Автор публікації
Катерина Рашевська
На окупованих територіях нова хвиля примусового запроторення українських дітей до шкіл. Там з неповнолітніх планують виховати російських патріотів, викорінивши українську ідентичність. Росія наполягає: робить те ж саме, що і Європа. Однак, коли “право на освіту” стає знаряддям міжнародних злочинів – читайте в авторській колонці для 24 Каналу.
Позбавлять батьківських прав
Чергова хвиля “погромів” на окупованих територіях пов’язана з відмовою батьків віддавати дітей до зросійщених шкіл.
Хтось переховує своє чадо, не дозволяючи виходити з дому. Інші – намагаються продовжувати освіту в українській школі онлайн. Від тактик підкупу (платежі за відвідування навчального закладу, безкоштовні обіди, гуртки, басейн) окупанти перейшли до залякування та погроз силою. Зокрема, родинам повідомляють, що дітей депортують до сиротинців на території Росії, а їх – позбавлять батьківських прав.
Починаючи з окупації Кримського півострова та після повномасштабного вторгнення Росія, всупереч нормам міжнародного права, поширила на окуповані території власне законодавство. Відповідно до конституції Росії діти зобов’язані отримати основну загальну освіту, а батьки – забезпечити реалізацію цього обов’язку. Така ж норма відтворена в законі “Про освіту”.
Своєю чергою, Сімейний кодекс передбачає, що підставою для позбавлення батьківських прав є ухилення батьків від виконання їхніх обов’язків, одним з яких є навчання дітей у російській школі до 9 класу. Згаданий обов’язок мають лише громадяни Росії. Відтак ті, кого вже насильницьки паспортизували, до того ж є першими в черзі на позбавлення батьківських прав.
Їхніх дітей, справді, можуть депортувати у Росію “цілком легітимно” за російськими законами. Інших залякують “превентивно”, зокрема, тиснучи на них з метою нав’язування російського громадянства.
Єдині стандарти
Разом із російським законодавством на окуповані території протиправно поширили освітні стандарти. Відтак, що до, що після депортації українські діти примусово занурені в систему русифікації, політичної індоктринації та мілітаризації.
Ключовою метою, зафіксованою у державному стандарті російської основної загальної освіти, є формування у дітей російської ідентичності, тобто виховання нового російського патріота. Порушити стандарт – заборонено, жодних адаптацій для окупованих територій України – не передбачено. Тому Росія свідомо перетворює “право на освіту” на знаряддя вчинення відразу кількох міжнародних злочинів: примусової мобілізації, дискримінаційного переслідування та геноциду.
Комітет ООН з прав дитини десять років тому надав свій висновок щодо викорінення ідентичності на окупованих територіях: про жодне право на освіту не мовиться. Такі діяння окупаційної держави порушують найкращі інтереси дитини й мають бути негайно припинені.
Освіта обов’язкова і в Європі
У 2023 році в школах на території Європейського Союзу навчалося понад 450 тисяч українських дітей, які вимушено покинули Батьківщину через повномасштабне вторгнення. Початкова освіта є обов’язковою у всіх державах об’єднання. У 12 країнах діти, як громадяни, так і іноземці, зобов’язані навчатися понад 11 років.
Водночас, на відміну від Росії, у державах ЄС основна мета виховання значно відрізняється. Наприклад, відповідно до кодексу про освіту Франції освітня місія – поділитися з учнями цінностями країни. Основна вимога до змісту навчальних програм – нейтральність та відсутність політичної індоктринації. Відтак, коли Росія порівнює себе з державами ЄС, то лише демонструє, наскільки іншим є становище українських дітей на території під її контролем.
На противагу Росії, яка примусом заганяє українських дітей у власні школи, держави ЄС використовують так звану м’яку силу. Це призвело не тільки до того, що за оцінкою ООН понад 70% неповнолітніх з України відвідують європейські навчальні заклади, однак і до того, що понад 40% українців планують залишитися в ЄС, щоб забезпечити своїм дітям “найкраще майбутнє”.
Повернути дітей з депортації та евакуації
Навчальні програми в Україні та за кордоном – відрізняються. Часто ці відмінності призводять до освітніх розривів. Останні особливо відчутні в порівнянні з Росією, яка має намір привласнити дітей та викорінити їхню національну ідентичність. Це вже призводить до “втрати покоління” дітей з територій, окупованих з 2014 року. Труднощі відчувають і повернуті депортовані неповнолітні, переважно, з нових окупованих територій. Проблема освітніх розривів загострюватиметься з часом та значно ускладнить реінтеграцію як українців, так і територій.
Діти, які продовжують перебувати в ЄС, часто відвідують відразу два навчальні заклади. Це створює значне навантаження, яке не відповідає принципу найкращих інтересів дитини. З відновленням офлайн навчального процесу з’явився додатковий виклик: українські школи зобов’язані повідомляти про невідвідування уроків учнями, які перебувають за кордоном, що призводить до відрахування та може стати підставою для відповідальності батьків.
Освіта є складовою національної безпеки. Мовиться не про те, щоб навчити дітей керувати танком і запрограмувати на службу в збройних силах, а про соціалізацію неповнолітнього та формування стійких зв’язків зі спільнотою та державою.
Якісна освіта, перспектива продовження навчання в провідних університетах Європи – не менш успішні в боротьбі за українських дітей, ніж дуло автомата російського солдата.
Щоб повернути дітей як з депортації, так і з евакуації, Україна має продемонструвати всю гнучкість та готовність долати освітні розриви пліч-о-пліч з батьками й самим неповнолітнім. Сподіватися на патріотизм – означає прийняти втрату значної частини тих, хто не в Україні зараз, а, отже, готуватися до гострої демографічної кризи.
Источник: www.24tv.ua
