10 книг для домашньої бібліотеки: радять фіналісти Global Teacher Prize Ukraine

Чому збірку української поезії про кохання або «Музей покинутих секретів» Оксани Забужко варто мати в домашній бібліотеці? Які дитячі книги розвивають дорослу допитливість? Яка книга допоможе переосмислити світ? Освіторія та книгарня «Сенс» попросили 10 книжкових порад у цьогорічних фіналістів премії Global Teacher Prize Ukraine.

Дізнайтеся, чому обрані ними видання заслуговують на особливу читацьку увагу, і долучайтеся до вибору найкращого народного вчителя. Адже до 1 жовтня на платформі «Дія.Освіта» триває відкрите опитування, за допомогою якого буде обрано переможця в окремій номінації «Вибір українців».

За Перекопом є земля

Владислав Акименко,
учитель історії та географії,
м. Лозова Харківської області

Уперше побачив цю книгу в руках молодої пані, з якою опинився в одному купе, коли їхав у відрядження. Перегортаючи сторінку за сторінкою, дівчина захоплено читала, не звертаючи уваги ні на що навколо. Подорожні, виходячи у справах, ховали трохи далі телефони, а ця леді — книгу. Лише на ранок мені вдалося побачити назву — «За Перекопом є земля».

Коли розговорився з дівчиною і запитав про книгу, вона сказала, що могла б дати її почитати та боїться, що пропущу зупинку. Бо «відірватися неможливо». Дорогою до готелю я завітав до місцевої книгарні й придбав це видання. Тут і почалося…

Читав її кілька разів і, здається, знаю кожне слово. Але щоразу хочеться стерти собі памʼять, щоб знову й знову проходити шлях з героями від самого їхнього дитинства до анексії Криму росією. Не знаю, скільки ще разів прочитаю роман, але раджу кожному спробувати хоча б раз — і побачите наш Крим справжнім.

Так ніхто не кохав. Антологія української поезії про кохання

Катерина Корзун,
учителька української мови та літератури,
с. Олексіївка Дніпропетровської області

Наша зустріч з книгою була випадковою та символічною. Вона стала подарунком близької людини у лютому 2022 року рівно за 10 днів до початку повномасштабного вторгнення. Саме до неї тягнулася моя рука, коли свідомість відмовлялася сприйняти нову реальність. Вона стала втіхою у дні перших сирен та розрадою в години розпачу. Вона стала світлом під час блекауту. Вона стала вогником надії серед розпачу, сліз і невимовного болю.

Любов пристрасна та любов зраджена. Палке та ніжне, справжнє та швидкоплинне кохання. Гірке й грішне, вистраждане й неземне. У ньому ніжність і біль, радість і смуток чарують і заворожують. Почуття класиків та сучасників нашої літератури, найкраща антологія української поезії про кохання. Про почуття, яке обов’язково переможе! Книга, яка неодмінно має бути у вашій бібліотеці.

На старт, увага… золото!

Олексій Качан,
учитель фізичної культури,
місто Жмеринка Вінницької області

Із цією книгою я познайомився, коли Василь Романюк із видавництва «Каламар» запропонував мені стати її науковим редактором.

«На старт, увага… золото!» — це захопливий путівник. Спортивна енциклопедія містить основну інформацію та найцікавіші факти про всі види спорту Олімпійських та Паралімпійських ігор. Мені дуже приємно, що як фахівець у сфері спорту я теж долучився до її видання.

Потяг прибуває за розкладом. Історії людей і залізниці

Тетяна Ткач,
учителька англійської мови,
м. Кагарлик Київської області

Я познайомилася з книгою завдяки бібліотеці нашого міста Кагарлик. Відколи в Україні почалася велика війна, перестали літати літаки та зʼявилися проблеми з громадським транспортом, саме Укрзалізниця стала головною сполучною артерією країни. Саме поїздами евакуювали людей на захід, а на схід доставляли всю можливу гуманітарну допомогу. На вокзалах ховалися від обстрілів, прощалися й зустрічалися.

Зібрані у книзі інтервʼю української журналістки Марічки Паплаускайте варто перечитувати, щоб вкотре нагадувати собі, що тільки разом, спільними зусиллями і відданою працею кожного на своєму місці можна отримати результат. А війна — не привід для поганої роботи чи сервісу. Укрзалізниця доводить це своїм прикладом.

Марія

Лариса Романишин,
учителька хімії, фізики, біології,
с. Крушельниця Львівської області

Уперше прочитавши цей роман у дорослому віці, була вражена глибиною та силою його змісту. Оповідь про страждання українського народу під час Голодомору відкрила мені очі на події, про які раніше не знала, адже творчість Уласа Самчука була заборонена в радянській Україні. Уроки історії в ті часи були переповнені ідеологічними наративами, а справжні трагедії та героїзм нашого народу лишалися поза увагою.

Ця книга стала для мене не лише свідченням історії, а й потужним переживанням, яке змусило замислитися над важливістю пам’яті та національної ідентичності. І відтоді «Марія» посідає особливе місце в моєму серці, нагадуючи, як важливо зберігати та передавати історичну пам’ять. Саме тому вона має бути в кожній домашній бібліотеці, її варто перечитувати кожному, хто цікавиться українською культурою та історією.

