– щодня жити освітою. Міністерство освіти звертається до вчителів із проханням дозувати навантаження, зважаючи на свої сили. Берегти ресурс – критично необхідно, бо стійкість – це суперсила.
рекомендації, що мають на меті піклування. Безперечно, спільний пріоритет сьогодні – максимально можлива безпека всіх (кожної дитини, працівників і працівниць системи освіти, батьків – усіх учасників і учасниць освітнього процесу). Тому міністерство, звертаючись до управлінців освіти всіх рівнів, хоче наголосити: школа – це про спільноту, безпеку та підтримку, а не про контроль.
Рекомендації щодо організації роботи
1. Обираючи між потребою «виконати програму» та «зберегти ресурсність для перемоги», обирайте друге. Якщо тривога лунала вночі й дитина або вчитель почувається втомленими зранку, висока концентрація академічного матеріалу на початку і «постулат» про неухильне дотримання усталеного порядку дій стають неактуальними.
2. Не можна нехтувати сигналами тривоги. Незалежно від форм навчання (очна чи заочна, індивідуальна – екстернатна, сімейна) чи форм організації освітнього процесу (очний або дистанційний режими, змішане навчання) тощо. Після сигналу потрібно зупинити заняття для того, для кого сигнал лунає, і перейти в укриття. Це, безперечно, стосується і вчителів, які це заняття проводять (під час дистанційного уроку сигнал тривоги може лунати в окремих областях – тоді він може стосуватися частини дітей або тільки вчителя).
3. Ставтеся до втрати концентрації (власної та учнів) із розумінням. Не варто на початку дня пропонувати нові (складні для засвоєння) теми; приділіть час зміцненню та відчуттю безпеки, зверніть увагу на соціально-емоційне навчання, присвятіть урок узагальненню та систематизації попереднього матеріалу тощо. Академічний складник ми обов’язково надолужимо після стабілізації ситуації.
4. Створюйте простір, у якому дитина відчуватиме близькість («Я з тобою!»), поважайте різність. Неприпустимими є фрази на зразок «Я чи інший учень або учениця зміг / змогла прийти вчасно / виконати домашнє завдання…, то й ти мусиш!», «Зберися й починай працювати, бо всім зараз складно» тощо. Альтернатива: «Те, що ми всі переживаємо, – непростий виклик, і мені шкода, що тобі доводиться через це проходити. Попри це, ти чудово даєш собі раду, а разом нам вдасться ще краще».
5. Пам’ятайте, що «…немає людини, яка була б ніби острів». Дбайте про себе, діліться своїми переживаннями з близькими.
Чи означає це, що знання не важливі? Ні. Проте центральним завданням в умовах війни стає створення безпечного простору з чітко структурованими правилами та межами контакту. Чи означає це, що я (як учитель) маю перебрати на себе роль психолога? Ні. Якщо ви не маєте відповідних компетентностей або відчуваєте, що не впораєтеся із ситуацією, потрібно залучати психолога. Розпочинати відповідну роботу можна лише після фази стабілізації – зміцнення та відчуття безпеки
Організувати освітній процес в умовах війни допоможуть наступні матеріали:
- поради Державної служби якості освіти;
- відеолекція дитячої психологині Благодійного фонду «Карітас-Київ» Наталії Сиротич «Як проводити уроки під час війни?»;
- коротка пам’ятка для вчителів, які працюють із дітьми під час війни. 9 правил;
- посібник «Як допомогти учням і батькам у часи війни?»;
- поради Служби освітнього омбудсмена «Як підтримати та заспокоїти дитину під час війни?»;
- Всеукраїнська програма ментального здоров’я «Ти як?».
Рекомендації щодо навчального навантаження та вибору форм і методів навчання
1. Дозвольте собі гнучкість у плануванні та модифікації навчальної діяльності. Тема, що зазвичай потребує одного уроку, щоб викладати в класі, імовірно, під час дистанційного навчання забере вдвічі більше ресурсу. В умовах війни (сигнал «Повітряна тривога» й перехід у сховище, стресові ситуації тощо) це забере ще більше часу.
