Зображення: Tanya Vasileva from Icons8
Є неочевидні причини, які змушують нас відкладати справи на потім. Якщо подивитись «ворогу у вічі» та зрозуміти, звідки ростуть ноги саме у вашої прокрастинації — наступного разу легше позбудетесь від бажання робити що завгодно, крім важливої справи. Після того, як причину виявлено, оберіть одну із дієвих вправ подолання прокрастинації — «З’їжте жабу», «Метод помідора» чи «Миша і швейцарський сир».
Новорічні свята сплинули, як і запас цукерок під ялинкою. Блокнот із робочими справами муляє погляд із самого ранку. От тільки братись до справ увесь час щось заважає. «Приберу в кімнаті й відкрию робочий план на ноутбуці», «Заварю кави, відповім на листи в пошті і точно робитиму звіт», «Погортаю востаннє стрічку Facebook та Instagram — і до діла!» Якщо переконуєте себе в подібному й паралельно придумуєте ще одну «невідкладну» справу, — вітаємо! У вас класична післясвяткова прокрастинація (від латинського pro — «замість», «попереду», та crastinus — «завтрашній»). Тобто, схильність відкладати потрібні справи. Як із цим боротись і чому ми схильні до «затягування»?
Що нас змушує відкладати справи на потім: 6 неочевидних причин
Перекладання необхідного на пізніший термін легко переростає у звичку, — констатує британський психолог Генрі Солл. До речі, ви теж помічали, що процес прокрастинації часом забирає більше сил, аніж було потрібно на виконання справи? Це легко пояснити: в період «ухиляння» людина постійно тривожиться, відчуває докори сумління. А коли втрачає можливості або отримує негативний фідбек на роботі, додаються сором і провина. То що змушує нам давати себе на поталу таким мукам? Невже наша ріднесенька лінь? Аж ніяк. Склали шортліст неочевидних причин прокрастинації:
Страх припуститися помилок
Виникає під час виконання відповідального завдання або дуже складної роботи, яка потребує великого об’єму часу й зусиль. Це стосується і роботи, яку після виконання мають оцінити публічно. Людина настільки боїться провалу чи неминучого перенапруження, що деякий час підсвідомо ухиляється від перших кроків на шляху до мети. В таких випадках краще не домовлятись із собою, а… просто почати. Слушну пораду дав свого часу Вінсент Ван Гог: «Коли пусте полотно вирячилось на тебе — намалюй будь-що». Тож зробіть найменший крок: назва, чорновик, кілька пунктів, які допоможуть виконати задачу.
Порушення балансу між роботою та життям
Так, людина довгий час може нести на собі потрійний тягар робочих справ, жертвуючи відпочинком і особистим життям. Але захисний механізм у вигляді прокрастинації може спрацювати в будь-який момент. Замініть таку звичну для вас фразу «Я не маю часу на розваги» на «Я маю відновитись і йду сьогодні…» Обов’язково заплануйте в календарі час на прогулянки, спорт, дружні посиденьки.
Відволікання через постійний пошук «швидких задоволень».
Якщо у людини мало радощів у житті, її мозок потребуватиме додаткових порцій серотоніну під час робочого дня — від гортання соцмереж і онлайн-шопінгу до готування вишневого штруделя та ревізії шафи. Зрештою задоволення отримано, а от робота на місці.
Негативні думки про роботу та про себе як спеціаліста
Таке трапляється, коли людина тривалий час не задоволена своїм місцем у колективі, не почувається достатньо кваліфікованою або має інші труднощі на роботі. Прокрастинація в таких випадках йде рука об руку з думками про можливе звільнення чи зміну сфери діяльності.
Перфекціонізм
Людина настільки одержима бажанням зробити поставлену задачу ідеально, що надто довго розробляє та змінює план, але ніяк не може змусити себе виконувати діло.
