹₊ ݁.
Створювати «мікроострівці» нормального життя
У часи, коли все ламається, дуже важливо мати щось звичне. Діти та дорослі тримаються за рутину як за якір.
Що допомагає:
- інтеграційні ранкові зустрічі (без навчального навантаження: просто поговорити, привітатися, поділитися настроєм);
- мікрозавдання з творчістю: «Намалюй, як виглядає твій ідеальний день після перемоги»;
- техніка «тиха присутність»: дозволити дитині просто бути на уроці, навіть без активної участі;
- техніка «включення голосу кожного»: учні щодня отримують мікропростір для висловлення — через слово, малюнок, стікер, емодзі;
- цикли «невидимі герої»: обговорення історій людей, які надихають, щоб посилити відчуття опори.
Ключова думка: давати дітям безпечний простір для стабільності, навіть якщо це 15 хвилин розмови щодня.
. ݁₊ ⊹ . ݁˖ . ݁ 3 ݁. ˖ ݁. ⊹₊ ݁.
Не змушувати говорити — дати інструменти для вираження
Не кожна дитина (і навіть дорослий) може говорити про біль. Але можна дати можливість самовираження через малювання, текст, рух чи практики дихання.
Що допомагає:
- арттехніки на класних годинах: «щоденник війни», колажі, кольорові асоціації;
- дихальні вправи: «дихання геймера», «задуй свічку», «антихаос-код»;
- уявні візуалізації: «книга спокою», «місто після перемоги»;
- забезпечення профілактики ПТСР та емоційного виснаження:
– прийом «емоційний чек-ін» на початку уроку: «Як ти почуваєшся сьогодні?»,
– практики заземлення: знайти 5 речей навколо, «дихай разом зі мною», мікроперерви на тишу,
– періодичні дні без навчальних тем — день емоцій, день гри, день мистецтва,
– використання візуалізацій, кольору, музики як стабілізаційного інструменту;
- психологічна підтримка через освітній процес:
– не уникання теми війни, а м’яке вбудовування її в розмови: «Що допомагає тобі триматися?», «Як ми можемо бути сильними разом?»,
– уроки з елементами рефлексії: «Що я вивчив/вивчила не лише з підручника, а й про себе?»,
– забезпечення права дитини на павзу: дозволити вимикатися з камер, не відповідати, просто бути присутніми.
Ключова думка: не обов’язково запитувати, що сталося. Запропонувати дітям інші канали самовираження — це безпечніше й ефективніше.
. ݁₊ ⊹ . ݁˖ . ݁ 4 ݁. ˖ ݁. ⊹₊ ݁.
Соціалізація — ключ до зцілення
Один з найскладніших викликів — об’єднати дітей, які не знайомі, втратили зв’язки, не мають гаджетів чи мотивації. Особливо це важко і водночас важливо в умовах дистанційної освіти.
Що допомагає:
- «мости довіри» — пари для мікроспілкування між учнями (навіть якщо діти в різних містах або країнах);
- віртуальні кімнати без уроків: чати підтримки, онлайн-кафе, вечори іменинників;
- командні проєкти без оцінювання, але із живим спілкуванням;
- організація віртуальних просторів для неформального спілкування;
- проведення інтерактивних позаурочних заходів: кіновечори, дні іменинників, вечірня казка;
- створення командних мініпроєктів з мінімальним оцінюванням, але максимальним контактом між дітьми;
- заміна частини стандартного оцінювання на творчі форми: блоги, презентації, відеоісторії;
- використання інтерактивних платформ — не як «техноіграшки», а як інструменту залучення та самовираження;
- мікроцілі та короткі уроки: «одна ідея — один урок» із дотриманням чіткої структури;
- використання дихальних вправ у різних ситуаціях:
1. «Дихання геймера». Як і в грі, коли герой отримав удар, що потрібно? Зробити павзу, зібратися і дихати. Це як респавн для мозку. Вдих — 4 секунди. Павза — 4 секунди. Видих — 4 секунди. Павза — 4 секунди. Супроводжуємо вправу імітацією руху джойстика пальцями в повітрі.
2. «Задуй свічки на торті». Оптимально використовувати, коли в дітей дні народження: «Хто задує найбільше свічок — той молодець! Вдих — уяви, як втягуєш повітря перед тим, як загадати бажання. Видих — задувай свічки довго й рівномірно».