2. Подбайте про адекватні навчальні навантаження. Великі обсяги матеріалу, надмірна складність завдань не сприяють якості навчання. Подавайте інформацію дозовано: мозок не може запам’ятати все відразу, бажано повертатися до матеріалу знову й знову – у щораз нових контекстах. Мінімізуйте домашні завдання та самостійні (контрольні) роботи. Тривалість виконання завдань для самопідготовки учнів у позанавчальний час не має перевищувати 1 години у 3–5 класах; 1,5 години у 6–9 класах; 2 години у 10–11(12) класах. Учням 1–2 класів не рекомендуємо давати такі завдання.
3. Надавайте можливість вибору та заохочуйте учнів й учениць обирати: те чи те завдання, той чи інший спосіб виконання, варіанти презентації результатів тощо.
4. Ставтеся до помилок як до частини процесу навчання, а не приводу для покарання. Помилки природні й потрібні. І йдеться не лише про учнів і учениць, а й про вчителів і вчительок. Почніть із порозуміння з собою. Неможливо почати існувати в «новій реальності» без великої кількості спроб і помилок. Крім того, стрес впливає на увагу, пам’ять, здатність зосереджуватися. Деякі діти можуть демонструвати поведінку, яка притаманна меншим за віком учням. До всього цього потрібно поставитися з розумінням. Не докоряйте іншим чи собі.
5. Віддавайте перевагу формувальному оцінюванню – оцінюванню для навчання (зворотний зв’язок для вдосконалення навчання; краще залучення учнів і учениць у процес навчання (що будемо вивчати, для чого це, як використати за межами школи).
6. Підтримуйте гігієну користування технічними засобами. Робіть перерви для руханок / ігор / розмов, дайте учням можливість висловитися: розповісти про свій настрій, проговорити емоції тощо.
7. Обережно ставтеся до тем родини, дому, домашніх улюбленців (діти могли їх утратити), недавнього минулого й подібного. Психологи не радять використовувати в іграх чи під час занять метафори / образи літаків, воєнної техніки тощо. Будьте уважні до звуків, що супроводжують урок (у відеоматеріалах і под.). Усе це може травмувати дітей, які були під обстрілами. Запитуйте дозволу на доторки. Не розпитуйте про травмувальні події, проте завжди вислухайте дитину, про що б вона не говорила. Допоможіть учням бачити щоденні (навіть невеликі) перемоги в їхньому житті, навчіть їх помічати це. За можливості радьтеся з професійними психологами, удосконалюйте педагогічну кваліфікацію за цим напрямом.
Чи означає це, що вчитель має планувати роботу так, щоб учні мінімально працювали під час уроків? Ні. Активне навчання передбачає фокусування на тому, як учні вчаться, а не лише на тому, що вони вчать. Наприклад, діти самі формулюють правила, а не засвоюють готові. В умовах війни бесіда чи діалог кращі за інструкції чи розповіді, а творчі завдання – за механічні вправи. Учитель або вчителька в цьому процесі стимулює учнів і учениць брати на себе відповідальність за власне навчання та підтримує їх у тому, щоб стати самостійними в навчанні в школі та за її межами.
Чи означає це, що вчитель або вчителька може взагалі не зважати на завдання освітніх стандартів і програм? Ні. Очікувані результати навчання – важливий орієнтир, що дозволяє зрозуміти, у якій «точці» перебуває учен, і спланувати подальшу навчальну діяльність.
Чи означає це, що учнів узагалі не потрібно оцінювати? Ні. Зворотний зв’язок надзвичайно важливий в освітньому процесі, проте функція контролю, яку передбачає оцінювання, не є першорядною. Завдяки оцінюванню учні й учителі, батьки повинні мати можливість ухвалювати обґрунтовані рішення, спрямовані на те, щоб учні досягли необхідних результатів навчання.
Допоможуть учителям у роботі наступні ресурси:
- «Всеукраїнська школа онлайн»;
- «Вивчаю – не чекаю» (застосунок для учнів та учениць 1-4 класів);
- «Вчися вухами» (аудіоуроки для 7–11 класів з історії України, української мови та літератури);
- онлайн-курс «Спільно до навчання: ефективна та безпечна освіта під час війни»;
- онлайн-курс «Оцінювання без знецінювання»;
- онлайн-курс «Школа для всіх».
Міністерства освіти і науки.
Источник: osvita.ua