Втома від рутинних занять
Часто на прокрастинацію нас провокують справи, які вже «в горлі сидять»: щомісячні звіти, необхідність заповнювати класний журнал, оплата рахунків чи необхідність зробити кілька презентацій за короткий час. Люди ставлять собі питання: «Чому я маю це робити постійно»?» і починають дратуватись ще більше, адже посилюють негативне ставлення до роботи чи необхідних справ. В таких випадках краще сказати собі: «Це мій вибір». Так ви прощаєтесь із позицією жертви і приймаєте рішення присвятати певний час для виконання рутини.
Прокрастинація, геть! 3 вправи для подолання звички все відкладати
З’їжте Жабу
Цей метод працює навіть із досвіченими відкладачами справ, які досягли в цій царині небувалої майстерності. Боротись із прокрастинацією за допомогою «жаб» пропонує професійний лектор і мільйонер Брайан Трейсі та його книга «Зроби це зараз».
«Жаба» — це найбільше та найважливіше завдання, виконання якого ви будете відтягувати, якщо нічого не зміните в собі.
Перше правило поїдання жаб: «Якщо мусите з’їсти двох жаб, з’їжте спершу бридкішу». Іншими словами, якщо перед вами два важливих завдання, краще почніть із більшого, складнішого, важливішого. Цей принцип перегукується із «законом Парето 20/80». Це правило каже, що 20% ваших зусиль дають 80% результату. Решта 80% ваших зусиль допоможуть здобути лише 20% результату. Якщо маєте список із 10 справ, два з них потребують стільки ж зусиль, як решта вісім разом взяті. Саме тому потрібно розпочинати роботу із цих складних завдань.
Привчіть себе починати не зволікаючи, завершуйте роботу й лише тоді переходьте до наступного завдання. Поборіть у собі спокусу починати з легшого завдання.
Друге правило поїдання жаб: «Якщо вам усе одно доведеться з’їсти живу жабу, то довго сидіти й дивитись на неї — це нічим не допоможе».
А для розвитку звички зосереджуватись вам необхідно засвоїти три «Р»: рішення, режим і рішучість. Спершу прийміть рішення про розвиток звички завершувати почате завдання. Потім виробіть режим практикування, аж доки бажане не автоматизується. І нарешті, усе виконуйте з рішучістю, доки звичка не стане притаманною вашій особистості.
Метод Помідора
Цю техніку винайшов Франческо Чірілло ще в кінці 80—х, але вона й сьогодні спасає від робочих провалів найзатятіших прокрастинаторів світу. Виконуйте 5 простих кроків «Методу помідора» і вам перестане надокучати бажання відкласти щось важливе в дальню шухляду.
Миша і швейцарський сир
Незважаючи на жартівливу назву, це надзвичайно дієвий інструмент від зірки в царині тайм—менеджменту Алана Лакейна із книги «How to get control of your time and your life» («Як контролювати ваші життя і час»).
Треба уявити велику головку швейцарського сиру, а себе — мишею, яка дуже хоче ним поласувати. Сир — це і є ваше велике завдання.
Але мишка не може проковтнути весь шмат за раз. Саме тому вона обирає стратегію — прогризати маленькі дірочки з різних боків головки, аж поки не з’їсть усю.
Ваше завдання почне вирішуватись незалежно від того, з якого боку ви будете прогризати дірку. Не думайте надто довго, з якого боку почати гризти — просто зробіть цей перший маленький «кусь». Після кількох таких дірок ви вже краще розумієте суть завдання і сплануєте послідовність дій для його виконання.
Не повертайтеся до дірочки, яку вже прогризли, щоразу робіть нову: починайте виконувати завдання кожен раз з іншого боку. Гризіть сир навіть тоді, коли маєте дуже мало часу: навіть за 5 хвилин можна зробити маленьку, але потрібну роботу: виписати невідомі слова з тексту, прочитати кілька абзаців, вивчити одне правило.
Поділитися цією статтею
Источник: www.osvitoria.media