3. «Шпигунська місія» (5-4-3-2-1). Умова: «Твоя місія — швидко просканувати простір і повідомити: 5 об’єктів, які ти бачиш, 4 звуки, 3 дотики, 2 запахи, 1 позитивна думка».
- використання рухових вправ:
1. «Перезавантаження 2.0». Умова: серія рухів як у фітнес-додатку. Рухи вгору — вдих. Потягнись ліворуч, праворуч. Плечі вперед-назад. Присідання 3 рази.
2. «Антистрес-треш». Умова: виконуємо вправи «на стилі». Потряси руками, плечима, ногами — як на хаотичній дискотеці. Уяви, що струшуєш пил після невдалої контрольної роботи.
- використання вправ для самозаспокоєння:
1. «Графіті на долоні». Малюємо в повітрі або на столі по своїй долоні: «Обведи свою руку. Кожен палець — це сила. Вдих — сила, видих — спокій».
2. «Антихаос код». «Вигадай свій особистий «код спокою» — три слова, які тебе заспокоюють. Наприклад: «спокій, дихай, тримайся». Запиши на електроному стікері та розмісти на дошці падлет».
- на уроці, коли почули сигнал тривоги/вибухи (перейшовши в безпечне місце):
1. «Звукар». Мета: перемкнути увагу дітей на інші звуки. «Закрий оці (або просто зосередься) і спробуй почути три найменші звуки в твоїй кімнаті. Це може бути тікання годинника, твій подих. Хто що почув — пишіть у чат».
2. «Камінь-ножиці-папір… думками». Мета: стабілізація, перемикання уваги через уяву: «Уяви, що ти граєш у «камінь-ножиці-папір» із собою. За 10 секунд обери 10 варіантів, не можна повторюватися. Хто переміг частіше — права чи ліва рука?» Весело, просто, ідеально для ZOOM.
3. «Видихни як…» Мета: дати дитині спосіб виразити емоції через гру: «Обери, як ти зараз видихатимеш: 1) як дракон, 2) як котик, 3) як вентилятор, 4) як улюблений персонаж, 5) як герой із фільму, що рятує світ. Вдих — глибоко. Видих — відповідно до ролі.
4. «Книга спокою». Мета: убезпечити себе від тривожності через візуалізацію: «Уяви, що ти відкрив(-ла) книгу, яка переносить тебе в спокійне місце. Яка це книга? Де ти? Що навколо? Хто поряд? Заплющ очі й побудь там 30 секунд. Можна коротко поділитись у чаті».
Ключова думка: давати дітям формати діяльності, де вони можуть об’єднуватися не навколо навчання, а навколо емоцій і турботи.
. ݁₊ ⊹ . ݁˖ . ݁ 5 ݁. ˖ ݁. ⊹₊ ݁.
Підтримувати себе, бо з порожньої чашки не напоїш
Педагогічне вигорання — реальна загроза. Коли щодня віддаєш, важливо чимось наповнювати і себе.
Що допомагає:
- курси психологічної стійкості;
- внутрішні групи взаємопідтримки («педради без щоденників»);
- флудилки;
- прості практики: дихання, мікроперерви, «день без уроків», де можна просто говорити (особливо після 15–20 повторних прильотів по місту).
Порада: бережіть себе так само, як і своїх учнів. І не соромтеся просити про допомогу.
Ми навчилися головного: навіть коли навколо вибухи, сирени, палають автівки, блекаути — школа може стати точкою сили. Ми втратили частину шкільної інфраструктури, будівлі, обладнання, але не втратили людяність. А саме це важливо зараз.
Подати заявку на Global Teacher Prize Ukraine
Премію для видатних учителів Global Teacher Prize Ukraine організує Освіторія за підтримки Міністерства освіти і науки України, Міністерства цифрової трансформації України, Дія.Освіта, державної освітньої екосистеми Мрія, ЮНІСЕФ, ІТ-компанії Soft Serve, фонду Tokarev foundation, Sense Bank, KSE Foundation, Talents for Ukraine, EdPro, Grade Education center, Accord Group та Фонду освітніх ініціатив. Група 1+1 media виступає генеральним медіапартнером, платформа кіно і телебачення Київстар ТБ, Суспільне Мовлення, Pedan Buro, Планета Кіно, Чілдрен Кінофест та Teenergizer забезпечують інформаційну підтримку.
Поділитися цією статтею
Источник: www.osvitoria.media