Війна, що змінила Рондо

Леся Павлюк,
учителька початкових класів,
м. Івано-Франківськ

«Лесю Іванівно, я тут принесла таку книгу! Можна ми сьогодні зробимо її презентацію в нашому класі?» — з такими словами одного вересневого ранку 2023 року моя учениця забігла до класу. Я дуже люблю такі ініціативи дітей, тому погодилась, не вагаючись. Того дня на уроці української мови в нас було позакласне читання. І, знаєте, просльозилися майже всі. Так я познайомилася з книгою Романи Романишин та Андрія Лесіва «Війна, що змінила Рондо».

Ця книга викликала відчуття радості й смутку, страху і віри, надії та співчуття, розчарування і впевненості. Вона підкреслила значення боротьби, дружби, відданості, самопожертви, сміливості та любові в нашому житті. 
А ще зачепила дуже важливі теми: захист рідної землі, згуртованість громади, допомогу одне одному, боротьбу добра зі злом, інклюзію. Показала, за чим стоїть перемога, на які жертви йдуть наші захисники і захисниці.

Книга допомагає дітям зрозуміти, як їм сприймати військових, які повернулися із фронту. Вона вчить дорослих, як говорити з дітьми про війну. У книзі мало тексту, але наскільки він влучний! Слова про важливі сенси ідеально підібрані для розуміння дітьми початкової школи. Цю книгу ми прочитали за 30 хв, а от післясмак лишився досі. Вона точно не залишить вас байдужими.

Шкура у грі. Прихована асиметрія життя

Владислав Кронгауз,
учитель історії України та всесвітньої історії,
м. Харків

Ця книга авторства Насіма Ніколаса Талеба з перших сторінок надихає на роздуми. Весь час прочитання просякнутий глибинним аналізом того, що відбувається зараз, і того, що було колись. Зрештою, автор мотивує до ризиків та спроб. Стимулює ставати активними.

Ця книга зацікавила мене минулого місяця, коли я переглядав каталоги літератури для саморозвитку та заохочення до читання своїх учнів. Моя бібліотека — це «броунівський рух», адже за один урок я можу процитувати 3-5-7 книг, які стоять на полицях.

«Шкура у грі» — не про шкільний предмет або тему заняття. Вона про усвідомлення відмінності між діями та балаканиною, дійсністю та вигадкою, матеріальним і духовним. Щоразу після того, як звертаюся до цієї книги і цитую її рядки учням, ми переосмислюємо сутність всього, що відбувається, того світу, у якому живемо.

Традицією стало наповнення бібліотек моїх учнів та їхніх батьків. Адже натхненні діти, які розповідають, як минув урок історії, мотивують до читання свої родини. Тож наповнюється не лише моя бібліотека, а й родин учнів, яких навчаю. Книга оптимістична і складна. Її неможливо прочитати одразу.

Відьмак. Меч призначення

Ярослав Федько,
учитель фізики,
м. Дніпро

Вперше я відкрив для себе всесвіт пана Анджея у 2009 році. Цю книгу мені порекомендували як визначний примірник «темного фентезі» зі слов’янською міфологією. Це набір оповідань, об’єднаних спільними героями і загальною історією. Але чому вона має бути вдома? Причин багато. Тут і висока якість тексту, і пропрацьований Всесвіт, герої. Чудовий баланс між екшеном і діалогами та культовий головний герой — є комп’ютерні ігри, фільми, серіали. І це дійсно справжній еталон «темного фентезі», а важливе питання «меншого зла» — дуже болісне для кожного українця.

Щоразу, перечитуючи її, як і кожен бестселер, відкриваєш нові нюанси, події, емоції та думки. І кажу з власного досвіду: ця книга дуже по різному читається в 14 і в 30 років.

Музей покинутих секретів

Ольга Ензельт,
учителька алгебри та геометрії,
м. Тернопіль/Покровськ

Книгу мені порадила приятелька, залюблена в історію та детективи. І почавши читати, я не змогла зупинитися! Навіть після прочитання ще довго кружляють у голові сюжети, описи, роздуми не тільки про текст, а й про наші родинні таємниці, історії, випадки, які б теж могли лягти в основу літературного тексту.

Цей твір Оксани Забужко — чудовий засіб від амнезії! А покинуті секрети — пам’ять, що її намагаються стерти весь час: спочатку совєти і їх служки, а згодом нащадки чекістів. Це книга про вибір кожного, про вибір поколінь минулих та про усвідомлене сьогодення. Її треба прочитати/прожити, адже кожен знайде в ній власну цінність.

Книги Оскара Бреніф’є

Олександр Думишинець,
учитель інформатики,
м. Київ

З книгами Оскара Бреніф’є я познайомився під час його лекції та презентації. Вони стали особливим відкриттям для мене. Це не традиційні книги, а особливі інструменти для глибоких роздумів і обговорень. Кожне видання містить безліч запитань, які спонукають замислитися над життям та емоціями. «Що добре, а що погано?», «Що таке взаємини?», «Що таке щастя?», «Хто я?», «Що таке почуття?» — книги допомагають краще зрозуміти себе і світ навколо. Особливо цінним для мене є те, що книги Бреніф’є стали нашими улюбленими для спільного читання з донькою.

Вони відкривають простір для щирого діалогу, дають змогу разом роздумувати і навчатися. Кожне питання, яке ставить автор, стає поштовхом для відкриттів та обговорень, дозволяє по-новому поглянути на звичні речі. Ці книги розвивають не лише дитячу, а й дорослу допитливість, формуючи глибші зв’язки між читачами.

Поділитися цією статтею

Источник: www.osvitoria.media

No votes yet.
Please wait...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *