Батьки часто сприймають дитячу брехню як особисту образу, ніби дитина спеціально намагається їх обдурити. Але психологи запевняють: здебільшого брехня — це хитрість, а відчайдушна спроба зберегти зв'язок.
Найочевидніша причина — страх втратити кохання, повідомляє кореспондент Білновини. Дитина бреше не тому, що хоче приховати провину, а тому, що боїться розчарувати.
Діти сприймають реакцію дорослих гостріше, ніж здається. Навіть легка незадоволеність може здаватися їм катастрофою.
Коли дитина бреше, вона захищає не себе, а стосунки. Він боїться, що правда зруйнує довіру.
Психологи наголошують, що брехня — це спосіб уникнути сорому. А сором для дитини – почуття, яке вона ще не вміє витримувати.
Якщо дорослий різко реагує, брехня закріплюється. Дитину вчиться приховувати, щоб не стикатися з бурею емоцій.
Іноді діти брешуть, щоб зберегти контроль. Світ дорослих здається їм непередбачуваним, і брехня стає способом керувати ситуацією.
Інші брешуть, щоб зберегти свій простір. Їм важливо відчувати, що мають право на особисті рішення.
Іноді брехня — це спроба бути «краще, ніж є». Дитина хоче відповідати очікуванням, які вважає надто високими.
Психологи зазначають, що діти рідко брешуть із користі. Їхня брехня — емоційна, а не раціональна.
Якщо дитина бреше часто, це сигнал про страх. Він боїться реакції, а чи не покарання.
Батькам важливо помічати, що стоїть за брехнею. Не факт, а почуття.
Коли дитина розуміє, що її не засудять, вона починає говорити чесніше. Без тиску та загроз.
Довіра будується не так на контролі, але в прийнятті. І дитина перестає брехати, коли перестає боятися.
Брехня зникає там, де є безпека. І виникає там, де є страх.
Читайте також
- Чому дитина вас ігнорує: 3 фатальні промахи у спілкуванні
- Що діти хочуть сказати своєю істерикою: мова, яку зрозуміє кожен