Чому деякі учні не можуть концентруватися, поводяться неприйнятно або демонструють агресивну поведінку? Чому саме остання парта часто стає «білою вороною» в класі? Та на які психологічні особливості дітей варто зважати вчителям? На ці запитання нам відповіла Анжеліка Цимбалару — науковий керівник освітнього проєкту «Світ чекає крилатих», доктор педагогічних наук, авторка понад 100 наукових і науково-методичних праць, програм, підручників та посібників для початкової ланки закладів загальної середньої освіти.
Що передусім впливає на поведінку дітей на уроці?
Безумовно, це індивідуальні особливості кожної дитини: інтроверт чи екстраверт, флегматик чи холерик, жайворонок чи сова. Водночас на поведінку учня впливає його емоційний стан, який переважно залежить від внутрішніх переживань. Але ключовим є те, наскільки педагог зважає на ці особливості кожної дитини під час уроку.
Тож, на мою думку, поведінка учнів на занятті залежить від професіоналізму вчителя, зокрема його здатності підтримувати пізнавальний інтерес, створювати ситуації успіху, активізувати учнів на занятті, забезпечуючи індивідуалізацію освітнього процесу. Якби це було не так, то не траплялось би таких ситуацій, коли в одного вчителя діти часто порушують дисципліну на занятті, а в іншого учні того ж класу зазвичай дотримують правил поведінки.
Які внутрішні проблеми можуть впливати на поведінку дитини під час уроку?
До таких внутрішніх проблем належить, наприклад, психологічний клімат у родині. Зокрема, порушення дисципліни в школі можуть бути наслідком конфліктів, емоційного чи фізичного насильства в сімʼї.
Тригерами асоціальної поведінки дитини в школі можуть бути також і булінг, конфлікти в класному колективі або з друзями поза закладом освіти. Така поведінка дітей завжди є сигналом дорослим про те, що вона потребує допомоги. Важливо, щоб педагог не просто це помітив, а й виявив причину, бо розв’язати проблему можна виключно усуваючи причину, а не наслідки, якими є поведінка учня. Закликами, погрозами чи заохоченнями таких проблем не розв’язати.
Чи впливає вибір парти на поведінку дитини?
Значного впливу на поведінку дитини розміщення парти, на мою думку, не має. Що дійсно важливо, то це увага педагога. Учитель має зважати на те, що чим ближча парта до нього, тим більше уваги з його боку відчуває на собі дитина. І навпаки, учень за останньою партою відчуває, що не перебуває в полі уваги педагога.
Оскільки дітей молодшого шкільного віку вирізняє особлива потреба в постійній увазі вчителя, то багато з них хоче сидіти за першою партою. У своїй педагогічній практиці я вирішувала цю проблему так: розміщувала парти по периметру класної кімнати. Тому всі мої діти сиділи за першими партами з періодичною зміною центрації.
Чому остання парта поводиться гірше?
Якщо таке трапляється, то проблема не в місці розташування парти чи в дітях, які за нею сидять. Проблема в тому, що учні за цією партою з тих чи тих причин залишаються поза увагою вчителя.
Іноді це принципова позиція педагога: «Працюю для тих, хто хоче навчатися». Іноді це професійне вигорання — бракує сил на те, щоб приділяти однакову увагу кожному учневі класу. Трапляються випадки недостатньої психологічної підготовки педагогів.
Тому, незалежно від того, за якою партою сидить дитина, порушення дисципліни — це привід для вчителя змінити підходи, методи, прийоми роботи з нею.
Як взаємодіяти з дітьми, які ігнорують учителя?
Як свідчить досвід, ефективною є зміна ролей. Педагог пропонує учням класу по черзі брати на себе роль учителя й проводити частину уроку замість нього.
Але це не має бути показовим покаранням. Навпаки, це має стати заохоченням! Також це має бути не акцією виключно для порушників дисципліни, а системною роботою, яка стосується всіх членів класного колективу.
Діти можуть обрати предмет і день, коли вони гратимуть роль учителя. Педагог допомагатиме учням готуватися до проведення обраної ними частини уроку. Важливо, щоб під час виконання учнем ролі вчителя педагог не втручався, не робив зауважень і не виправляв юного вчителя.
Феномен останньої парти: чому в більшості випадків там сидять двієчники?
Якщо в учнів є можливість самостійно обрати парту, то зазвичай останню обирають невпевнені в собі діти, оскільки, як я зазначала, віддаленість від столу вчителя створює ілюзію виходу за межі його уваги. Зрозуміло, що невпевненими почуваються в школі діти, у яких є проблеми з засвоєнням матеріалу.
Способів зламати стереотип щодо останньої парти багато. Наприклад, учитель може домовитися з дітьми, що за останні парти сідатимуть ті, хто виконуватиме індивідуальні завдання, або це стане почесним місцем для учнів-іменинників.
Чи варто розсаджувати дітей на місця?
Чи краще дозволяти їм обирати місця самостійно?
Протягом навчального року педагог має неодноразово чергувати розсаджування учнів на власний розсуд і на бажання самих дітей. Водночас учні активно пересідатимуть із місця на місце щоразу, коли вчитель застосовуватиме в класі інтерактивні методи роботи. Наприклад, на одному й тому ж занятті діти можуть спочатку працювати парами, потім у групах із трьох учасників, а в кінці заняття — у командах із 4–5 осіб.
Поділитися цією статтею
Источник: www.osvitoria.media
