Наша спадщина 20.06.2026 08:00 Укрінформ Про елемент нематеріальної культурної спадщини Донеччини – приготування козацького борщу з кропивою, що побутує в селі Стародубівка
Український борщ у 2022 році було внесено до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. Це рішення має особливе значення, адже ухвалене під час повномасштабної війни, коли Росія прагне знищити українську націю, історію, культуру.
Існує багато варіацій цієї традиційної страви, і одна з них – козацький борщ із кропивою. Його батьківщина – село Стародубівка Мангуської селищної громади Маріупольського району, яка тимчасово окупована. Рецепт борщу залишається невід’ємною частиною кулінарної культури регіону і продовжує жити завдяки зусиллям переселенців та носіїв традицій.
СЕЛО З КОЗАЦЬКИМИ ДУБАМИ
Стародубівку заснували у 1830 році дунайські козаки, а з 1831 по 1864 роки тут діяла станиця Стародубівська в Азовському козацькому війську.
– Після знищення Запорізької Січі козаки спочатку знайшли притулок за Дунаєм, а згодом повернулися на рідні землі й осіли в надазовських степах, на березі річки Каратиш. Вони зберігали традиції та культуру своїх предків, – розповідає директорка комунального закладу «Мангуська публічна бібліотека» Ірина Сарбей.
Вона згадує, як під час однієї з етнографічних експедицій вивчали традиції, фольклор та побут мешканців Стародубівки. Один зі старожилів поділився історією, почутою від своєї бабусі, яка прожила 105 років. Вона розповідала, що жолуді з дубів, які росли біля Запорізької Січі, спочатку привезли за Дунай козаки, а насіння з тих дубів потрапило до села Стародубівки. І в цьому селі виросли три дуби, два з яких колись зрубали для будівництва ферми. Дерево, що залишилося, росте й досі, і його називають козацьким.
– Можливо, саме через ці козацькі дуби село й отримало назву Стародубівка, адже до 1920 року воно називалося Каратиш, – зауважує дослідниця.
«ЗГІДНО З ПОВІР’ЯМ, КОЖНА ПОРЦІЯ ТАКОЇ СТРАВИ ОЗДОРОВЛЮЄ»
За словами Сарбей, у Стародубівці готували переважно страви української кухні, і однією з улюблених був борщ із кропивою. Його варили з весни до 11 липня, бо, згідно з повір’ям, у цей період кропива має цілющі властивості.
Для приготування козацького борщу обирають м’ясо птиці – перепілки, дикої качки або домашньої курки. Нарізають шматочками, обсмажують на пательні, кладуть у казан чи каструлю і заливають холодною водою – щоб вийшов наваристий, смачний бульйон. Додають нарізану картоплю, цибулю.
Приготування козацького борщу з кропиви на VII Регіональному молодіжному форумі – наметовий табір «Змінимо країну разом. Вільні та незалежні»
– Щоб борщ був ситнішим, до бульйону додають також цілу картоплину, яку після варіння товчуть. Для насиченішого аромату і смаку роблять засмажку з моркви та цибулі. Додають сіль, перець, за бажанням – томати. І головний компонент цього цілющого борщу – дрібненько нарізане листя кропиви. Його кладуть, коли картопля майже готова. Це надає страві і смаку, і користі, – розповідає пані Ірина.
Вона зазначає, що до кропиви можна додати і щавель. Неодмінний інгредієнт борщу – нарізані варені курячі яйця. Після цього страву тримають на вогні ще кілька хвилин, щоб смаки поєдналися. Подають зі сметаною.
Дослідниця наголошує, що з давніх-давен існувала традиція, пов’язана з приготуванням козацького борщу з кропивою: для оздоровлення організму потрібно з’їсти 12 порцій цієї страви за сезон, до вже згаданого 11 липня.
– Згідно з повір’ям, кожна порція такого борщу оздоровлює, і люди намагалися використовувати цю можливість. Адже кропива – лікарська рослина, – додає пані Ірина.
Так, кропива – справжня скарбниця вітамінів та корисних елементів. До хімічного складу цієї рослини входять вітамін С, що сприяє зміцненню імунітету, вітамін А (ретинол), який стимулює роботу нирок та печінки, вітамін Е (токоферол), що нормалізує стан шкіри та волосся, і вітамін D, який має регенеруючу та кровоспинну властивості. Крім того, присутні вітаміни групи В, які покращують сон, зміцнюють нервову систему та нормалізують стан організму, а також каротиноїди, що покращують зір. У кропиві містяться такі елементи, як хлорофіл, цинк, мідь, кальцій, калій та інші, необхідні організму.
За словами дослідниці, молоду кропиву також сушили й зберігали, щоб восени та взимку додавати до борщу та супів. Але висушену кропиву слід додавати до страви наприкінці приготування – лише довести до кипіння й одразу зняти з вогню, щоб рослина не втратила корисних властивостей.
«ДО 11 ЛИПНЯ ЩЕ Є ЧАС ЗВАРИТИ БОРЩ ІЗ КРОПИВОЮ»
Ірина Сарбей зазначає, що попри всі виклики часу та той факт, що село перебуває під тимчасовою окупацією, рецепт козацького борщу з кропивою залишається невід’ємною частиною кулінарної культури регіону і продовжує жити завдяки носіям традицій – нащадкам українських козаків.
– Для збереження кулінарної спадщини – козацького борщу з кропивою – ми налагоджуємо зв’язки між мешканцями громади, які через війну опинилися в різних куточках України та за кордоном, – наголошує пані Ірина.
За її словами, обміну досвідом між носіями елемента нематеріальної культурної спадщини Донеччини сприяють онлайн-зустрічі, круглі столи, фестивалі.
– У 2024 році на Дніпропетровщині відбувся VII Регіональний молодіжний форум, де від кожної громади була команда. Наша молодь представила традицію приготування козацького борщу. Готували на вогні, як колись козаки, і всіх пригощали, – розповідає дослідниця.
Вона додає, що на майстер-класах молодь навчають готувати страви за стародавніми рецептами, щоб зберегти зв’язок із минулим, повернути переселенцям відчуття дому.
– Люди, які покинули рідні домівки через російську агресію, коли куштують ці знайомі з дитинства страви, зі сльозами на очах говорять, що це ніби повертає їх додому. А такі відчуття безцінні, – каже пані Ірина.
Підсумовуючи свою розповідь про козацький борщ, вона нагадує, що поки кропива ще молода, до 11 липня є час зварити український борщ за цим рецептом, щоб зміцнити свій організм. І запевняє, що козацьку традицію, яка століттями зберігала здоров’я та духовний зв’язок поколінь, українці обов’язково й надалі передаватимуть своїм нащадкам.
Укрінформ проводить власне дослідження нашого спільного надбання – об’єктів Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини. Першими, ще у 2012 році, до нього були внесені такі традиційні ремесла, як створення косівської мальованої кераміки, кролевецьке переборне ткацтво, опішнянська кераміка та петриківський розпис. Відтоді до них додалися притаманні різним регіонам нашої країни обряди, пісні й танці, музичні інструменти, страви й напої, звичаї святкувань і поминань… Національний перелік постійно поповнюється.
Донеччина Історія Козак Культурна спадщина Маріуполь ЮНЕСКО Село Борщ